Мобильная версия

Международный эндокринологический журнал Том 22, №6, 2026

Міждисциплінарні аспекти викладання дерматовенерології: роль ендокринопатій у патогенезі дерматозів

Авторы: Денисенко О.І., Перепічка М.П., Гаєвська М.Ю., Бродовська Н.Б., Степан Н.А., Сторожук М.В.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Справочник специалиста

Підвищення рівня професійної підготовки медичних фахівців є пріоритетним завданням закладів вищої медичної освіти. Важливим розділом підготовки здобувачів медичної освіти є вивчення аспектів дерматовенерології. На сучасному етапі зростає кількість пацієнтів із хронічними дерматозами, що мають тяжкий клінічний перебіг, що обґрунтовує необхідність з’ясування ймовірних патогенетичних чинників його обтяження. Згідно з сучасними науковими дослідженнями, ендокринопатії відіграють вагому, нерідко домінуючу роль у патогенезі багатьох захворювань шкіри як інфекційного, так і неінфекційного характеру. Водночас багато ендокринопатій проявляється специфічними чи неспецифічними змінами шкіри, виявлення яких часто сприяє ранній діагностиці ендокринних порушень у таких пацієнтів. Таким чином, між дерматовенерологією та ендокринологією є численні міждисциплінарні зв’язки, знання яких є актуальною темою як для клінічної практики, так і для педагогічного процесу під час підготовки здобувачів медичної освіти. У статті розглянуто клінічні прояви ендокринопатій на шкірі, а також дані наукових досліджень із визначення впливу ендокринних порушень на розвиток та перебіг дерматозів, зокрема результати власних досліджень співробітників кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, присвячених вивченню ролі тиреопатій у патогенезі алергодерматозів та вугрів звичайних (акне) у жителів Чернівецької області — біогеохімічного регіону з природним дефіцитом йоду. Наведені результати досліджень вказують на важливість міждисциплінарної співпраці між дерматологами та ендокринологами, а також необхідність володіння фаховою інформацією про роль ендокринопатій при дерматозах та змінах шкіри і слизових оболонок медичними фахівцями різних спеціальностей, зокрема лікарями загальної практики — сімейної медицини, стоматологами, педіатрами тощо. Все це обґрунтовує актуальність вивчення ролі ендокринопатій при дерматозах та міжпредметної інтеграції цих знань при викладанні дерматовенерології та ендокринології як на додипломному етапі підготовки здобувачів медичної освіти, так і під час післядипломного навчання лікарів на циклах безперервного професійного зростання, що в цілому забезпечить підготовку висококваліфікованих компетентних медичних фахівців, здатних своєчасно виявляти ендокринні порушення при дерматологічній патології та сприяти підвищенню якості надання медичної допомоги населенню країни.

Increasing the level of professional training of medical specialists is a priority task of higher medical educational institutions. An important part of training medical students is learning the aspects of dermatovenereology. Currently, the number of patients with chronic dermatoses with severe clinical course is increasing, which substantiates the need to identify probable pathogenic factors of its aggravation. According to modern scientific research, endocrinopathies play a significant, often dominant, role in the pathogenesis of many skin diseases of both infectious and non-infectious nature. At the same time, many endocrinopathies are manifested by specific or non-specific changes in the skin, the detection of which often contributes to their early diagnosis in these patients. Hence, there are numerous interdisciplinary links between dermatovenereology and endocrinology. Their knowledge is a relevant topic for both clinical practice and pedagogical process during the training of medical students. The article reviews the clinical manifestations of endocrinopathies on the skin, as well as the results of scientific research to determine the influence of endocrine disorders on the development and course of dermatoses. In particular, the research carried out by the staff of the Department of Dermatovenerology of Bukovinian State Medical University considered the role of thyroid pathology in the pathogenesis of allergic dermatoses and acne vulgaris among the residents of Chernivtsi region, a biogeochemical region with natural iodine deficiency. The results of the studies presented are indicative of the importance of interdisciplinary cooperation between dermatologists and endocrinologists, as well as the need for medical professionals of various specialties, including general practitioners, family doctors, dentists, pediatricians, etc., to have information about the role of endocrine pathology in the development of dermatoses and changes in the skin and mucous membranes. All this substantiates the relevance of studying endocrine pathology in dermatoses and interdisciplinary integration of knowledge in teaching dermatovenereology and endocrinology. Such an approach is important at the undergraduate stage and during postgraduate training of medical professionals including cycles of continuing professional development. In general, it will ensure training of highly qualified competent medical specialists capable of timely detecting endocrine disorders in dermatological pathology and improving the quality of medical care provided to the population of the country.

Ключевые слова

дерматози; ендокринопатії; тиреопатії; дерматовенерологія; ендокринологія; освітній процес; міждисциплінарність

dermatoses; endocrinopathies; thyroid pathology; dermatovenereology; endocrinology; educational process; interdisciplinarity

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.22.6.2026.1769

Вступ

Актуальним завданням закладів медичної освіти в умовах реформування медичної галузі країни є підвищення якості професійного навчання медичних фахівців для підготовки висококваліфікованих конкурентоспроможних лікарів практичної охорони здоров’я [1]. Важливим аспектом надання населенню кваліфікованої медичної допомоги є міждисциплінарний підхід до обстеження й ведення пацієнтів [2, 3], що повинно враховуватися і в освітньому процесі при підготовці медичних фахівців у закладах медичної освіти [4].

Важливим етапом підготовки майбутніх медичних працівників різних спеціальностей є вивчення аспектів дерматовенерології з огляду на значну поширеність інфекційних та неінфекційних захворювань шкіри [5, 6], а також те, що шкірні зміни часто є проявами соматичних захворювань, зокрема ендокринної патології, які, у свою чергу, можуть бути важливими патогенетичними чинниками виникнення та хронізації дерматозів і обтяженого їх перебігу [7, 8].

Основна частина

Останніми роками, згідно з клінічними спостереженнями, реєструється збільшення кількості пацієнтів з хронічними захворюваннями шкіри та/чи тяжким ускладненим їх перебігом, що негативно впливає на психоемоційний стан хворих, знижує якість їх життя, працездатність і соціальну активність та обґрунтовує необхідність проведення комплексного обстеження пацієнтів для визначення можливих етіопатогенетичних чинників обтяженого клінічного перебігу захворювань шкіри [9–11].

Відповідно до сучасних наукових досліджень, більшість захворювань і патологічних змін шкіри мають поліпатогенетичний характер, при цьому ендокринні порушення відіграють важливу, а нерідко й провідну роль у їх виникненні та перебігу [12–14], що визначає тісні міжпредметні інтеграційні зв’язки між дерматовенерологією та ендокринологією та актуальність висвітлення цих аспектів в освітньому процесі при підготовці здобувачів медичної освіти різного рівня та фаху.

Важливим аспектом викладання дерматовенерології для підготовки висококваліфікованих медичних фахівців як на додипломному, так і на післядипломному етапах освіти є висвітлення під час лекцій, практичних і семінарських занять міждисциплінарних зв’язків між дерматологічною патологією та ендокринопатіями. Міждисциплінарний підхід дозволить медичним фахівцям у майбутній практичній діяльності поліпшити розуміння механізмів розвитку шкірних захворювань, забезпечити весь спектр їх діагностики та терапії, що в цілому сприятиме підвищенню рівня надання населенню країни спеціалізованої медичної допомоги.

Викладачі кафедри дерматовенерології насамперед акцентують увагу здобувачів освіти, що шкіра часто є «дзеркалом» вісцеральної патології, зокрема ендокринних порушень. Одними з найпоширеніших загальних шкірних проявів при ендокринопатіях є ксероз (сухість) шкіри, гіперпігментації, зміни нігтів і волосся тощо, водночас ендокринні зміни часто є одним із вагомих механізмів виникнення та хронізації інфекційних та неінфекційних дерматозів [15–17]. Особливо актуальним при обстеженні пацієнтів є урахування регіональної ендокринної патології, зокрема високого ризику розвитку тиреопатій у біогеохімічних регіонах із природним дефіцитом йоду та селену, одним з яких є Чернівецька область [18].

Зі здобувачами освіти більш детально розглядаються можливі зміни та захворювання шкіри при конкретних нозологічних формах ендокринопатій. Так, у випадку цукрового діабету шкірні прояви включають сухість і свербіж шкіри, кандидоз шкіри і слизових оболонок, бактеріальні інфекції (фолікуліти, фурункульоз, ектима тощо), діабетичну дермопатію, ліпоїдний некробіоз, ліподистрофію після ін’єкцій інсуліну, кільцеподібну гранульому, ксантоми тощо, розвитку яких сприяють порушення мікроциркуляції, вуглеводного та інших видів обміну, формування вторинного імунодефіциту тощо [15, 19, 20]. Останніми роками дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів вказують на обтяження клінічного перебігу низки хронічних дерматозів (псоріаз, акне дорослих, андрогенетична алопеція тощо) на тлі розвитку у пацієнтів метаболічного синдрому, який, зокрема, включає ожиріння та інсулінорезистентність [21–24], при цьому встановлено взаємозв’язок між наявністю у пацієнтів метаболічного синдрому та тяжкістю клінічного перебігу псоріазу [13, 25, 26].

Важливу роль у підтримці гомеостазу організму та забезпеченні нормального функціонування всіх органів і систем, зокрема шкіри, відіграє гіпофізарно-тиреоїдна система, а у випадку тиреопатій виникають різноманітні зміни шкіри та її похідних. Так, дерматологічними проявами гіпертиреозу можуть бути: підвищена пітливість та вологість шкіри (гіпергідроз), еритема долонь, гіперпігментації, стоншення волосся та дифузна алопеція волосяної ділянки голови, оніходистрофії у вигляді оніхолізису та інших змін нігтьової пластинки, претибіальна мікседема тощо. Стан гіпотиреозу у пацієнтів може супроводжуватися сухістю та мармуровістю шкіри, мікседематозними набряками, випадінням волосся тощо. Причиною таких змін є підсилення чи пригнічення обмінних процесів у шкірі та пігментоутворення, зміни функціональної активності залоз шкіри, порушення росту волосся тощо. Наявність у пацієнтів автоімунного тиреоїдиту часто поєднується з вітиліго через зміни імунної реактивності організму та розвиток системних автоімунних процесів [15, 27]. Знання дерматологічних ознак тиреопатій дозволяє дерматовенерологу, лікарю загальної практики — сімейної медицини, педіатру чи іншим фахівцям запідозрити наявність змін функціональної активності щитоподібної залози ще на ранніх стадіях та направити пацієнта на консультацію до ендокринолога.

Також під час підготовки здобувачів освіти на лекціях та практичних заняттях вказується обтяжувальний вплив тиреопатій на клінічний перебіг хронічних дерматозів. Оскільки Чернівецька область є одним із біогеохімічних регіонів із природним дефіцитом йоду і селену та високим ризиком розвитку тиреопатій [18], співробітники кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету провели наукові дослідження з метою вивчення впливу порушень функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи на перебіг найбільш поширених хронічних захворювань шкіри — алергічних дерматозів та вугрової хвороби (акне). Під час обстеження пацієнтів зміни функціонального стану щитоподібної залози було виявлено у 44–52 % пацієнтів з різними нозологічними формами алергодерматозів (дерматит алергічний, дерматит атопічний, екзема) та у 45 % пацієнтів з акне, при цьому виявлено їх взаємозв’язок із тяжкістю клінічного перебігу шкірного захворювання. За результатами проведених досліджень захищено докторську дисертацію на тему: «Вплив ритмічної діяльності щитоподібної залози на показники про- й антиоксидантної систем крові у хворих на алергодерматози» (Денисенко О.І., 2007 р.) та кандидатську дисертацію на тему: «Комплексне лікування хворих на вугрову хворобу в йододефіцитному регіоні» (Карвацька Ю.П., 2016 р.) [18, 28, 29]. Слід зазначити, що результати наукових досліджень співробітники кафедри активно впроваджують в освітній процес зі здобувачами освіти та у медичну практику, а також представляють наукові доробки на міждисциплінарних науково-практичних конференціях.

Водночас здобувачам освіти наголошується на ролі інших порушень гормонального статусу в організмі, зокрема: стан гіперандрогенії є однією з головних патогенетичних ланок розвитку акне, себореї, андрогенетичної форми алопеції чи гірсутизму; гіперкортицизм проявляється стероїдними акне, пурпуровими смугами та атрофією шкіри; при гіпоестрогенії у пацієнток можуть виникати сухість і тріщини на стопах (кератодермія клімактерична Хастхаузена), рожеві вугри (розацеа) тощо; гіпокортицизм часто супроводжується сухістю шкіри, стриями, гіперпігментаціями шкірних складок тощо, а також може бути одним із чинників хронізації запальних захворювань шкіри [15, 30]. За наявності таких змін шкіри чи ускладненого перебігу дерматозів пацієнти обов’язково потребують міждисциплінарного підходу, який включає консультації як дерматовенеролога, так і ендокринолога.

Для кращого засвоєння здобувачами освіти тематичного матеріалу викладачі кафедри застосовують різноманітні освітні методи [5, 31] та сучасні технічні засоби навчання з широкою демонстрацією тематичного фотоілюстративного матеріалу. На важливість міжпредметної інтеграції знань із дерматовенерології та ендокринології вказується як під час читання лекцій та проведення практичних занять, присвячених етіопатогенезу захворювань шкіри, так і при розгляді конкретних нозологічних форм інфекційних та неінфекційних дерматозів, у патогенезі яких важливе значення мають ендокринні порушення. Під час лекцій та практичних занять широко використовуються тематичні клінічні кейси із демонстрацією взаємозв’язку між патологією шкіри та ендокринними захворюваннями, обговоренням складних клінічних випадків тощо. Також міжпредметна інтеграція між дерматологією та ендокринологією знаходить відображення при створенні тестових завдань та клінічних фотоілюстрованих ситуаційних задач, які використовуються для поточного та заключного контролю знань студентів та атестації лікарів-інтернів та лікарів-слухачів. Аспекти міжпредметної взаємодії висвітлюються і під час підготовки лікарями-інтернами наукових робіт та представлення ними тематичних доповідей на щорічній підсумковій конференції лікарів-інтернів області, що в цілому сприяє підвищенню їх фахового рівня та формуванню висококваліфікованих лікарів з мультидисциплінарним мисленням та підходом до обстеження та лікування профільних пацієнтів.

Висновки

Підвищення рівня професійної підготовки медичних фахівців є актуальним завданням закладів вищої медичної освіти. Важливим розділом підготовки здобувачів медичної освіти є оволодіння знаннями з дерматовенерології, що передбачає ефективну інтеграцію міждисциплінарних зв’язків. На сучасному етапі зростає кількість пацієнтів із хронічними й ускладненими дерматозами, що обґрунтовує актуальність з’ясування патогенетичних чинників їх обтяженого перебігу.

Згідно з сучасними дослідженнями, ендокринопатії відіграють вагому роль у патогенезі багатьох захворювань шкіри, водночас ендокринні порушення проявляються характерними змінами шкіри, своєчасне виявлення яких сприяє ранній діагностиці ендокринної патології. Це засвідчує важливість міждисциплінарної співпраці між дерматологами та ендокринологами, а також обґрунтовує актуальність висвітлення ролі ендокринопатій при дерматозах у процесі викладання дерматовенерології як на додипломному етапі підготовки здобувачів медичної освіти, так і під час післядипломного навчання лікарів на циклах безперервного професійного зростання, що в цілому забезпечить підготовку висококваліфікованих медичних фахівців та підвищить якість надання медичної допомоги населенню країни.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Інформація про фінансування. Стаття підготовлена в рамках самофінансування.

Внесок авторів. Денисенко О.І. — автор ідеї статті, загальне керівництво, робота з текстом, редагування; Перепічка М.П., Степан Н.А. — аналіз літератури, робота з текстом; Гаєвська М.Ю., Бродовська Н.Б., Сторожук М.В. — робота з текстом.

Отримано/Received 02.07.2026

Рецензовано/Revised 10.08.2026

Прийнято до друку/Accepted 17.08.2026

Список литературы

Венгрович О.З., Тимків І.В., Козінчук Г.В. та ін. Сучасна медична освіта: виклики, потреби, можливості. Клінічна та експериментальна патологія. 2025;24(3):90-94. doi: 10.24061/1727-4338.XXIV.3.93.2025.14.
Дячук М.Д. Інтеграція як модель трансформації систем охорони здоров’я у відповідь на кризові події. Буковинський медичний вісник. 2026;30(2):135-141. doi: 10.24061/2413-0737.30.2.118.2026.22.
World Health Organization. Integrating health services [Internet]. Geneva: WHO; 2018 [cited 2026 March 08]. Available from: https://www.who.int/docs/default-source/primary-health-care-–conference/linkages.pdf.
Дікал М.В., Чернюх О.Г., Копчук Т.Г., Білоус В.В. Міждисциплінарна інтеграція як складова у підготовці до інтегрованого тестового іспиту «КРОК 1». Буковинський медичний вісник. 2025;29(1):148-153. doi: 10.24061/2413-0737.29.1.113.2025.23.
Степаненко В.І., Іванов С.В., Свирид С.Г. та ін. Застосування цифрових технологій і штучного інтелекту у вивченні клінічних дисциплін, зокрема дерматовенерології, у закладах вищої медичної освіти: сучасний стан та перспективи (огляд). Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2026;2:59-73. doi: 10.30978/UJDVK2026-2-59.
Волкославська В.М., Белостоцький Ю.Б. Захворюваність на інфекційні дерматози в Україні в 2000–2023 роках. Дерматологія та венерологія. 2024;3:19-21. doi: 10.33743/2308-1066-2024-3-19-21.
Цубанова Н.А., Дембіцька Е.С. Кореляційний аналіз взаємозв’язку хронічних дерматозів із соматичною патологією та обґрунтування детоксикаційної терапії. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2026;2:36-47. doi: 10.30978/UJDVK2026-2-36.
Pektas SD, Cinar N, Duman DD, et al. The relationship among androgens, insulin resistance and ghrelin polymorphisms in post-–adolescent male patients with severe acne vulgaris. Postȩpy Dermatol Alergol. 2020;37(5):800-809. doi: 10.5114/ada.2020.100492.
Дашко М.О., Сизон О.О., Чаплик-Чижо І.О. Оцінка впливу психоемоційних, нейроендокринних, метаболічних та імунологічних змін на клінічний перебіг акне після перенесеного CОVID-19. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2024;2:10-17. doi: 10.30978/UJDVK2024-2-10.
Запольський М.Е., Лебедюк М.М., Маринюк Г.С. та ін. Характеристика інфекційних ускладнень при середньотяжких та тяжких формах атопічного дерматиту. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2024;1:4-9. doi: 10.30978/UJDVK2024-1-4.
Запольський М.Е., Лебедюк М.М., Ніточко О.І. та ін. Аналіз факторів, що ускладнюють клінічний перебіг вугрової хвороби. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2023;3:19-24. doi: 10.30978/UJDVK2023-3-19.
Туркевич С.А., Рудник Т.І., Іванюшко-Назарко Н.В. Особливості перебігу поверхневого кандидозу шкіри на тлі змін вуглеводного обміну. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2023;3:4-8. doi: 10.30978/UJDVK2023-3-4.
Chan AA, Li H, Li W, et al. Association between baseline insulin resistance and psoriasis incidence: the women’s health initiative. Arch Dermatol Res. 2022;314:869-880. doi: 10.1007/s00403-021-02298-9.
Syzon ОО, Dashko MО, Vozniak IYa, Ivanuyshko-–Nazarko NV. Role of certain immune-endocrine parameters in the pathogenesis of psoriatic arthritis. Ukr J Dermatol Venerol Cosmetol. 2024;4:17-22. doi: 10.30978/UJDVK2024-4-17.
Мурзіна Е.О. Шкірні прояви ендокринних порушень. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2012;1:79-84. https://kiai.com.ua/ua/archive/2012/1/pages-79-84/shkirni-proyavi-endokrinnih-porushen.
Das A, Datta D, Kassir M, et al. Acanthosis nigricans: a review. J Cosmet. Dermatol. 2020;19(8):1857-1865. doi: 10.1111/jocd.13544. PMID: 32516476.
Lee T-H, Wu Ch-H, Chen M-L, et al. Risk of psoriasis in patients with polycystic ovary syndrome: a national population-based cohort study. J Clin Med. 2020;9(6):1947. doi: 10.3390/jcm9061947.
Karvatska YuP, Denysenko OI. Сlinical results of complex therapy оf patients with acne — residents of iodine deficiency region. Клінічна та експериментальна патологія. 2021;20(1):80-86. doi: 10.24061/1727-4338.XX.1.75.2021.12.
Diehl C. Skin disorders in patients with diabetes mellitus: a review. Ukr J Dermatol Venerol Cosmetol. 2021;3(82):54-65. doi: 10.30978/UJDVK2021-3-54.
Lyons AB, Shabeeb N, Nichol CL, et al. Emerging medical treatments for hidradenitis suppurativa. J. Am. Acad. Dermatol. 2020;83(2):554-562. doi: 10.1016/j.jaad.2020.04.009.
Болотна Л.А., Саріан О.І., Ємченко Я.О. Інсулінорезистентність та хронічні запальні дерматози. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2024;1(92):61-68. doi: 10.30978/UJDVK2024-1-61.
Ambalal SM. Metabolic syndrome and skin: Interactions and implications. Ind J Dermatol. 2022;67(2):138-145. PMID: 36092223 PMCID: PMC9455100.
Qiu Y, Zhou X, Fu S, et al. Systematic review and meta-ana–lysis of the association between metabolic syndrome and androgenetic alopecia. Acta Dermatol Venereol. 2022;102:adv00645. doi: 10.2340/actadv.v101.1012.
Sadowska-Przytocka A, Gruszczyńska M, Ostałowska A, et al. Insulin resistance in the course of acne — literature review. Postepy Dermatol Alergol. 2022;39(2):231-238. doi: 10.5114/ada.2021.107101.
Ємченко Я.О., Іщейкін К.О., Кайдашев І.П., Гайдучок І.Г. Піоглітазон у лікуванні хворих з коморбідністю псоріатичної хвороби та аліментарного ожиріння. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2021;1:5-14. doi: 10.30978/UJDVK2021-1-73.
Паньків І.В. Інсулінорезистентність у хворих на псоріаз. Міжнародний ендокринологічний журнал. 2021;17(7):570-574. doi: 10.22141/2224-0721.17.7.2021.244973.
Cohen B, Cadesky A, Jaggi S. Dermatologic manifestations of thyroid disease: a literature review. Front Endocrinol (Lausanne). 2023 May 12;14:1167890. doi: 10.3389/fendo.2023.1167890.
Денисенко О., Гулей Л., Гаєвська M. та ін. Наукові здобутки кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету: історичні віхи та сучасність (2010–2020 рр.). Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Спільний українсько-румунський науковий журнал. (АПСНІМ). 2020;4:11-15. https://e-apsnim.bsmu.edu.ua/article/view/2411-6181.4.2020.214.
Денисенко О.І., Перепічка М.П., Гаєвська М.Ю. та ін. Історичні віхи та здобутки кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету (до 80-річчя заснування кафедри). Клінічна та експериментальна патологія. 2025;24(2):99-105. doi: 10.24061/1727-4338.XXIV.2.92.2025.15.
Chen S, Xie X, Zhang G, Zhang Y. Comorbidities in androgenetic alopecia: a comprehensive review. Dermatol Ther (Heidelb). 2022;12:2233-2247. doi: 10.1007/s13555-022-00799-7.
Литинська Т.О., Василевська М.О., Степаненко В.І. Використання симуляційних методів навчання в дерматовенерології. Сучасний підхід до викладання дисципліни. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2025;1(96):54-59. doi: 10.30978/UJDVK2025-1-54.