Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №4, 2023

Вернуться к номеру

Зв’язок морфологічних проявів з клініко-гематологічними показниками та лімфоцитарними індексами при виразковому коліті

Зв’язок морфологічних проявів з клініко-гематологічними показниками та лімфоцитарними індексами при виразковому коліті

Авторы: Стойкевич М.В., Гайдар Ю.А., Милостива Д.Ф., Тарасова Т.С., Петішко О.П.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Метою дослідження було виявити кореляційні паралелі між морфологічними проявами та клінічно-гематологічними показниками і лімфоцитарними індексами у пацієнтів з виразковим колітом (ВК). Матеріали та методи. Обстежено 90 пацієнтів з ВК. Морфологічно визначали ступінь ураження слизової оболонки (СО) кишечника, наявність крипт-абсцесів, атрофічних змін, зміни архітектоніки крипт; морфометричним шляхом визначали кількість клітин запального інфільтрату, лінійні виміри СО. Показники крові визначали у пацієнтів, які перебували на лікуванні у стаціонарному відділенні захворювань кишечника ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України». Тяжкість захворювання оцінювалась за індексом Мейо. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою пакета прикладних програм Statistica 10.0. Результати. У пацієнтів з ВК було виявлено гістологічні зміни СО кишечника, які відповідають картині ВК. Активність захворювання визначалась за наявністю в запальному інфільтраті СО підвищеної кількості клітин запалення — нейтрофілів (212,20 ± 20,93 на 1 мм2 строми), лімфоцитів (2922,80 ± 76,63 на 1 мм2 строми), еозинофілів (332,50 ± 17,24 на 1 мм2 строми), макрофагів (369,70 ± 16,21 на 1 мм2 строми). Також відмічались множинні крипт-абсцеси, деформація епітелію СО у вигляді ерозій та виразок. Клінічні показники крові також підтверджували загострення захворювання (анемічний стан, підвищення маркерів запалення). Збільшення глибини крипт корелювавло з таким морфометричним показником, як товщина СО (r = 0,46; р < 0,01). Водночас були визначені кореляційні зв’язки між товщиною СО та висотою поверхневого епітелію (r = 0,35; р < 0,01). Відмічався зв’язок між морфологічними та клініко-гематологічними показниками ВК: товщиною СО та ШОЕ (r = 0,38; р < 0,01), паличкоядерними лейкоцитами (r = 0,37; р < 0,01) та нейтрофілами крові (r = 0,21; р < 0,05). Індекс Мейо, як показник тяжкості захворювання, корелював з висотою епітелію (r = 0,37; р < 0,05), нейтрофілами (r = 0,49; р < 0,01) та базофілами (r = 0,28; р < 0,05) СО кишечника; тканинним індексом Н/Л (r = 0,50; р < 0,01). Висновки. Встановлені кореляційні паралелі, які підтверджують наше припущення щодо зв’язку морфологічних проявів з клініко-гематологічними показниками ВК. Індекси Т/Л та Н/Л, як тканинні, так і у крові, можна використовувати як маркер активності запальних процесів при ВК.

Background. The purpose of the study was to identify correlational parallels between morphological manifestations, clinical and hematological indicators and lymphocyte indices in patients with ulcerative colitis (UC). Materials and methods. Ninety patients with UC were examined. Morphologically, the degree of damage to the intestinal mucosa, the presence of crypt abscesses, atrophic changes, and changes in crypt architectonics were determined. The number of cells of the inflammatory infiltrate, linear measurements of the mucosa were assessed by morphometric method. Clinical blood parameters were evaluated in the inpatients of the department of intestinal diseases at the Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine. The severity of the disease was assessed according to the Mayo score. Statistical processing of the results was carried out using the Statistica 6.1 program. Results. In patients with UC, histological changes in the intestinal mucosa were found. The activity of the disease was evaluated by the presence of an increased number of inflammatory cells in the infiltrate of the mucosa: neutrophils (212.20 ± 20.93), lymphocytes (2922.80 ± 76.63), eosinophils (332.50 ± 17.24), macrophages (369.70 ± 16.21). Multiple crypt abscesses, deformation of the musocal epithelium in the form of erosions and ulcers were also noted. Clinical indicators of peripheral blood also confirmed the exacerbation of the disease (anemic state, increased inflammatory markers). An increased depth of the crypts correlated with such a morphometric indicator as mucosal thickness (r = 0.46; p < 0.01). At the same time, correlations were found between mucosal thickness and the height of the surface epithelium (r = 0.35; p < 0.01). There was a relationship between the morphological and clinical and hematological indicators of UC: mucosal thickness and erythrocyte sedimentation rate (r = 0.38; р < 0.01), band cells (r = 0.37; р < 0.01) and blood neutrophils (r = 0.21; p < 0.05). The Mayo core, as an indicator of the severity of the disease, correlated with the height of the epithelium (r = 0.37; p < 0.05); neutrophils (r = 0.49; p < 0.01) and basophils (r = 0.28; p < 0.05) of the intestinal mucosa; N/L tissue index (r = 0.50; p < 0.01). Conclusions. Correlative parallels were found, which confirm our assumption regarding the connection between morphological manifestations and clinical and hematological indicators of UC. The use of T/L and N/L indices in both tissue and peripheral blood can be used as a marker of the activity of inflammatory processes in UC.


Ключевые слова

запальні захворювання кишечника; гістологічні зміни слизової оболонки кишечника; гематологічні індекси; лімфоцити; нейтрофіли

inflammatory bowel diseases; histological changes in the intestinal mucosa; hematological indices; lymphocytes; neutrophils

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.57.4.2023.572

Вступ 

Запальні захворювання кишечника (ЗЗК) — це спектр хронічних захворювань, що характеризуються рецидивуючими епізодами запалення кишечника. Останніми роками глобальна захворюваність на ЗЗК значно зросла: у 2017 р. у всьому світі було визначено 6,8 мільйона осіб з різними формами ЗЗК, а стандартизована за віком поширеність становила 84,3 (79,2–89,9) випадку на 100 000 населення [1]. ЗЗК клінічно класифікується як хвороба Крона (ХК) або виразковий коліт (ВК) на підставі симптомів, локалізації захворювання та гістопатологічних характеристик. ВК викликає тривале запалення і поверхневе утворення виразок у товстій кишці (ТК), тоді як ХК характеризується трансмуральним запаленням, яке часто пов’язане з утворенням гранульом, і може локалізуватися в будь-якому відділі шлунково-кишкового тракту (ШКТ) — від ротової порожнини до анального отвору [2].
Клінічно ВК часто проявляється не тільки симптомами з боку ШКТ, але й ускладненнями із залученням інших систем та органів, що може істотно впливати на перебіг та прогноз захворювання [3]. ВК дедалі частіше діагностують у ранньому віці. Пацієнти з ВК вимушені отримувати регулярну терапію, стикатися з частими госпіталізаціями у зв’язку із загостреннями захворювання, а нерідко і з хірургічним втручанням, що може суттєво вплинути на якість життя. Часто захворювання викликає неможливість повноцінного трудового життя та інші обмеження. Тому проблема ВК стала серйозним завданням для охорони здоров’я [4]. 
ВК найчастіше пов’язують як із генетичними факторами, так і з факторами навколишнього середовища, зміною мікробіоти, загостренням вродженого та адаптивного імунітету та дисфункцією епітеліального кишкового бар’єра [5]. Кишковий вроджений імунітет реалізується нейтрофілами, моноцитами, макрофагами, а також вродженими лімфоїдними клітинами, що характеризуються здатністю викликати швидку та неспецифічну реакцію як відповідь першої лінії. 
Діагностика ВК заснована на тісній кореляції між морфологічними змінами, клінічними особливостями, ендоскопічною картиною, результатами візуальних методів діагностики та лабораторними даними. Тобто діагноз ВК не може бути встановлений лише на підставі результатів клінічного дослідження та потребує розширеного діагностично-гістологічного підходу [6–8]. Морфологічне оцінювання біоптатів дозволяє кількісно визначити міру мікроскопічної активності захворювання [9, 10], а клінічні дані доповнюють загальну картину. 
Оцінка активності захворювання може допомогти в оптимізації ведення пацієнтів з ВК. Специфічні додаткові запальні біомаркери відіграють ключову роль майже на кожному етапі лікування ЗЗК, оскільки їх можна використовувати для диференціювання активності захворювання та прогнозування клінічних результатів. Методи стимуляції імунної ланки організму є базовими при лікуванні низки імуноопосередкованих запальних захворювань, включно із ЗЗК. Більшість з них потребують скринінгового аналізу крові перед лікуванням і регулярного моніторингу крові під час лікування [11]. 
Окремі гематологічні індекси є індикаторами запалення [12]. Нещодавно було показано, що ширина розподілу еритроцитів (RDW), яка відображає варіабельність розміру циркулюючих еритроцитів, пов’язана з хронічним запаленням. У свою чергу, хронічне запалення є ключовим фактором, що визначає прогресування захворювання. Іншими запальними маркерами, отриманими за допомогою звичайного аналізу крові, є співвідношення нейтрофілів/лімфоцитів (NLR) і співвідношення кількості тромбоцитів/лімфоцитів (PLR) [13]. Наприклад, нейтрофільно-лімфоцитарне (Н/Л) та тромбоцитарно-лімфоцитарне (Т/Л) співвідношення є широкодоступними біомаркерами через простоту їх розрахунку за результатами клінічного аналізу крові. Цінність їх як запальних маркерів заснована на збільшенні рівня циркулюючих у крові нейтрофілів і тромбоцитів та зниженні рівня лімфоцитів, що призводить до стану імуносупресії як одного з ключових аспектів розвитку інфекційних ускладнень. Окремі дослідження показали, що підвищення індексів Т/Л та Н/Л вказує на ризик рецидиву при ЗЗК [2]. Нещодавні дослідження W. Feng та C.R. Lindholm зазначають, що Н/Л значно збільшується у пацієнтів з активним ВК [14, 15]. У зв’язку з цим гематологічні параметри у звичайному аналізі крові можуть використовуватись як маркер для відображення пов’язаного із запаленням прогресування захворювання [13].
Однак даних про відповідність морфологічних проявів ЗЗК та окремих клінічних маркерів запалення, зокрема індексів Т/Л та Н/Т, не так багато. Тому метою досліджень було виявити кореляційні паралелі між морфологічними проявами та клінічно-гематологічними показниками і лімфоцитарними індексами у пацієнтів з ВК.

Матеріали та методи

Було обстежено 90 пацієнтів з ВК, що перебували в стаціонарі Інституту гастроентерології НАМН України. Діагноз встановлювався на основі ендоскопічних досліджень ТК, які проводили всім пацієнтам за загальноприйнятими методиками з використанням діагностичного обладнання Olympus EVIS EXERA III (Японія). Тяжкість захворювання оцінювалась за індексом Мейо.
Морфологічні та морфометричні дослідження проводили в лабораторії патоморфології Інституту гастроентерології НАМН України. Для виготовлення парафінових гістологічних препаратів матеріал фіксувався у 10,0% розчині нейтрального формаліну, зневоднювався у спиртах висхідної концентрації та заливався у парафін. Для вивчення загальної гістологічної структури СО зрізи колонобіоптатів товщиною 5–7 мкм, які нарізали за допомогою ротаційного мікротома РМ60-ЕКА, забарвлювались за стандартною методикою гематоксилін-еозином.
Для морфометричного дослідження біопсійні препарати фотографувалися за допомогою світлового мікроскопа XSZ-21 (Micro Med, Україна), лінійні вимірювання проводились за допомогою комп’ютерної програми ImageJ 1.45S (National Institutes of Health, СШA). Морфометричні дослідження гістологічних препаратів включали: вимірювання глибини крипт (мкм), висоти поверхневого епітелію (мкм), висоти епітелію крипт (мкм), кількості келихоподібних клітин епітелію крипт на 100 клітин, щільності клітинного інфільтрату, кількості еозинофільних і нейтрофільних лейкоцитів, лімфоцитів, моноцитів, фібробластів та базофілів (на 1 мм2 строми) у запальному інфільтраті. За норму брали незмінену гістологічну структуру СО ТК. 
Матеріалом для дослідження клінічних показників служила венозна кров, яку забирали з ліктьової вени вранці натщесерце. 3 мл цільної крові наливали в пробірку з етилендіамінтетраоцтовою кислотою (ЕДТА) для повного аналізу крові. Гематологічні параметри визначали за допомогою автоматичного гематологічного аналізатора Micro CC-20 Plus, виробник Hight Tehnology (CША). Значення індексів Т/Л та Н/Л отримували шляхом поділу абсолютної кількості тромбоцитів та нейтрофілів на абсолютну кількість лімфоцитів. Також значення Н/Л визначали щодо тканинних нейтрофілів та лімфоцитів СО ТК.
Статистичне опрацювання результатів виконали за допомогою пакета прикладних програм Statistica 10.0. Статистичний аналіз отриманих даних включав розрахунок середнього значення показника (М) та помилку визначення середнього (m), а також кількість та частку якісних показників. Порівняння середніх значень змінних здійснювали за допомогою непараметричного методу й U-критерію Манна — Уїтні. Для перевірки нормальності вибірок використовували W-критерій Шапіро — Уїлка. Статистичну значущість оцінювали на рівні не нижче ніж 95,0 % (р < 0,05). Взаємозв’язки між показниками оцінювали за допомогою значущих коефіцієнтів кореляції Спірмена (r).

Результати дослідження

ВК характеризується вираженою гістологічною картиною у вигляді хронічного запалення СО ТК, що призводить до набряку, виразок, ерозій, крововиливів, запального інфільтрату дифузного або вогнищевого характеру. У наших дослідженнях хронічний характер запалення визначався змінами архітектури крипт, щільним базальним лімфоплазмоцитозом. Зміни архітектури мають вигляд вкорочених та розгалужених крипт. 
У частини пацієнтів СО ТК характеризувалася набряками з вираженою лімфоцитарною, нейтрофільною та еозинофільною інфільтрацією. Атрофічні зміни, які зустрічались в 1,6 раза частіше, ніж фіброз та дисплазія, виявили більше ніж у половини хворих (рис. 1).
Морфометричне дослідження колонобіоптатів доповнює гістологічну картину ВК. Основні морфометричні показники наведені в табл. 1. Збільшення глибини крипт корелювавло з таким морфометричним показником, як товщина СО (r = 0,46; р < 0,01). Водночас були визначені кореляційні зв’язки між товщиною СО та висотою поверхневого епітелію (r = 0,35; р < 0,01), що дає можливість визначити ці гістологічні зміни як атрофічний процес. 
Запальна інфільтрація СО характеризувалась підвищеною клітинною щільністю інфільтрату, яка підтверджувалась кореляційними зв’язками з лімфоцитами (r = 0,26; р < 0,05), нейтрофілами (r = 0,53; р < 0,01), макрофагами (r = 0,46; р < 0,01), фібробластами (r = 0,41; р < 0,01).
Скупчення клітин запального інфільтрату міжепітеліально в стінках крипт з подальшим виходом інфільтрату в просвіт крипт у результаті часткової деструкції епітелію призводить до утворення крипт-абсцесів, причому множинні крипт-абсцеси зустрічались в 2,9 раза частіше. Запальний інфільтрат є причиною пошкодження клітин епітелію з утворенням виразок та ерозій, при цьому ерозії зустічались у 3,5 раза частіше, ніж виразки. Середній рівень інфільтрації зустрічався в 1,4 раза частіше за посилений. Клітини запального інфільтрату, крім локалізації в основній пластинці, можуть розташовуватися і міжепітеліально, усередині епітелію. У цьому виявляються ушкодження клітин епітелію, поява вакуоль у цитоплазмі, зміни епітелію з утворенням ерозій та виразок (рис. 2). 
Еозинофіли є прозапальними лейкоцитами, які в нормі можуть знаходитись у СО органів ШКТ (окрім стравоходу) і впливають на вивільнення нейропептидів, трансформуючого фактора росту β, а також виділення головного базального білка, що інгібує нервову передачу шляхом зв’язування з рецепторами М2. Наявність еозинофільних лейкоцитів, поряд з іншими клітинами запалення, у запальному інфільтраті може свідчити про активність захворювання. У наших дослідженнях кількість еозинофілів у СО кишечника при ВК була у 1,6 раза більше за кількість нейтрофілів. 
Фібробласти у складі інфільтрату в основному зустрічались біля пошкоджених ділянок епітелію (виразок та ерозій), в основі крипт та біля крипт-абсцесів. При наявності хронічного запалення, загоєнні ран наявність фібробластів є звичайним явищем, оскільки вони продукують екстрацелюлярний матрикс. Макрофаги, як важлива популяція захисних клітин імунної системи кишечника, можуть розрізняти нешкідливі антигени від потенційних патогенів для підтримки бар’єрних функцій СО. Тому у наших дослідженнях кореляційний зв’язок між кількістю тканинних макрофагів та фібро–бластів (r = 49; р < 0,01) є закономірним.
У пацієнтів із ВК спостерігалося збільшення активності нейтрофілів СО. Таке збільшення, скоріше за все, пов’язане з вивільненням TNF-α та присутністю ліпополісахаридів — двох факторів, які сприяють активації нейтрофілів. Накопичення нейтрофільних гранулоцитів сприяє зміні структури крипт та утворенню крипт-абсцесів. Цей процес характеризується непропорційною ферментативною реакцією, утворенням прозапальних цитокінів TNF-α та IL-1β та секрецією нецитокінових запальних молекул α-дефенсинів та кальпротектину, що залучають до запалення моноцити, Т-клітини та більшу кількість нейтрофілів і сприяють патогенезу ЗЗК. 
Важливу роль у прогнозуванні та діагностиці ЗЗК поряд з морфологічними показниками відіграє оцінка рівня гематологічних маркерів запалення. Найбільш діагностично доцільним є порівняння окремих співвідношень показників крові з морфологічними маркерами ЗЗК (табл. 2). 
Кількість тромбоцитів була пов’язана з рівнем нейтрофілів (r = 0,20; р < 0,05) та лімфоцитів (r = 0,28; р < 0,01) крові. Також спостерігалась залежність кількості тромбоцитів від таких морфологічних показників, як висота поверхневого епітелію (r = 0,25; р < 0,01) та тканинні еозинофіли (r = 0,22; р < 0,05).
Відмічався кореляційний зв’язок між рівнем гемо–глобіну та базофілами СО (r = 0,26; р < 0,01), нейтрофілами СО (r = 0,21; р < 0,05) та лімфоцитами (r = 0,21; р < 0,05). На фоні зниженого рівня гемоглобіну такі кореляції можуть підтверджувати зростання запальних реакцій в організмі.
Підвищення вмісту лейкоцитів крові як одного з біо–маркерів запалення характеризувалось прямими кореляційними зв’язками з ШОЕ (r = 0,23; р < 0,05), лімфоцитами (r = 0,58; р < 0,01), тромбоцитами (r = 0,32; р < 0,01), індексом Т/Л крові (r = 0,23; р < 0,05). Водночас відмічалась негативна кореляція лейкоцитів крові з макрофагами (r = –0,23; р < 0,05) та фібробластами СО (r = –0,28; р < 0,01). Для рівня лімфоцитів у СО кишечника було встановлено наявність позитивного кореляційного зв’язку з моноцитами периферичної крові (r = 0,25; р < 0,01), а для тканинних макрофагів були характерними паралелі з показником Т/Л (r = 0,24; р < 0,05).
Крім хронічного характеру запалення з лімфоплазмоцитарною інфільтрацією, рецидив або активація ВК пов’язані з пошкодженням епітелію, опосередкованим нейтрофілами. Абсцеси крипт та криптити характеризуються інфільтрацією нейтрофілами СО крипт. Ми вважаємо, що інфільтрація СО кишечника з переважанням нейтрофілів при активному захворюванні є відображенням підвищеної кількості нейтрофілів крові (r = 0,28; р < 0,05).
Індекс Мейо, як показник тяжкості захворювання, корелював з висотою епітелію (r = 0,37; р < 0,05); нейтрофілами (r = 0,49; р < 0,01) та базофілами (r = 0,28; р < 0,05) СО кишечника; тканинним індексом Н/Л (r = 0,50; р < 0,01).

Результати

Мікроскопічна картина ВК часто представлена поєднанням основних гістологічних характеристик, які можуть бути при інших захворюваннях і лише в одиничних випадках можуть вважатися відмінними особливостями захворювання. Жодна окрема морфологічна ознака не може трактуватись ізольовано для встановлення гістологічного діагнозу ВК. Діагностична точність гістологічних досліджень підвищується, якщо враховуються відразу кілька ознак, аналізуються зміни в межах одного або декількох відділів кишечника, проводиться обов’язкове порівняння виявлених змін із клінічною картиною захворювання.
Клінічний аналіз крові є найдоступнішим і фундаментальним обстеженням, яке вже давно пропонується як необхідний допоміжний засіб діагностики захворювання [32]. У нашому дослідженні у пацієнтів з ВК була виявлена еозинофільна та нейтрофільна інфільтрація СО кишечника, що свідчило про наявність субклінічного запалення. Еозинофіли, як найбільш агресивні ефекторні клітини запалення з високим цитотоксичним потенціалом, накопичуються у СО, де вони синтезують та вивільняють запальні медіатори, які призводять до пошкодження тканин. Тому їх наявність у СО є характерною при морфологічному дослідженні колонобіоптатів при ЗЗК. Крім того, за твердженням А. Gurtner, активовані еозинофіли секретують цитокіни і можуть активувати інші імунні клітини, як-от тучні клітини [16]. 
Отримані результати можна пояснити тим, що нейтрофіли відіграють важливу роль у виникненні та розвитку ВК і є важливими клітинами, що інфільтрують СО кишечника [17]. Роль нейтрофілів у патогенезі ЗЗК двобічна. З одного боку, нейтрофіли є основними клітинами, що беруть участь в активній неспецифічній реакції на запалення. Так, при ВК відбувається агрегація нейтрофілів та утворення абсцесу на апікальній епітеліальній поверхні СО ТК, що є основною патологічною ознакою ВК. Крім того, інтерлейкін-1, інтерлейкін-6, мієлопероксидаза, фактор некрозу пухлини α і секретована ними еластаза можуть призводити до подальшого пошкодження СО кишечника. Нейтрофіли сприяють відновленню СО кишечника, індукуючи синтез білків та ліпідних медіаторів [18]. З іншого боку, інфільтрація нейтрофілів у вигляді фагоцитів у СО сприяє видаленню бактерій та клітинних фрагментів, що зовсім не сприяє загоєнню пошкодженої СО [19]. Х. Luo вказує на те, що нейтрофіли вивільняють дефенсини та актиноміцин для стимуляції утворення епітеліальних клітин та збільшення вироблення захисного муцину, таким чином активно підтримуючи гомеостаз тканинного середовища [20]. Також нейтрофільні гранулоцити та їх локалізація в кишечнику важливі для оцінки гістологічної тяжкості ЗЗК за допомогою систем клінічної оцінки. 
Кишкові макрофаги є невід’ємною частиною нормальних тканин кишечника, які можуть поглинати мікроорганізми та представляти антигени для активації Т-клітин, а також запобігати надмірному запаленню за допомогою специфічних молекулярних та клітинних механізмів [21]. Відповідно до сигналів мікросередовища макрофаги можуть розділятися на два різні фенотипи: класично активовані (M1) або альтернативно активовані (M2) макрофаги. За твердженням M. Locati, при порушенні функції кишкового бар’єра ефект ефероцитозу призводить до того, що макрофаги функціонально зміщуються у бік підтипів М2, продукуючи цитокіни, хемокіни та ліпідні медіатори, які беруть участь у відновленні бар’єра СО кишечника та підтримці гомеостазу [22].
Розвиток фібротичних змін СО кишечника знаходиться під контролем популяцій клітин (макрофагів та фібробластів). Фібробласти продукують власні металопротеїнази, які контролюють рівень позаклітинного матриксу [23]. Спрямована міграція фібробластів, активація їх проліферації, а також здатність фібробластів зменшувати ділянку пошкодження та синтезувати позаклітинний матрикс забезпечують успішне загоєння пошкоджених тканин. Недостатня активність фібробластів може призводити до порушення загоєння –ушкоджень та розвитку хронічних виразок, але при цьому надмірна активність фібробластів призводить до розвитку фіброзів [24]. 
Гістопатологічне дослідження відіграє важливу роль у діагностиці та лікуванні ВК, але його завжди слід інтерпретувати у контексті клінічних та ендоскопічних даних. ВК проявляються змінами кишечника запального генезу, проте будь-яке запалення виступає як системний процес із залученням різних органів і систем організму: підтвердження наявності запалення при ВК надає навіть рутинне дослідження клінічного аналізу крові. Анемія у пацієнтів із ВК класифікується як залізодефіцитна анемія, анемія хронічного захворювання та анемія, пов’язана з дефіцитом B12 або фолієвої кислоти [25]. Однак слід зазначити, що оскільки хворі на ВК мають супутні хронічні кишкові кровотечі, запалення та виразки, порушення всмоктування, гіпотрофію, токсичну дію лікарських препаратів, перенесені хірургічні втручання, точну етіологію анемії встановити неможливо. Патогенез зазвичай багатофакторний [26]. 
Підвищений рівень ШОЕ є маркером запальних процесів в організмі, але може бути показником, який вказує, зокрема, і на кількість еритроцитів. Тому виявлені нами паралелі між рівнем гемоглобіну, еритроцитів, гематокритом та ШОЕ лише підтверджують попередні дослідження.
Ще у 2015 р. С.Е. Cherfane помітив наявність кореляції рівня нейтрофілів та мононуклеарів крові з активністю запальних захворювань [27]. Кількість лімфоцитів може відображати здатність імунної системи організму реагувати на запалення. У дослідженнях останніх років доведено, що функції лімфоцитів у хворих на ВК порушені, що призводить до зниження лімфоцитарної реакції як у периферичній крові, так і в СО кишечника [28].
Індекси Н/Л та Т/Л надають інформацію про стійке підвищення нейтрофілів та лімфоцитів, що беруть участь у регуляторному шляху реакцій запалення. Н/Л та Т/Л можна використовувати як міру запалення і пояснити причину збільшення запальних клітин при ЗЗК [29]. 
В окремих дослідженнях повідомлялось, що гематологічні параметри відношення тромбоцитів до лімфоцитів (Т/Л) є досить точними індикаторами запалення, що допомагають оцінити тяжкість багатьох хронічних запальних захворювань [30]. M.Y. Akpinar вважає, що індекс Т/Л можна використовувати для оцінки тяжкості ЗЗК [31].

Висновки

1. Сукупність наявних на сьогодні доказів дозволяє припустити важливу роль як морфологічних, так і морфометричних досліджень при встановленні діагнозу ВК. Основними відмінностями при ВК є наявність великої кількості клітин запалення у запальному інфільтраті СО ТК (еозинофілів, нейтрофілів, лімфоцитів) та атрофічні зміни, які кореляційно пов’язані з показниками товщини СО та глибини крипт (r = 0,46; р < 0,01), товщиною СО та висотою поверхневого епітелію (r = 0,35; р < 0,01). 
2. Лейкоцитарні індекси та дані клінічного аналізу крові можуть використовуватися як перспективна стратегія для підтвердження гістологічної активності запалення. Загальна клітинна щільність інфільтрату корелювала з Т/Л (r = 0,23; р < 0,05). Крім того, морфологічні показники мали зв’язки з тяжкістю захворювання. Індекс Мейо корелював з висотою епітелію (r = 0,37; р < 0,05), нейтрофілами (r = 0,49; р < 0,01) та базофілами (r = 0,28; р < 0,05) СО кишечника; тканинним індексом Н/Л (r = 0,50; р < 0,01). Потрібно продовжити дослідження на більшій кількості матеріалу для вивчення значення лейкоцитарних індексів у діагностиці ЗЗК.
3. Отримані морфологічні та гематологічні показники дають можливість застосовувати їх зв’язок як діаг–ностичний критерій тяжкості ВК. Виявлене зниження абсолютних показників еритроцитів та гемоглобіну на тлі зростання загального числа лейкоцитів, нейтрофілів, еозинофілів, базофілів, лімфоцитів, моноцитів крові відображає розвиток анемії та формування системної запальної відповіді при наростанні патоморфологічних змін у стінці кишечника.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Робота виконується відповідно до плану наукових досліджень ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» в рамках науково-дослідної роботи «Вивчити значення факторів гуморального імунітету та розробити комплекс критеріїв прогнозування перебігу хронічних запальних захворювань кишечника», номер держреєстрації 0119U102695.
Внесок авторів. Стойкевич М.В. — концепція і дизайн дослідження, редагування статті; Гайдар Ю.А. — проведення морфологічних досліджень та їх аналіз, редагування статті; Милостива Д.Ф. — концепція і дизайн дослідження, проведення морфометричних досліджень та їх аналіз, аналіз літературних джерел, написання тексту та оформлення статті; Тарасова Т.С. — збір клінічних даних; Петішко О.П. — створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу.
 
Отримано/Received 09.10.2023
Рецензовано/Revised 21.10.2023
Прийнято до друку/Accepted 30.10.2023

Список литературы

  1. Gionchetti P., Dignass A., Danese S., Magro F.J. Dias. 3rd European Evidence-based Consensus on the Diagnosis and Management of Crohn’s Disease 2016: Part 2: Surgical Management and Special Situations. Journal of Crohn’s and Colitis. 2017. Vol. 11. Р. 135-149. doi.org/10.1093/ecco-jcc/jjw169.
  2. The Incidence and Disease Course of Perianal Crohn’s Di–sease: A Danish Nationwide Cohort Study, 1997-2015 / M.D. Wewer et al. Journal of Crohn’s & Сolitis. 2021. Vol. 15. № 1. Р. 5-13. doi: 10.1093/ecco-jcc/jjaa118. 
  3. Innate Lymphoid Cells in Intestinal Homeostasis and Inflammatory Bowel Disease / А. Saez et al. International Journal оf Molecular Sciences. 2021. Vol. 22. № 14. Р. 7618. doi: 10.3390/ijms22147618. 
  4. Woźniak М., Barańska М., Małecka-Panas Е., Talar-Wojnarowska R. The prevalence, characteristics, and determinants of anaemia in newly diagnosed patients with inflammatory bowel disease. Przegla̜d Gastroenterologiczny. 2019. Vol. 14. № 1. Р. 39-47. doi: 10.5114/pg.2019.83424. 
  5. Results of the Seventh Scientific Workshop of ECCO: Precision Medicine in IBD-Prediction and Prevention of Inflammatory Bowel Disease / J. Torres et al. Journal of Crohn’s & Сolitis. 2021. Vol. 15. № 9. Р. 1443-1454. doi: 10.1093/ecco-jcc/jjab048.
  6. Cui J., Li Х., Zhang Z., Gao Н., Li J. Common laboratory blood test immune panel markers are useful for grading ulcerative colitis endoscopic severity. BMC Gastroenterology. 2022. Vol. 22. № 1. Р. 540. doi: 10.1186/s12876-022-02634-x.
  7. Kaur A., Goggolidou P. Ulcerative colitis: Understanding its cellular pathology could provide insights into novel therapies. J Inflamm. 2020. № 17. Р. 15. doi: 10.1186/s12950-020-00246-4.
  8. A Study on Differences between Professional Endoscopists and Gastroenterologists in Endoscopic Detection and Standard Pathological Biopsy of Inflammatory Bowel Diseases / D. Yang et al. Gastroenterology Research аnd Practice. 2022. Vol. 2022. Р. 7333579. doi: 10.1155/2022/7333579.
  9. Histological scores in inflammatory bowel disease / B. Neri et al. Journal of Digestive Diseases. 2021. Vol. 22. № 1. Р. 9-22. doi: 10.1111/1751-2980.12937. 
  10. Salem M.S., Melmed G.Y. The Role of Histology in Determining Disease Activity, Treatment, and Prognosis: Are We There yet? Gastrointestinal Endoscopy Clinics of North America. 2019. Vol. 29. № 3. Р. 437-446. doi: 10.1016/j.giec.2019.02.010.
  11. Spencer N.J., Fryer A.A., Farmer A.D., Duff C.J. Blood test monitoring of immunomodulatory therapy in inflammatory di–sease. BMJ (Clinical research ed.). 2021. Vol. 372. Р. 159. https://doi.org/10.1136/bmj.n159.
  12. Neutrophil to lymphocyte ratio (NLR) and platelet to lymphocyte ratio (PLR): Novel predictors of disease activity in patients with inflammatory bowel disease / L. Stephanie et al. Gastroenterol. 2020. Vol. 158. № 6. Р. S-703-S0016508520324483. doi: 10.1016/S0016-5085(20)32448-3. 
  13. Clinical Significance of Routine Blood Test-Associated Inflammatory Index in Breast Cancer Patients / H. Sun et al. Medical Science Monitor: International Medical Journal оf Experimental аnd Clinical Research. 2017. Vol. 23. Р. 5090-5095. https://doi.org/10.12659/msm.906709.
  14. Evaluation of neutrophil‑to‑lymphocyte ratio and platelet‑to‑lymphocyte ratio as potential markers for ulcerative colitis: a retrospective study / W. Feng et al. BMC Gastroenterology. 2022. Vol. 22. Р. 485. https://doi.org/10.1186/s12876-022-02571-9.
  15. Lindholm C.R., Siegel C.A. Are We Ready to Include Prognostic Factors in Inflammatory Bowel Disease Trials? Current Pharmaceutical Design. 2019. Vol. 25. № 1. Р. 64-68. doi: 10.2174/1381612825666190312113935.
  16. Active eosinophils regulate host defence and immune responses in colitis / А. Gurtner et al. Nature. 2023. Vol. 615. № 7950. Р. 151-157. doi: 10.1038/s41586-022-05628-7. 
  17. Application of the neutrophil to lymphocyte ratio in the diag–nosis and activity determination of ulcerative colitis: a meta-ana–lysis and systematic review / L. Ma et al. Medicine. 2021. Vol. 100. Р. 42(e27551). 
  18. Silvestre-Roig C., Fridlender Z.G., Glogauer M., Scapini Р. Neutrophil Diversity in Health and Disease. Trends in Immuno–logy. 2019. Vol. 40. № 7. Р. 565-583. doi: 10.1016/j.it.2019.04.012.
  19. Inflammatory Bowel Disease and Neutrophil-Lymphocyte Ratio: A Systematic Scoping Review / В.О. Langley et al. Journal of Clinical Medicine. 2021. Vol. 10. № 18. Р. 4219. doi: 10.3390/jcm10184219.
  20. Luo Х.,  Villablanca E.J. Type 2 immunity in intestinal homeostasis and inflammatory bowel disease. Biochemical Socie–ty Transactions. 2021. Vol. 49. № 5. Р. 2371-2380. doi: 10.1042/BST20210535.
  21. Bleriot C., Chakarov S., Ginhoux F. Determinants of Resident Tissue Macrophage Identity and Function. Immunity. 2020. Vol. 52. Р. 957-970. doi: 10.1016/j.immuni.2020.05.014. 
  22. Locati M., Curtale G., Mantovani A. Diversity, Mechanisms, and Significance of Macrophage Plasticity. Annual Review оf Patho–logy. 2020. Vol. 15. Р. 123-147. doi: 10.1146/annurev-pathmechdis-012418-012718.
  23. Matrix Metalloproteinase MMP-12 Promotes Macrophage Transmigration Across Intestinal Epithelial Tight Junctions and Increases Severity of Experimental Colitis / M. Nighot et al. J Crohns Colitis. 2021. Vol. 15. № 10. Р. 1751-1765. doi: 10.1093/ecco-jcc/jjab064.
  24. Gaydar U.A., Stoikevich M.V., Mylostуva D.F., Petishko O.P. Histo- and morphometric changes in the large intestine mucosain Crohn’s disease depending on the presence of fibrosis. Gastroenterologìa. 2022. Vol. 56. № 3. Р. 163-170. doi: https://doi.org/10.22141/2308-2097.56.3.2022.505.
  25. Iron Deficiency Anemia in Inflammatory Bowel Diseases — A Narrative Review / D. Mahadea et al. Nutrients. 2021. Vol. 13. № 11. Р. 4008. doi: 10.3390/nu13114008.
  26. Hellenic group for the study of IBD The burden and ma–nagement of anemia in Greek patients with inflammatory bowel di–sease: a retrospective, multicenter, observational study / К. Foteinogiannopoulou et al. BMC Gastroenterology. 2021. Vol. 21. № 1. Р. 269. doi: 10.1186/s12876-021-01826-1.
  27. Monocytosis and a Low Lymphocyte to Monocyte Ratio Are Effective Biomarkers of Ulcerative Colitis Disease Activity / С.Е. Cherfane et al. Inflammatory bowel diseases. 2015. Vol. 21. № 8. Р. 1769-75. doi: 10.1097/MIB.0000000000000427. 
  28. Neutrophil-to-lymphocyte ratio may predict clinical relapse in ulcerative colitis patients with mucosal healing / N. Kurimoto et al. PLoS One. 2023. Vol. 18. № 1. Р. e0280252. doi: 10.1371/journal.pone.0280252. 
  29. Correlation between Serological Biomarkers and Disease Activity in Patients with Inflammatory Bowel Disease / М. Xu et al. BioMed research international. 2019. Vol. 2019. Р. 6517549. doi: 10.1155/2019/6517549.
  30. The Relationship between Hematological Markers of Systemic Inflammation (Neutrophil-To-Lymphocyte, Platelet-To-Lymphocyte, Lymphocyte-To-Monocyte Ratios) and Ultrasound Disease Activity Parameters in Patients with Rheumatoid Arthritis / В. Targońska-Stępniak et al. Journal of Clinical Medicine. 2020. Vol. 9. № 9. Р. 2760. doi: 10.3390/jcm9092760.
  31. Platelet-to-lymphocyte Ratio and Neutrophil-to-lymphocyte Ratio Predict Mucosal Disease Severity in Ulcerative Colitis / M.Y. Akpinar et al. Journal of Medical Biochemistry. 2018. Vol. 37. № 2. Р. 155-162. doi: 10.1515/jomb-2017-0050.

Вернуться к номеру