Журнал «» Том 19, №1-2, 2026

Актуальність. Артеріальна гіпертензія (АГ) під час вагітності залишається однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності. У реальній клінічній практиці перебіг гіпертензивних розладів суттєво визначається поєднанням факторів ризику та своєчасністю призначення вагітність-сумісної терапії і моніторингу. Мета: проаналізувати тактику ведення вагітних із різними клінічними формами артеріальної гіпертензії на прикладі трьох клінічних випадків із оцінкою факторів ризику, ефективності лікування та перинатальних наслідків. Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізовано 3 клінічні випадки вагітних із різними клінічними формами гіпертензивних розладів (хронічна артеріальна гіпертензія; тяжка неконтрольована хронічна артеріальна гіпертензія на ранніх термінах; прееклампсія, що накладається на хронічну артеріальну гіпертензію). Оцінювали фактори ризику, дані клінічного огляду, добового моніторування артеріального тиску, лабораторні та інструментальні показники, призначену терапію й перинатальні наслідки. Результати. У випадку 1 (39 років, хронічна АГ з кардіометаболічними факторами ризику) ранній старт метилдопи та динамічний контроль АТ, включно з добовим моніторуванням, дозволили пролонгувати вагітність до 37 тижнів із народженням живої доношеної дитини на тлі корекції терапії при виявленні прихованої неконтрольованості АГ у II триместрі. У випадку 2 (35 років, тяжка тривало неконтрольована хронічна АГ до 200/110 мм рт.ст., ожиріння II ст., залізодефіцитна анемія) навіть після інтенсифікації антигіпертензивної терапії зберігалася неконтрольована гіпертензія за ДМАТ; вагітність завершилась завмиранням у 9 тижнів. Цей випадок підкреслює роль прегравідарної оптимізації АТ і корекції коморбідності. У випадку 3 (42 роки, хронічна АГ, ожиріння II ст., прееклампсія в анамнезі) розвинулась тяжка пізня прееклампсія, що накладалася на хронічну АГ (АТ до 170/110 мм рт.ст., протеїнурія 3,1 г/л); проведено профілактику судом магнію сульфатом та термінове розродження шляхом кесаревого розтину у 37 тижнів за життєвими показаннями з боку матері. Висновки. Рання ініціація вагітність-сумісної антигіпертензивної терапії та регулярний контроль АТ (зокрема, ДМАТ), прегравідарна оптимізація модифікованих факторів ризику й своєчасне розродження при тяжкій прееклампсії є ключовими для поліпшення материнських і перинатальних результатів.

Background. Hypertensive disorders of pregnancy remain a leading cause of maternal and perinatal morbidity. In real-world practice, outcomes largely depend on the combination of risk factors and timely initiation of pregnancy-compatible antihypertensive therapy. Objective: to analyze the management of pregnant women with different clinical forms of hypertension using three clinical cases with an assessment of risk factors, treatment effectiveness, and perinatal outcomes. Materials and ­methods. We retrospectively analyzed three clinical cases representing major clinical phenotypes of hypertension in pregnancy: chronic hypertension, severe long-standing uncontrolled chronic hypertension in early pregnancy, and severe late superimposed preeclampsia. We assessed cardiovascular and obstetric risk factors, office and ambulatory blood pressure monitoring, laboratory and instrumental findings, administered treatment, and perinatal outcomes. Results. Case 1 (39 years; chronic hypertension with cardiometabolic risk factors) demonstrated that early initiation of methyldopa and close blood pressure surveillance, including ambulatory monitoring, enabled pregnancy prolongation to 37 weeks with delivery of a live term newborn after treatment correction prompted by masked uncontrolled hypertension in the second trimester. Case 2 (35 years; severe uncontrolled chronic hypertension up to 200/110 mmHg, obesity class II, moderate iron-deficiency anemia) showed uncontrolled hypertension on ambulatory monitoring despite therapy escalation; the pregnancy ended as a missed miscarriage at 9 weeks, highlighting the importance of preconception blood pressure optimization and comorbidity correction. Case 3 (42 years; chronic hypertension, obesity class II, prior preeclampsia) presented with severe late superimposed preeclampsia (blood pressure up to 170/110 mmHg; proteinuria 3.1 g/L). Magnesium sulfate was administered for seizure prophylaxis, followed by urgent cesa­rean deli­very at 37 weeks for maternal indications. Conclusions. Early use of pregnancy-compatible antihypertensive therapy with regular blood pressure monitoring (including ambulatory monitoring), comprehensive preconception risk optimization, and timely delivery in severe preeclampsia are crucial to improve maternal and perinatal outcomes.

вагітність; артеріальна гіпертензія; гестаційна гіпертензія; прееклампсія; добове моніторування артеріального тиску

pregnancy; hypertension; gestational hypertension; preeclampsia; ambulatory blood pressure monitoring