Журнал «Медицина неотложных состояний» 1(2) 2006
Вернуться к номеру
Проект Програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги населенню України та матеріально-технічного забезпечення швидкої медичної допомоги
Надання екстреної медичної допомоги є системою загальнодержавних заходів, що реалізуються центральними й місцевими органами виконавчої влади.
Головною метою Програми є створення ефективної системи надання населенню України екстреної медичної допомоги, організація та розвиток структурних підрозділів установ і закладів, що її надають, матеріально-технічне оснащення станцій (відділень) швидкої медичної допомоги, лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів, що надають екстрену й невідкладну медичну допомогу та забезпечення готовності цієї системи до своєчасного й ефективного надання екстреної медичної допомоги населенню.
Основні завдання Програми:
— розроблення нормативно-правових актів з питань діяльності установ і закладів, що надають екстрену медичну допомогу з урахуванням вимог європейських і світових стандартів;
— реорганізація структури установ і закладів, що надають екстрену медичну допомогу, утворення додатково необхідних закладів для надання екстреної медичної допомоги та їх оснащення відповідно до вимог сучасних медичних технологій;
— матеріально-технічне оснащення структурних підрозділів установ і закладів, що надають екстрену медичну допомогу, відповідно до нормативних вимог;
— впровадження автоматизованих систем управління та комп’ютерної техніки в діяльність цих установ і закладів;
— створення резервів медикаментів та виробів медичного призначення для надання екстреної медичної допомоги постраждалим у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
— матеріально-технічне оснащення станцій (відділень) швидкої медичної допомоги, лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів, що надають екстрену медичну допомогу;
— комплектування та забезпечення підготовки кадрів медичних працівників для надання екстреної медичної допомоги;
— навчання навичкам надання екстреної медичної допомоги постраждалим при надзвичайних ситуаціях немедичних працівників, зокрема аварійно-рятувальних служб.
Фінансування Програми здійснюватиметься відповідно до законодавства за рахунок коштів державного й місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Компоненти екстреної медичної допомоги
1. Догоспітальний етап.
Удосконалення роботи служби швидкої медичної допомоги, первинної медико-санітарної допомоги, немедичних працівників, вид діяльності яких передбачає надання першої медичної допомоги постраждалим.
2. Госпітальний етап.
Реорганізація приймальних відділень багатопрофільних лікарень у відділення екстреної та невідкладної медичної допомоги з обов’язковою наявністю в штаті лікаря та фельдшера з медицини невідкладних станів.
Створення системи надання допомоги постраждалим з травмою з обовязковим реформуванням частини багатопрофільних лікарень у центри травми відповідних рівнів.
3. Система консультативних токсикологічних центрів.
Для надання консультативної допомоги при отруєннях як населенню, так і фахівцям догоспітального та госпітального етапів (із розрахунку один центр на 7-8 млн населення).
4. Державна служба медицини катастроф.
Екстрена медична допомога повинна базуватися на принципах:
— загальнодоступності, забезпечення гарантованого базового рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги при станах, що становлять загрозу життю або здоров’ю всім громадянам України незалежно від віку, статі, національності, матеріального достатку;
— спадкоємності надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному й госпітальному етапах, що забезпечується системою надання медичної допомоги при невідкладних станах;
— багатоджерельності фінансування екстреної медичної допомоги (всі види медичних послуг у межах державної програми гарантованої безкоштовної медичної допомоги повинні надаватися громадянам через замовників медичної допомоги: державу, місцеві органи управління, благодійні фонди, страхові фонди, роботодавців, общини та ін.).
Реалізації цих принципів забезпечується відповідними правовими, соціально-економічними та матеріально-технічними умовами.
Для забезпечення правових умов потрібно:
— розробити відповідні законодавчі та нормативні акти, що регулювали б відносини служб швидкої й невідкладної медичної допомоги з усіма ланками первинної медико-санітарної допомоги (ПСМД), у т.ч. працюючих на засадах сімейної медицини, з закладами, що забезпечують надання вторинної та третинної медичної допомоги, населенням, міліцією, пожежною охороною, аварійно-рятувальними службами, цивільною обороною;
— внести відповідні зміни й доповнення до чинного законодавства.
Для забезпечення соціально-економічних та фінансових умов необхідно:
— включити екстрену медичну допомогу в гарантований рівень надання медичної допомоги з обов’язковим 100% фінансуванням її існуючої потреби, шляхом використання державних і місцевих бюджетів в рамках цільових програм, а також коштів загально-обов’язкового державного медичного страхування громадян. Додатковими джерелами фінансування можуть стати кошти, отримані в результаті госпрозрахункової діяльності за медичне обслуговування, що не суперечить чинному законодавству;
— обов’язковою умовою слід вважати забезпечення державного регулювання процесу надання екстреної медичної допомоги за рахунок впровадження системи державної стандартизації, що становить основу державної експертизи, контролю, нагляду, ліцензування видів діяльності, декларування й сертифікації.
При цьому ліцензуванню підлягають:
— діяльність медичних закладів, що забезпечують надання ЕМД;
— діяльність щодо забезпечення транспортної безпеки під час перевезення хворих і постраждалих.
— відповідність продукції встановленим вимогам (стандартам), включаючи контроль небезпечності лікарських препаратів, що використовуються для надання ЕМД.
Заходи, направлені на удосконалення ШМД, повинні носити комплексний характер і включати:
1. Формування державної політики в галузі охорони здоров’я на основі пріоритетного розвитку догоспітального етапу ЕМД як підсистеми ПМСД.
2. Забезпечення організації спадкоємності надання екстреної медичної допомоги.
3. Впровадження організаційно-економічних механізмів раціонального використання наявних ресурсів охорони здоров’я, забезпечення багатоджерельності фінансування ЕМД.
4. Зміцнення матеріально-технічної бази медичних закладів, що надають екстрену медичну допомогу на догоспітальному етапі, що включає забезпечення необхідною кількістю санітарного автотранспорту, медичної апаратури, укладок, виробів медичного призначення, технічних систем зв’язку та АСУ.
5. Створення системи мотивації медичного персоналу закладів, що залучаються до надання екстреної медичної допомоги, до інтенсивної та якісної роботи (включаючи оплату праці в залежності від інтенсивності роботи медичного працівника, професійної майстерності, ступеню ризику для його здоров’я).
6. Забезпечення персональної відповідальності за здоров’я кожного громадянина як медичного працівника (лікаря, середнього медичного працівника, водія), так і самого громадянина, чому сприятиме впровадження страхової медицини.
7. Формування кадрового потенціалу закладів екстреної медичної допомоги.
8. Розробка й реалізація цільової наукової програми «Екстрена медична допомога» як складової частини «Програми державних гарантій забезпечення громадян України безоплатною медичною допомогою», що б включала:
— визначення потреби в ЕМД;
— наукове обгрунтування та розробку моделей організації й управління ЕМД у містах з різною кількістю населення й в сільській місцевості, структури та рівнів розподілу матеріально-технічних ресурсів, кадрового потенціалу служби швидкої та невідкладної медичної допомоги;
— розробку науково й економічно обгрунтованих стандартів надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному та госпітальному етапах, з урахуванням міжнародного досвіду;
— забезпечення правової бази служби швидкої та невідкладної медичної допомоги — розробку та реалізацію правових актів, перегляд нормативів і підходів до визначення необхідної кількості бригад ШМД з урахуванням структури викликів, демографічних показників захворюваності й смертності, а не тільки за кількістю обслуговуємого населення;
— упровадження фінансування надання екстреної медичної допомоги з розрахунку на 1 хворого чи постраждалого або 1 виклик, визначення вартості виклику бригад швидкої та невідкладної медичної допомоги;
— удосконалення форм статистичної звітності, впровадження АІДС «Екстрена медична допомога»;
— розробку науково обгрунтованих вимог до професійного відбору працівників служби ЕМД;
— упровадження нових міжнародних програм з невідкладної медичної допомоги для медичних працівників (лікарів, включаючи підготовку в інтернатурі, в закладах післядипломної освіти, середніх медичних працівників) різного рівня підготовки, медичних техніків — водіїв машин швидкої медичної допомоги, рятівників, працівників правоохоронних органів, стюардес, провідників залізничного транспорту, а також населення щодо навичок надання медичної допомоги на догоспітальному етапі, з удосконаленням існуючих наукових напрацювань;
— удосконалення управління наданням екстреної медичної допомоги, що включає розробку науково обгрунтованих алгоритмів управлінських рішень;
— розробку науково виважених варіантів структурної перебудови й управління системою ЕМД при переході на роботу в умовах надзвичайних ситуацій;
— атестацію особового складу медичних формувань служби медицини катастроф та створення їх реєстру згідно з чинним законодавством, розробці нових учбових програм для лікарів і середніх медичних працівників за розділом «Медицина катастроф»;
— диференційованого підвищення оплати праці медичних працівників служби швидкої та невідкладної медичної допомоги й державної служби медицини катастроф з урахуванням оплати за ризик, інтенсивності та ефективності роботи;
— здійснення цільових видів страхування для працівників служби швидкої та невідкладної медичної допомоги й державної служби медицини катастроф.