Резюме
Актуальність. Деформацію суглоба між основною фалангою 5-го пальця стопи та V плесновою кісткою прийнято називати деформацією Тейлора. Лікування деформації Тейлора найчастіше хірургічне. При цьому відзначається відсутність єдиного підходу щодо застосування остеотомій, їх виду та локалізації на плесновій кістці (дистальні, діафізарні та проксимальні). Мета: на підставі біомеханічних досліджень обґрунтувати коригувальні можливості дистальних остеотомій Weil та Shevron для усунення вальгусної деформації V плеснової кістки залежно від її геометричних параметрів. Матеріали та методи. Моделювали два варіанти коригувальних остеотомій: остеотомія Weil та остеотомія Shevron. Визначали максимально можливі величини вальгусної деформації V плеснової кістки, які можуть бути усунені за допомогою цих остеотомій залежно від геометричних параметрів V плеснової кістки. Для визначення геометричних параметрів V плеснової кістки проводили рентгенометрію за 39 цифровими рентгенограмами стоп пацієнтів. Результат. З огляду на відносне невелике кутове відхилення V плеснової кістки, величина якого найчастіше спостерігається в межах від 10 до 15° при нормі 8°, кутову деформацію можна компенсувати лінійним зміщенням головки плеснової кістки. Оскільки зміщення головки виконують у горизонтальній площині, обидві остеотомії у даному випадку працюють абсолютно однаково. Зона максимально можливої корекції деформацій визначається в межах від 12° при довжині 60 мм і діаметрі 8 мм до 15,5° при довжині 45 мм і діаметрі 12 мм. З урахуванням того, що існує якийсь баланс між довжиною та діаметром кістки, можна вважати максимальною деформацією, яку можна усунути за допомогою коригувальних остеотомій Weil та Shevron, деформацію до 14°. Висновки. Коригувальні остеотомії Weil та Shevron можуть бути застосовані для корекції вальгусної деформації V плеснової кістки (деформації Тейлора) та ефективні в використанні при куті M4M5, який не перевищує показник в 14°. У тих випадках, коли кут M4M5 перевищує показник 15°, доцільно використовувати проксимальні коригувальні остеотомії V плеснової кістки при лікуванні деформації Тейлора.
Background. Joint deformity between the main phalanx of the fifth toe and the fifth metatarsal bone is called tailor’s bunion. Its treatment is most often surgical. At the same time, there is no unified single approach regarding the use of osteotomies, their type and localization on the metatarsal bone (distal, diaphyseal, and proximal). Goal: based on the biomechanical studies, to substantiate the corrective possibilities of Weil and chevron distal osteotomies to correct valgus deformity of the fifth metatarsal bone depending on its geometric parameters. Materials and methods. Two types of corrective osteotomies were modeled: Weil and chevron osteotomy. We determined the maximum possible values of valgus deformity of the fifth metatarsal bone, which can be eliminated with the help of these osteotomies, depending on the geometric parameters of the fifth metatarsal bone. To determine the latter, radiometry was performed on 39 digital radiographs of the patients’ feet. Results. Taking into account the relatively small angular deviation of the fifth metatarsal bone whose value is most often observed in the range from 10 to 15° at the norm of 8°, the angular deformity can be compensated by linear displacement of the head of the metatarsal bone. Since the head displacement is performed in the horizontal plane, both osteotomies in this case work equally. The zone of maximum possible correction for deformity is determined within the range from 12°, with a length of 60 mm and a diameter of 8 mm, to 15.5°, with a length of 45 mm and a diameter of 12 mm. Given that there is some balance between bone length and diameter, the maximum deformity that can be corrected with Weil and chevron corrective osteotomies is a deformity of up to 14°. Conclusions. Weil and chevron corrective osteotomies can be used to correct the fifth metatarsal valgus deformity (tailor’s bunion) and are effective when the M4M5 angle does not exceed 14°. In cases where the M4M5 angle exceeds 15°, it is advisable to use proximal corrective osteotomies of the fifth metatarsal bone for the treatment of tailor’s bunion.
Вступ
Деформацію суглоба між основною фалангою 5-го пальця стопи та V плесновою кісткою прийнято називати деформацією Тейлора. Походження цієї назви відноситься до XX століття, коли H. Davies в 1949 році уперше описав цю патологію як «незвичайну випуклість» (unusual prominence) по зовнішній поверхні плеснофалангового суглоба V пальця стопи [1]. Вважається, що термін «деформація Тейлора» бере свій початок від патології стопи, яка найчастіше зустрічалась у кравців (англ. tailor — кравець), яким тривалий час необхідно було знаходитись у вимушеній позі, схрестивши ноги. При цьому положенні латеральні відділи стоп знаходились на підлозі, а основне навантаження припадало на головку V плеснової кістки.
Терміном Tailor’s bursitis або bunionette визначається вальгусна девіація V плеснової кістки з варусним положенням 5-го пальця стопи та наявністю кістково-хрящового екзостозу в ділянці головки V плеснової кістки [2].
Деякі автори вважають деформацію Тейлора дзеркальним відображенням вальгусної деформації І пальця стопи [3].
Лікування деформації Тейлора найчастіше хірургічне. Якщо хірургічному лікуванню hallux valgus в літературі приділено достатньо уваги, то корекції деформації Тейлора — значно менше. Уперше хірургічний метод з приводу усунення цієї патології було описано безпосередньо самим H. Davies. Він виконував резекцію кістково-хрящового екзостозу на головці V плеснової кістки [1]. На сьогодні для лікування деформації Тейлора запропоновано достатню кількість різноманітних остеотомій V плеснової кістки [4–14].
При цьому відзначається відсутність єдиного підходу щодо застосування цих остеотомій, їх виду та локалізації на плесновій кістці (дистальні, діафізарні та проксимальні). На наш погляд, це є суттєвим недоліком та потребує подальшого вивчення цього питання.
Мета: на підставі біомеханічних досліджень обґрунтувати коригувальні можливості дистальних остеотомій Weil та Shevron для усунення вальгусної деформації V плеснової кістки залежно від її геометричних параметрів.
Матеріали та методи
Моделювали два варіанти коригувальних остеотомій: остеотомія Weil та остеотомія Shevron. Нами було обрано саме ці методики хірургічного втручання, оскільки вони є найбільш поширеними у світі, мають певну доказову базу та задовольняють багатьох ортопедів сучасності з точки зору ефективності їх застосування при лікуванні деформацій переднього відділу стопи. Визначали максимально можливі величини вальгусної деформації V плеснової кістки (збільшення кута M4M5), які можуть бути усунені за допомогою коригувальних остеотомій Weil та Shevron залежно від геометричних параметрів V плеснової кістки.
Для визначення геометричних параметрів V плеснової кістки проводили рентгенометрію за 39 цифровими рентгенограмами стоп пацієнтів. Визначали середнє значення, стандартне відхилення, мінімальне та максимальне значення.
Результати
Для усунення вальгусної деформації V плеснової кістки (нормалізація кута M4M5) найчастіше використовують коригувальні остеотомії Weil та Shevron. Схеми виконання цих остеотомій наведені на рис. 1.
Суть цих остеотомій полягає в тому, що, враховуючи відносно невелике кутове відхилення V плеснової кістки на кут λ, величина якого найчастіше спостерігається в межах від 10 до 15° при нормі γN = 8°,
кутову деформацію можна компенсувати лінійним зміщенням головки плеснової кістки. Оскільки зміщення головки виконують у горизонтальній площині, обидві остеотомії у даному випадку працюють абсолютно однаково. Різниця полягає тільки в складності виконання та надійності фіксації кісткових фрагментів дистального метафізу плеснової кістки після виконання її остеотомії. Розрахункова схема цих остеотомій наведена на рис. 2.
При вальгусній деформації V плеснової кістки відбувається відхилення її головки в латеральному напрямку за рахунок збільшення величини кута γ між IV та V плесновими кістками, що, у свою чергу, призводить до відхилення головки V плеснової кістки на величину Δb у латеральному напрямку:
∆b = b – bN, (1)
де b — відстань між головками IV та V плеснових кісток;
bN — відстань між головками IV та V плеснових кісток у нормі.
Відстань між головками IV та V плеснових кісток залежить від довжини V плеснової кістки та величини кута між IV та V плесновими кістками і визначається формулою:
b = asinγ, (2)
де а — довжина V плеснової кістки;
γ — величина кута між IV та V плесновими кістками.
У нормі велична кута між IV та V плесновими кістками не перевищує 8°, тому відстань між головками IV та V плеснових кісток у нормі можна визначити як
bN = asin8°. (3)
Таким чином, формула для визначення величини необхідної корекції буде мати такий вигляд:
∆b = asinγ – asin8° (4)
або
∆b = a(sinγ – sin8°). (5)
Якщо прийняти діапазон зміни кута між IV та V плесновими кістками від 10 до 15°, а діапазон довжини V плеснової кістки від 45 до 60 мм залежно від анатомічної будови стопи пацієнта, то, підставивши відповідні значення в рівняння (5), отримаємо величину зміщення головки V плеснової кістки, необхідного для відновлення нормальної величини кута між IV та V плесновими кістками 8° при виконанні остеотомії Weil або остеотомії Shevron. Результати розрахунків наведені в табл. 1.
Графік, наведений на рис. 3, надає наочне уявлення про величини необхідного зміщення головки V плеснової кістки залежно від її довжини і кута M4M5.
За критерій доцільності виконання остеотомій Weil та Shevron для корекції вальгусної деформації V плеснової кістки обрано величину зміщення її головки на не більше ніж 1/2 діаметра її діафіза, що обумовлено можливістю фіксації кісткових фрагментів.
Для визначення варіації товщини V плеснової кістки у дистальному відділі було оброблено 39 цифрових рентгенограм стоп пацієнтів. Схема вимірювання наведена на рис. 4.
Як показано на графіку, зона максимально можливої корекції деформацій V плеснової кістки визначається в межах від 12° при довжині 60 мм і діаметрі 8 мм до 15,5° при довжині 45 мм і діаметрі 12 мм. З урахуванням того, що існує якийсь баланс між довжиною та діаметром кістки, можна вважати максимальною деформацією, яку можна усунути за допомогою коригувальних остеотомій Weil та Shevron, деформацію до 14°.
Наведений графік можна використовувати для визначення величини корекції. Для цього необхідно скористатися таким алгоритмом:
— за рентгенограмою визначити довжину V плеснової кістки та діаметр її діафізарної частини в імовірній зоні остеотомії;
— визначити величину кута відхилення V плеснової кістки (кут M4M5);
— за наведеним графіком обрати лінію відповідно до довжини V плеснової кістки;
— визначити необхідну величину зміщення головки V плеснової кістки відповідно до величини кута відхилення V плеснової кістки;
— якщо необхідна величина корекції перевищує 1/2 діаметра діафіза V плеснової кістки, то треба змістити зону остеотомії в проксимальний відділ V плеснової кістки.
Висновки
1. Коригувальні остеотомії Weil та Shevron можуть бути застосовані для корекції вальгусної деформації V плеснової кістки (деформації Тейлора) та ефективні при куті M4M5, який не перевищує показник в 14°.
2. У тих випадках, коли кут M4M5 перевищує показник 15°, доцільно використовувати проксимальні коригувальні остеотомії V плеснової кістки при лікуванні деформації Тейлора.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Отримано/Received 06.04.2023
Рецензовано/Revised 17.04.2023
Прийнято до друку/Accepted 25.04.2023
Список литературы
1. Davies H. Metatarsus quintus valgus. Br. Med. J. 1949. 1. 664.
2. Fallat L.M. Pathology of the fifth ray, including the tailor’s bunion deformity. Clin. Podiatr. Med. Surg. 1990. 7. 689-715.
3. Deveci A., Yilmaz S., Firat A. et al. An Overlooked deformity in patients with hallux valgus Teilor’s bunion. J. Am. Podiatr. Med. Assoc. 2015. 105(3). 233-7.
4. Яременко Д.А. Технологические аспекты хирургического лечения поперечно-распластанной деформации переднего отдела стопы. Літопис травматології та ортопедії. 2012. № 1–2. С. 164-168.
5. Cooper M.T., Coughlin M.J. Subcaptial Oblique Fifth Metatarsal Osteotomy Versus Distal Chevron Osteotomy for Correction of Bunionette Deformity: A Cadaveric Study. Foot Ankle Spec. 2012. 5. 313-317.
6. Coughlin M.J. Treatment of bunionette deformity with longitudinal diaphyseal osteotomy with distal soft tissue repair. Foot Ankle. 1991. 11. 195-203.
7. Gerbert J., Sgarlato T.E., Subotnick S.I. Preliminary study of a closing wedge osteotomy of the fifth metatarsal for correction of a tailors bunion deformity. J. Am. Podiatry Assoc. 1972. 62. 212.
8. Kitaoka H.B., Holiday A.D. Jr, Campbell D.C. Distal chevron metatarsal osteotomy for bunionette. Foot Ankle. 1991. 12. 80-85.
9. Leach R.E., Igou R. Metatarsal osteotomy for bunionette deformity. Clin. Orthop. Relat. Res. 1974. 10. 171.
10. Legenstein R., Bonomo J., Huber W., Boesch P. Correction of tailor's bunion with the Boesch technique: a retrospective study. Foot Ankle Int. 2007. 28(7). 799-803.
11. Maher A.J., Kilmartin T.E. Scarf Osteotomy for Correction of Tailor's Bunion: Mid- to Long-Term Followup. Foot Ankle Int. 2010. 8. 676-82.
12. Masquijo J.J., Willis B.R., Kontio K., Dobbs M.B. Symptomatic bunionette deformity in adolescents: surgical treatment with metatarsal sliding osteotomy. J. Pediatr. Orthop. 2010. (8). 904-9.
13. Skoták M., Hrubina M. Shortening scarf osteotomy of the fifth metatarsal: mid-term results. Acta Chir Orthop. Traumatol. Cech. 2010. 4. 332-6.
14. Weitzel S., Trnka H.J., Petroutsas J. Transverse medial slide osteotomy for bunionette deformity: Long-term results. Foot Ankle Int. 2007. 2. 794-798.
/79.jpg)
/80_2.jpg)
/81.jpg)
/82.jpg)
/81_2.jpg)