Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 22, №2, 2026

Актуальність. Лікування багатовідламкових переломів пілона типу 43C3 за класифікацією AO/OTA залишається клінічним викликом. Спроби відкритої репозиції та внутрішнього остеосинтезу (ВРВО) у випадках із значним руйнуванням суглобової поверхні та тяжким ураженням м’якотканинного футляра («неврятовні» переломи) асоціюються з високою частотою ускладнень та незадовільних результатів, поєднаних зі значною тривалістю, багатоетапністю лікування та значними соціально-економічними витратами. Залишається актуальним пошук оптимальної тактики лікування найтяжчих пошкоджень. Мета: порівняти клінічні та функціональні результати первинного артродезу надп’ятково-гомілкового суглоба (основна клінічна — проспективна група) з результатами етапного лікування з ВРВО (порівняльна — ретроспективна група) у пацієнтів із тяжкими переломами пілона типу 43C3, а також валідизувати критерії для ідентифікації «неврятовних» випадків. Матеріали та методи. Проведено проспективно-ретроспективне порівняльне дослідження. Група 1 (порівняльна, ретроспективна) включала 34 пацієнти, які лікувалися з 2018 до 2022 р. і яким виконували етапну відкриту репозицію з наступним внутрішнім остеосинтезом для можливого відновлення анатомії суглоба та збереження його функції. Група 2 (основна, проспективна) складалася з 30 пацієнтів, які лікувалися з 2022 до 2024 р. і яким виконували первинний артродез на основі критеріїв «неврятовного» перелому. Критерії «неврятовності» включали руйнування суглобової поверхні (> 3 основних фрагментів та/або центральна імпресія > 5 мм), втрату кісткової тканини (> 25 % об’єму) та тяжке пошкодження м’яких тканин (II–IIIA за Gustilo-Anderson). Первинними кінцевими точками були частота незрощення та глибокої інфекції. Вторинними — функціональний результат за AOFAS та час до повного навантаження. Статистичний аналіз проводили за допомогою точного критерію Фішера та критерію Манна — Вітні (p < 0,05). Результати. У ретроспективній групі ВРВО частота незрощення становила 11,8 %, а глибокої інфекції — 17,6 %. У проспективній групі артродезу зрощення було досягнуто у 93,3 % випадків, а частота незрощення становила відповідно 6,7 % (p = 0,674). Глибока інфекція виникла у 6,7 % пацієнтів проти 17,6 % у групі порівняння (p = 0,265). Середній бал за AOFAS через 12 місяців становив 79,2 ± 11,8 (95% CI: 74,8–83,6) у групі артродезу проти 75,5 ± 15,0 (95% CI: 70,3–80,7) у групі ВРВО (p = 0,284). Час до повного навантаження був значно коротшим у групі артродезу (9,8 ± 2,3 тижня проти 16,8 ± 4,1 тижня; p < 0,001). Частота повторних операцій становила 10,0 % (95% CI: 2,1–26,5) у групі артродезу проти 41,2 % (95% CI: 24,7–59,3) у групі ВРВО (p = 0,006). Висновки. Для пацієнтів із «неврятовними» переломами пілона типу 43C3 первинний артродез продемонстрував нижчий ризик інфекційних ускладнень, значно швидше відновлення опорної функції та меншу потребу в повторних операціях порівняно з ВРВО. Розроблені критерії «неврятовності» дозволяють ефективно ідентифікувати пацієнтів, яким показаний первинний артродез.

Background. The treatment of comminuted AO/OTA type 43C3 pilon fractures remains a clinical challenge. Attempts at open reduction and internal fixation (ORIF) in cases with significant articular surface destruction and severe soft tissue damage (“unsalvageable” fractures) are associated with high complication rates and poor outcomes, combined with a significant duration, multi-stage treatment and significant socio-economic costs. The search for optimal treatment strategies in the most severe injuries remains relevant. Objective: to compare clinical and functional outcomes of primary ankle arthrodesis (main, prospective group) with staged ORIF results (comparison, retrospective group) in patients with severe type 43C3 pilon fractures, and to validate criteria for identifying “unsalvageable” cases. Materials and methods. A prospective-retrospective comparative study was conducted. Group 1 (comparison, retrospective) included 34 patients treated from 2018 to 2022 who underwent staged ORIF to possibly restore the anatomy of the joint and preserve its function. Group 2 (main, prospective) consisted of 30 patients treated from 2022 to 2024 who underwent primary arthrodesis based on “unsalvageable” fracture criteria. These criteria included articular surface destruction (> 3 major fragments and/or central impaction > 5 mm), bone loss (> 25 % volume), and severe soft tissue damage (Gustilo-Anderson II–IIIA). Primary endpoints were nonunion and deep infection rates. Secondary endpoints were AOFAS functional score at 12 months and time to full weight-bearing. Statistical analysis was performed using Fisher’s exact test and Mann-Whitney test (p < 0.05). Results. In the retrospective ORIF group, nonunion rate was 11.8 % and deep infection rate was 17.6 %. In the prospective arthrodesis group, fusion was achieved in 93.3 % of cases with a nonunion rate of 6.7 % (p = 0.674). Deep infection occurred in 6.7 % of patients versus 17.6 % in the comparison group (p = 0.265). Mean AOFAS score at 12 months was 79.2 ± 11.8 (95% CI: 74.8–83.6) in the arthrodesis group versus 75.5 ± 15.0 (95% CI: 70.3–80.7) in the ORIF group (p = 0.284). Time to full weight-bearing was significantly shorter in the arthrodesis group (9.8 ± 2.3 weeks versus 16.8 ± 4.1 weeks; p < 0.001). Reoperation rate was 10.0 % (95% CI: 2.1–26.5) in the arthrodesis group versus 41.2 % (95% CI: 24.7–59.3) in the ORIF group (p = 0.006). Conclusions. For patients with “unsalvageable” type 43C3 pilon fractures, primary arthrodesis demonstrated lower risk of infectious complications, significantly faster recovery of weight-bearing function, and reduced need for reoperations compared to ORIF. The developed “unsalvageability” criteria allow for effective identification of patients indicated for primary arthrodesis.

переломи пілона; первинний артродез; «неврятовний» перелом; критерії відбору; проспективне дослідження

pilon fractures; primary arthrodesis; “unsalvageable” fracture; selection criteria; prospective study

1. Mauffrey C, Vasario G, Battiston B, Lewis C, Beazley J, Seligson D. Tibial pilon fractures: a review of incidence, diagnosis, treatment, and complications. Acta Orthop Belg. 2011 Aug;77(4):432-40. PMID: 21954749.
2. Mandi DM, Belin RP, Banks J, Barrett B. Pilon fractures. Clin Podiatr Med Surg. 2012 Apr;29(2):243-78. doi: 10.1016/j.cpm.2012.01.001.
3. Carbonell-Escobar R, Rubio-Suarez JC, Ibarzabal-Gil A, Rodriguez-Merchan EC. Analysis of the variables affecting outcome in fractures of the tibial pilon treated by open reduction and internal fixation. J Clin Orthop Trauma. 2017 Oct-Dec;8(4):332-8. doi: 10.1016/j.jcot.2017.05.014.
4. McFerran MA, Smith SW, Boulas HJ, Schwartz HS. Complications encountered in the treatment of pilon fractures. J Orthop Trauma. 1992 Jun;6(2):195-200. doi: 10.1097/00005131-199206000-00011.
5. Teeny SM, Wiss DA. Open reduction and internal fixation of tibial plafond fractures: Variables contributing to poor results and complications. Clin Orthop Relat Res. 1993;292:108-17. PMID: 8519097.
6. White TO, Guy P, Cooke CJ, Kennedy SA, Droll KP, Blachut  PA, et al. The results of early primary open reduction and internal fixation for treatment of OTA 43.C-type tibial pilon fractures: a cohort study. J Orthop Trauma. 2010 Dec;24(12):757-63. doi: 10.1097/BOT.0b013e3181d04bc0.
7. Bedi A, Le TT, Karunakar MA. Surgical treatment of nonarti–cular distal tibia fractures. J Am Acad Orthop Surg. 2006 Jul;14(7):406-16. doi: 10.5435/00124635-200607000-00003.
8. Morgan SJ, Jeray KJ, Phieffer LS, Grigsby JH, Bosse MJ, Kellam JF. Attitudes of orthopaedic trauma surgeons regarding current controversies in the management of pelvic and acetabular fractures. J Orthop Trauma. 2018 Jul;32(7):367-73. doi: 10.1097/BOT.0000000000001186.
9. Beaman DN, Gellman R. Fracture reduction and primary ankle arthrodesis: a reliable approach for severely comminuted tibial pilon fracture. Clin Orthop Relat Res. 2014 Dec;472(12):3823-34. doi: 10.1007/s11999-014-3683-x.
10. Zelle BA, Gruen GS, McMillen RL, Dahl JD. Primary arthrodesis of the tibiotalar joint in severely comminuted high-energy pilon fractures. J Bone Joint Surg Am. 2014 Jun 4;96(11):e91. doi: 10.2106/JBJS.M.00544.
11. Omelchenko T, Buryanov O, & Lyabakh A. Arthrodesis of ankle joint. Biomechanical aspects and algorithm of choice of methods of fixation. Orthopaedics traumatology and prosthetics. 2023;4:64-70. https://doi.org/10.15674/0030-59872018464-70.
12. R Core Team. R: A language and environment for statistical computing. Vienna: R Foundation for Statistical Computing; 2024. Available from: https://www.R-project.org/.
13. Morgan SJ, Thordarson DB, Shepherd LE. Salvage of tibial pilon fractures using fusion of the ankle with a 90 degrees cannulated blade-plate: a preliminary report. Foot Ankle Int. 1999 Jun;20(6):375-8. doi: 10.1177/107110079902000606.
14. Beaman DN, Gellman R. The basics of ring external fixation of the distal tibia. Foot Ankle Clin. 2014 Mar;19(1):15-27. doi: 10.1016/j.fcl.2013.09.001.
15. Chen SH, Wu PH, Lee YS. Long-term results of pilon fractures. Arch Orthop Trauma Surg. 2007 Jan;127(1):55-60. doi: 10.1007/s00402-006-0225-3.
16. Wang C, Li Y, Huang L, Wang M. Comparison of two-staged ORIF and limited internal fixation with external fixator for closed tibial plafond fractures. Arch Orthop Trauma Surg. 2010 Oct;130(10):1289-97. doi: 10.1007/s00402-010-1075-6.
17. Chen CM, Su YP, Hung SH, Lin CL, Chiu FY. Choice of surgical procedure for ankle arthrodesis in patients with end-stage ankle arthritis. J Orthop Surg Res. 2018 May 2;13(1):95. doi: 10.1186/s13018-018-0806-1.