Журнал «Травма» Том 27, №2, 2026

Актуальність. В умовах інтенсивних бойових дій критичне значення мають рання діагностика офтальмологічних ушкоджень, чітка маршрутизація постраждалих і мультидисциплінарний підхід до лікування. Переважна більшість ушкоджень спричинена вибуховими, осколковими й уламковими механізмами, що призводять до високоенергетичних проникних поранень, значних руйнувань анатомічних структур ока та комбінованих краніофаціальних травм. Мета: провести ретроспективний порівняльний аналіз зарубіжних, вітчизняних наукових даних та аналіз структури офтальмологічних ушкоджень, особливостей хірургічного лікування військовослужбовців у різних областях України для виявлення регіональних відмінностей у характері очної травми, тяжкості уражень, обсязі і тактиці оперативних втручань, а також оцінки впливу умов травматизації, своєчасності надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги й організаційних аспектів маршрутизації пацієнтів із травмою органа зору на результати лікування. Матеріали та методи. У роботі застосовували контент-аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, бібліосемантичний, аналітичний і статистичний методи. Дослідження базувалося на даних 78 військовослужбовців, які проходили лікування у двох регіонах України. Результати. Поширеність та характер ушкоджень: в обох вибірках найчастіше реєстрували проникні поранення з наявністю внутрішньоочного стороннього тіла (17,1 % у Гайсині та 33,3 % у Черкасах) і травматичну катаракту (11,4 і 11,1 % відповідно), що свідчить про значну роль механічних, у тому числі проникних, травм у формуванні тяжких офтальмологічних ускладнень. Частота опіків та відкритих ран була нижчою: у Гайсині по 8,6 %, у Черкасах відкриті рани — 29,6 %, опіки — відсутні; контузія ока зустрічалася рідше (2,9 % у Гайсині та 22,2 % у Черкасах). Регіональні відмінності: у другій вибірці (Черкаси) значно зросла частка поранень із наявністю сторонніх тіл ока (33,3 проти 17,1 % у Гайсині) та відкритих ран (29,6 проти 8,6 %), що свідчить про тяжчий характер травм і більшу кількість проникних ушкоджень. Частота контузій ока (22,2 %) і зниження випадків гнійного ендофтальміту (7,4 проти 14,3 % у Гайсині) відображає різні механізми травматизації та відмінності в перебігу ускладнень. Поширеність хірургічних втручань: у першій вибірці (Гайсин) найчастіше виконували «інші оперативні втручання» — 40,0 %, видалення стороннього тіла проводили у 20,0 % випадків, евісцерацію та хірургічну обробку ран — у 14,3 % кожну, видалення кришталика з імплантацією лінзи — у 11,4 %. У другій вибірці (Черкаси) домінувала хірургічна обробка ран — 46,9 %, а видалення внутрішньоочного стороннього тіла виконували у 21,9 % випадків, видалення кришталика — у 9,4 %, евісцерацію — у 6,25 %, інші втручання — у 15,5 %. Висновки. Своєчасне поєднання ранньої хірургічної допомоги, координації мультидисциплінарної команди та впровадження сучасних реабілітаційних підходів дозволяє значно поліпшити анатомічні та функціональні результати лікування, знизити ризик втрати зору й ока і сприяти більш ефективній соціальній та професійній реінтеграції постраждалих військовослужбовців.

Background. In the context of intensive hostilities, early diagnosis of ophthalmic injuries, well-defined patient routing, and a multidisciplinary approach to treatment are of critical importance. Most injuries are caused by blast, shrapnel, and fragment mechanisms, resulting in high-energy penetrating wounds, extensive destruction of ocular anatomical structures, and combined craniofacial trauma. The purpose of this study was to perform a retrospective comparative analysis of international and national scientific evidence and to analyze the structure of ophthalmic injuries and the specific features of surgical management among military personnel in different regions of Ukraine. The study sought to identify regional variations in the patterns and severity of ocular trauma, the extent and tactical approaches of surgical interventions, and to evaluate the influence of injury mechanisms, timeliness of specialized ophthalmic care, and organizational aspects of patient routing on clinical outcomes. Materials and methods. The study employed content analysis of national and international scientific sources, as well as systematic literature review, analytical, and statistical research methods. The analysis was based on data from 78 military personnel who received treatment in two regions of Ukraine. Results. Prevalence and nature of ocular injuries: in both cohorts, the most frequently recorded injuries were penetrating globe injuries with intraocular foreign bodies (17.1 % in Haisyn and 33.3 % in Cherkasy) and traumatic cataracts (11.4 % and 11.1 %, respectively), indicating the significant role of mechanical, including penetrating, trauma in the development of severe ophthalmic complications. The incidence of burns and open wounds was lower: in Haisyn, both accounted for 8.6 %, whereas in Cherkasy, open wounds were detected in 29.6 % of patients and burns were absent. Ocular contusions were less common, occurring in 2.9 % of cases in Haisyn and 22.2 % in Cherkasy. Regional differences: in the second cohort (Cherkasy), the proportion of ocular injuries with intraocular foreign bodies (33.3 vs. 17.1 % in Haisyn) and open wounds (29.6 vs. 8.6 %) was significantly higher, indicating a more severe injury profile and a greater prevalence of penetrating trauma. The frequency of ocular contusions (22.2 %) and the decreased incidence of purulent endophthalmitis (7.4 vs. 14.3 % in Haisyn) reflect different trauma mechanisms and variations in the course of complications. Prevalence of surgical interventions: in the first sample (Haisyn), the most frequently performed procedures were “other surgical interventions” — 40.0 %, foreign body removal — 20.0 %, evisceration and surgical wound management — 14.3 % each, lens extraction with implantation — 11.4 %. In the second sample (Cherkasy), surgical wound management predominated — 46.9 %, intraocular foreign body removal was performed in 21.9 % of cases, lens extraction — in 9.4 %, evisceration — in 6.25 %, and other interventions — in 15.5 %. Conclusions. Timely integration of early surgical intervention, coordination of a multidisciplinary team, and implementation of modern rehabilitation approaches significantly improve anatomical and functional outcomes, reduce the risk of vision and eye loss, and promote more effective social and professional reintegration of affected military personnel.

офтальмологічна бойова травма; військовослужбовці; раннє хірургічне втручання; уніфіковані клінічні протоколи; національний реєстр бойових травм; медична реабілітація

ophthalmic combat injury; military personnel; early surgical intervention; standardized clinical protocols; national combat injury registry; medical rehabilitation