Мобильная версия

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №4, 2023

Катеринославська земська фельдшерська школа. До 150-річчя від дня заснування (1870–2020)

Авторы: Чабан М.П. (1), Шевцова З.І. (2), Гапонов В.В. (3)
(1) — Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, м. Дніпро, Україна
(2) — ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
(3) — Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: История медицины

У статті йдеться про становлення й етапи розвитку земської фельдшерської школи в Катеринославі. Надана інформація про статут, навчальний процес та умови життя учнів. Подано відомості про її викладачів. Розповідається також про відкриття в 1909 році приватної фельдшерської школи. Її засновником і керівником був хірург Микола Ерліх. Наведено цікаві відомості про діяльність школи лікарських помічників, тобто фельдшерів. Медичний заклад очолював професор Вінсент Томашевич. Надана світлина її викладачів і випускників 1918 року. Нині підготовка середнього медичного персоналу проводиться в Дніпровському базовому медичному коледжі.

The article represents the formation and development stages of the zemstvo paramedic school in Katerynoslav. Information is given on the charter, the educational process and the students’ living conditions. Data about teachers of this school have been provided. It is also told about starting a private paramedic school in 1909. Surgeon Mykola Ehrlich was its founder and director. Interesting information about the activities of the school of medical assistants, i.e. paramedics, has been presented. The medical institution was headed by Professor Vincent Tomashevych. A photo of teachers and graduates of 1918 is provided. Currently, the training of the nursing staff is carried out at the Dnipro Basic Medical College.

Ключевые слова

Катеринославська земська фельдшерська школа; приватна школа фельдшерів; хірург Ерліх; школа помічників лікарів; професор Вінсент Томашевич; Дніпровський базовий медичний коледж

Katerynoslav zemstvo paramedic school; private paramedic school; surgeon Ehrlich; school of medical assistants; Professor Vincent Tomashevych; Dnipro Basic Medical College

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.57.4.2023.576

Катеринославська земська управа подала губернському земському зібранню на лютневу сесію 1868 року доповідь про необхідність відкриття за кошти земства фельдшерської школи при богоугодних закладах. Крім того, розробили статут новостворюваного навчального закладу. Ці документи затвердили 30 жовтня 1869 року й опублікували в постановах ІV чергового Катеринославського земського зібрання, яке проводилося з 22 жовтня до 5 листопада 1869 р.

Майже через півроку, а саме 2 квітня 1870 р., Міністерство внутрішніх справ затвердило статут Катеринославської фельдшерської школи. Ще через 6 місяців, 2 жовтня 1870 р., школа нарешті відкрилася на території земської лікарні. Містився навчальний наклад в окремому будинку на Соборній площі, який зберігся до нашого часу. Знайти його неважко: від центрального входу до обласної лікарні імені І.І. Мечникова повернути вправо. На початку ХХ століття школа містилася на першому й цокольному поверхах.

Вихованцями школи згідно зі статутом могли стати представники всіх верств населення і віросповідань. Перший випуск, який налічував 4 особи, відбувся в 1872 роцi; усього в школі було 16 учнів. Уже в 1884 р. вихованцями школи стали 54 юнаки, у 1895 р. — 60, у 1900 р. — уже 96. Учні поділялися на три категорії: а) стипендіати губернського і повітових земств, які перебували на повному утриманні; б) своєкоштні напів–пансіонери з оплатою в розмірі 120 карбованців за рік; в) вільні учні з платою за навчання в розмірі 20 карбованців за рік. З 96 учнів 32 були стипендіатами, 10 — напівпансіонерами і 54 — приходящими [1]. Заняття починалися з 08:30 і тривали до 13:30.

З 1901 року була введена посада інспектора-вихователя, який мав не тільки допомагати учням у навчанні, але й знати їхні потреби, слідкувати за моральним розвитком. Перегорнімо сторінки звіту про діяльність Катеринославської губернської земської фельдшерської школи за 1902–1903 навчальний рік, написаного інспектором-вихователем Володимиром Йосиповичем Спаським. Згодом він стане досвідченим лікарем-окулістом, відомим науковцем, доктором медицини, професором. А в Катеринославі — ще й приятелем історика професора Дмитра Яворницького [2].

У 1903 р. навчальний заклад відзначав тридцять третю річницю від дня свого відкриття і тридцятий випуск фельдшерів для Катеринославської губернії. Автор звіту зробив історичний екскурс у минуле. Так, при відкритті школи викладали 11 предметів, а на час звіту — 29. Навчальний курс тривав чотири роки: у першому й частково другому класах здебільшого викладали загальноосвітні предмети, а в третьому і четвертому увагу приділяли переважно практичним і клінічним заняттям (чергування в лікарнях, участь у курації хворих і проведенні досліджень, привчання до виконання фельдшерських обов’язків).

Автор звіту докладно подав результати своєї роботи. Молодий лікар поставився до своїх обов’язків неформально. Спаський належав до чеховського типу лікаря, який сповідував гуманістичні принципи, був уважний до дітей бідняків, переймався їхніми повсякденними потребами. Його цікавили побутові умови, у яких опинилися учні далеко від домівки. Переважна більшість хлопчиків мешкала в таких кварталах міста або за містом, де ціни на помешкання були поза конкуренцією. Але такими ж, на жаль, виявлялися й незручності життя. У цьому випадку пальма першості належала передмістю Мандриківці, що поблизу земської лікарні та школи. Санітарно-гігієнічні умови не витримували критики. Так, інспектор писав: «Комнаты, часто в подвалах, настолько малы и тесны, что о каком-либо кубическом содержании воздуха тут говорить не приходится. По заявлению учеников зимою от духоты и спертого воздуха нельзя спать… Зачастую приходилось видеть, что в комнате, где живут двое-трое, — одна кровать, на которой и спят обитатели» [2].

В.І. Спаський відзначив також відносно низький загальноосвітній рівень підготовки учнів і розробив заходи щодо його підвищення. Увагу приділяв обговоренню успішності учнів, наполягав на читанні книжок, взятих у бібліотеці. Серед переважної більшості російських і зарубіжних авторів у книгозбірні виявилися й українські письменники, зокрема Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Марко Вовчок. При отриманні книжки інспектор рекомендував підліткам у заведеному зошиті занотовувати зміст прочитаного, найемоційніші епізоди й корисні поради.

Вихователь підкреслював необхідність участі учнів у літературних вечорах, роботі хору й оркестру, спортивних змаганнях. Щодо поведінки вихованців, то педагогічна рада віддавала перевагу запобіжним заходам з майже повним виключенням покарань.

Багато уваги приділялося фізичному розвиткові учнів. У звіті надаються зразки санітарних карток для кожного учня з відмітками про стан здоров’я. Володимир Спаський проаналізував захворюваність серед педагогічного й учнівського колективів. Цитований нами звіт дає уявлення про професіоналізм, високі організаторські й виховательські здібності ще молодого в ту пору лікаря-педагога В. Спаського.

При Катеринославській фельдшерській школі до революції учні готували до постановки вистави. Ось що повідомляв місцевий часопис «Дніпрові хвилі»: «Першого листопада в помешканні при земській лікарні учнями фельдшерської школи виставлено було: «Мартин Боруля», «Комедія на 5 дій» Тобілевича. Готується до постанови «Борці за мир» — драма на 4 дії Тогобочного» («Дніпрові хвилі», Катеринослав, 1913, № 18).

До речі, після майже 40 років існування земської фельдшерської школи в неї з’явилася «конкурентка» у вигляді приватного фельдшерського навчального закладу. До земської фельдшерської школи приймали виключно хлопчиків. Тим часом відчувалася потреба в кваліфікованих освічених фельдшерицях і акушерках. Це зрозумів підприємливий доктор Микола Ерліх. Керована ним фельдшерська школа відкрилася в 1909 році по вулиці Козачій, 25, поруч з його приватною клінікою.

Хто ж такий доктор Микола Сергійович Ерліх? Народився він 1860 року. Лікарем став 1891 р., спеціалізацію отримав з хірургії. Професійну кар’єру розпочав як вільнопрактикуючий лікар у Катеринославі. У довіднику «Российский медицинский список» до 1896 р. фігурує як Микола Сергійович, а від 1896 р. протягом 20 років аж до революції — як Кальман Ізраїлевич. Проте в катеринославських адрес-календарях постійно вживається лише русифікована форма його імені. У 1898–1918 роках завідував власною клінікою, де обій–мав посаду хірурга. Разом з ним працював його син Сергій, який викладав масаж і догляд за хворими на курсах сестер-жалібниць. У 1907 році родина Ерліхів мешкала на Проспекті (будинок Немировського), згодом у власному будинку по вулиці Козачій, 25.

Приватна фельдшерська школа М.С. Ерліха прий–мала учнів на І курс з 1 травня до 1 жовтня. Абітурієнти подавали такі документи: заяву на ім’я директора, свідоцтво про народження, диплом про закінчення чотирикласної гімназії або єпархіального (чи міського) училища за

Статутом 1872 року. Плата за навчання становила 129 карбованців на рік. При школі діяли поліклініка й аптека.

Вихованцям викладали такі предмети: Закон Божий (о. Біленький), анатомія (Ю.М. Кернер), фізіологія (А.І. Іносов), фармакологія і фармакогнозія (Найдус), фармакологія (М.А. Штейн), хірургія та первинна допомога (М.С. Ерліх), внутрішні й нервові хвороби (Є.І. Серебряніков), дитячі хвороби (Ф.М. Добрускін), інфекційні хвороби (О.С. Сікорський), гігієна (І.А. Бутаков), венеричні хвороби (Ш.Ш. Коган), шкірні хвороби (Ш.Я. Говзман), очні (С.Л. Фельдман), хвороби вуха, горла, носа, латинь (І.В. Кудиш), десмургія (П.І. Френкель), фізика (Н.Н. Малов), ботаніка і зоологія (Є.А. Штебер). Цікаво, що серед названих викладачів були лікарі земської лікарні (Бутаков, Кернер, Іносов). Вони встигали викладати в обох фельдшерських школах.

Не без впливу приватної ініціативи, яка випереджала реформування земської медицини, у 1910 році на Х з’їзді лікарів Катеринославської губернії прийнято рішення відкрити прийом дівчат для навчання. Поступ у цій справі відбувався вельми помірно. Кількість прийнятих дівчат значно поступалася хлопчакам. Так, усього в 1912/1913 навчальному році освіту здобула 141 особа, з них 130 хлопців і лише 11 дівчат. За весь дореволюційний період з 1870 по 1916 р. фельдшерська школа випустила 615 осіб (604 фельдшери й 11 акушерок).

У довідковій книзі «Весь Екатеринослав» (видання Л.І. Сатановського) за 1913 рік, сторінка 211, наведено відомості про викладацький колектив і дисципліни, які вивчали студенти земської фельдшерської школи. Заклад очолювали на той час Олександр Миколайович Меркулов (директор) і Олексій Іванович Ширман (інспектор).

Викладачі предметів: отець Антоній — у миру Кудржинський (Закон Божий), О.І. Ширман і Ю.М. Кернер (анатомія), А.Н. Меркулов (хірургія), О.К. Носков (хірургія та десмургія), Б.І. Очан (латинська мова і догляд за хворими), М.Я. Дурилін (шкірні й венеричні хвороби), М.В. Полумордвинов (фармація, фармакогнозія), П.Ф. Моргунов (внутрішні й дитячі хвороби), С.Я. Фрейдельд (загальна патологія і бактеріологія), С.Ю. Качковський (очні хвороби), М.І. Лук’яненко (часткова патологія і фармакологія), Л.І. Хростовський (акушерство і гінекологія), Д.А. Сінайський (стоматологія), В.В. Крумбміллер (психіатрія і література), А.Л. Смідович (гігієна та епідеміологія), Е.А. Штебер (хімія), Н.Д. Степанов (медична статистика), А.І. Єрмоленко (фізика, зоологія, ботаніка, алгебра), Ю.Ю. Кримський (історія), С.Д. Білоконенко (музика).

Професор І.І. Степанов-Григор’єв викладав фізіологію й одночасно працював у бактеріологічному інституті Катеринослава. У 1923–1925 роках завідував кафедрою мікробіології Дніпропетровського медичного інституту. З 1928 року керував кафедрою бактеріології та тропічних захворювань Воронезького медичного інституту. Займався бактеріологічною діагностикою інфекційних захворювань, зокрема тифів, скарлатини, віспи, дифтерії.

Учнівський хор хлопчиків співав у лікарняній церкві, куди приходили майбутні фельдшери разом з учителями і хворими. Щорічно подавався звіт про діяльність навчального закладу [3].

Директорами земської фельдшерської школи в дореволюційний час працювали: А.П. Хорошевський, П.Н. Бойченко, О.Р. Грунау, О.М. Меркулов, М.М. Михайлов, В.Ц. Томашевич та інші.

Непересічна постать знаного хірурга польського походження, громадського діяча Вінсентія Цезаревича Томашевича (1876–1965), який очолював фельдшерську школу в 1917/1918 академічному році. Його науковий доробок і життєвий шлях старанно досліджували співробітники кафедри загальної хірургії Дніпропетровської медичної академії М.В. Трофімов, С.І. Баранник, С.О. Мунтян, В.П. Кришень [4]. Лікарям-дослідникам вдалося встановити таке. Медичну освіту юнак здобув у Московському університеті. Професійну роботу почав лікарем у Ліпецькому повіті Тамбовської губернії. У роки Першої світової війни очолював головний госпіталь у Катеринославі. У повоєнний час сприяв створенню в Катеринославському університеті медичного факультету і кафедри загальної хірургії. У 1920 році Томашевич емігрував до Польщі [5]. Удосконалював майстерність хірурга в лікарнях міста Лодзь. Під час окупації Польщі гітлерівськими військами пережив арешт, принизливе перебування в таборі. Після Другої світової був організатором університету в Лодзі (його медичний факультет з часом виділився в самостійний медичний університет). Нагороджений орденами ІІ і І класу Прапора праці та Золотим хрестом за заслуги. Помер професор 4 червня 1965 року. Його іменем на–звана вулиця в Лодзі [6].

У 1930 році фельдшерську школу в Дніпропетровську перейменували в акушерсько-фельдшерський технікум, директором якого став М.Л. Лорман. З 1931 по 1935 р. училище називалося медичним технікумом, очолював його Г.М. Рось. Після нього упродовж 35 років директорував Р.Д. Шкроб. З 1936 року училище знову стало називатися акушерсько-фельдшерським технікумом. У 1937 році було впроваджено новий навчальний план, який передбачав фельдшерську, акушерську, медсестринську і санітарно-фельдшерську спеціальності. Упродовж 1940–1954 років училище мало назву «фельдшерсько-акушерська школа».

У 1941 році Друга світова війна тимчасово припинила навчальний процес, проведено достроковий випуск. Багато учнів і викладачів пішло на фронт. Під час окупації міста фашистами в Дніпропетровській газеті від 1 липня 1942 року надано оголошення про набір учнів до фельдшерської школи на 1942/1943 навчальний рік. Заклад знаходився за адресою: Соборний майдан, 14 (на території колишньої земської лікарні). До закладу приймалися без вступних іспитів, з освітою не нижче від семирічки. Школа не поділялася на фахи й мала єдину навчальну програму. Її випускники могли працювати фельдшерами й акушерами.

Після визволення Дніпропетровська від німецьких загарбників у 1943–1944 роках фельдшерсько-акушерська школа поновила діяльність у приміщенні, відбудованому силами студентів і викладачів, яке знаходилось на тодішній площі Ширшова (за радянських часів — приміщення Десятої міської лікарні). Учнів нараховувалося 270 осіб.

На Республіканській нараді директорів у 1947 році училище названо кращим, воно увійшло до складу передових середніх навчальних закладів України. Відбудування велось у тяжких умовах, з численними труднощами, але дало країні понад 300 середніх медичних працівників. У 1948 році уже було 426 учнів, працювали 4 відділення: фельдшерсько-акушерське, медичних лаборантів, фельдшерське й медсестринське [7].

1953/1954 навчальний рік став знаменним: школу перейменували в Дніпропетровське базове медичне училище № 1. У 1959/1960 навчальному році відкрили ще два відділення: зуболікарняне й зуботехнічне з денною та заочною формами навчання. Учнів налічувалося 1200 осіб. 1962/1963 навчальний рік виявився значним для учнів і викладачів. Виділили нову чотириповерхову будівлю на вулиці Дніпропетровській, 23 (за радянських часів — Героїв Сталінграда, нині — проспект Богдана Хмельницького), де училище знаходиться і сьогодні.

Керівниками закладу призначалися талановиті організатори, творчі особистості, які постійно спрямовували навчально-виховну роботу на розв’язання основних завдань освіти. Спільно з колективом викладачів вони продовжували його історію і традиції, серед них — Р.Д. Шкроб, В.Г. Бородін, К.О. Мороз, Н.А. Ламза, О.М. Колодочка та інші.

З новим стилем керівництва й передовими формами навчально-виховного процесу пов’язане ім’я кандидата медичних наук І.Е. Шаруна, який з 2011 року очолює колектив училища. Згідно з рішенням XVII сесії Дніпропетровської обласної ради від 28 вересня 2001 року № 442-XVIII Дніпропетровське базове медичне училище № 1 шляхом злиття з Дніпропетровським медичним училищем № 2 реорганізоване в обласний комунальний заклад «Дніпропетровське медичне училище». Нині КЗ «Дніпровський базовий медичний коледж ДОР» — вищий навчальний заклад І рівня акредитації.

У Придніпровському селі Дніпровокам’янка в дивовижній колекції українського патріота Василя Артемовича Cідака (1925 р. н.) зберігається фото школи лікарських помічників 1918 року випуску. Школу закінчував один з його родичів. На рідкісній світлині вміщені поетичні рядки, які мали б супроводжувати медиків протягом життя. Нам хочеться навести це послання.

Светает, товарищ!

И.Ф. Федоров-Омулевский

Светает, товарищ!

Работать давай!

Работы усиленной

Требует край…

Работай руками,

Работай умом,

Работай без устали

Ночью и днем!

Не думай, что труд

Наш бесследно пройдет;

Не бойся, что дум твоих

Мир не поймет…

Работай лишь с пользой

На ниве людей

Да сей только честные

Мысли на ней.

А там уж что будет,

То будет пускай…

Так ну же работать

Дружно давай.

Работать руками,

Работать умом,

Работать без устали

Ночью и днем!

Висловлюємо вдячність колекціонеру і фотографу Павлу Маменку за підготовку до друку світлин викладачів і учнів школи — помічників лікарів.

Отримано/Received 01.10.2023

Рецензовано/Revised 06.11.2023

Прийнято до друку/Accepted 10.11.2023

Список литературы

Прокопенко Л.Л. Катеринославське губернське земство і розвиток медичної освіти губернії на початку ХХ ст. Аспекти публіцистичного управління. 2019. 7(11). C. 49-58
Отчет по Екатеринославской губернской земской больнице за 1902 год. Екатеринослав: Типография губернського земства, 1903. С. 217-243.
Весь Екатеринослав. Екатеринослав: Изд. Л.И. Сатановского, 1913. С. 211
Баранник С.І., Трофімов М.В., Кришень В.П., Гузенко Б.В., Томашевич В.Ц. Професійні обов’язки, самовідданість і честь. Дніпро: ДВНЗ УДХТУ, 2020. С. 12-14.
Баранник С.І., Мунтян С.О., Трофімов М.В., Кришень В.П. До 140-річчя від дня народження професора Вінсента Цезаревича Томашевича — засновника кафедри загальної хірургії. Південноукраїнський медичний науковий журнал. 2016. № 14. С. 9-12.
Томашевич В.Ц. Професори (біографічний довідник професорів ДДМА): 1916–2001: збірник біографій професорів ДМА. Дніпропетровська державна медична академія: 85; ред. О.В. Люлько. Дніпропетровськ: Пороги, 2002. С. 261.
История развития лечебно-профилактических учреждений г. Днепропетровска / под ред. В.О. Павлова. Днепропетровск: Дніпро-VAL, 2004. С. 29-32.

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №4, 2023

Вернуться к номеру

Катеринославська земська фельдшерська школа. До 150-річчя від дня заснування (1870–2020)

Версия для печати

Вернуться к номеру