Международный неврологический журнал 3(3) 2005

Вступ

Вивчення нуклеїнового гомеостазу у хворих з цереброваскулярною патологією показало різнонаправлені його зміни, пов'язані з видом судинної патології мозку й термінами її розвитку [1, 10, 11]. Серед обстежених хворих вдалося виділити групи пацієнтів як з відносним, так і абсолютним дефіцитом РНК. Ці дані послужили основою для розробки патогенетично виправданих підходів фармакологічної корекції розладів нуклеїнового гомеостазу. В основі порушень функцій організму лежать структурні зміни, що, в свою чергу, обумовлені метаболічними розладами, в першу чергу — синтезу білка [4]. Оскільки перенос інформації реалізується від нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) на білок, логічно представити, що розлади нуклеїнового гомеостазу можуть виявитися однією з причин індукції патологічних процесів взагалі [5, 14, 15]. Мова в даному випадку йде не про генетичні ефекти РНК, а про загальнобіологічну дію її фрагментів, на які вона розпадається під впливом ендонуклеаз. В організмі одночасно існують розлади нуклеїнового метаболізму й функцій різних органів і систем при розвитку патологічних станів. Більшість традиційних лікарських засобів, позитивно впливаючи на основні симптоми захворювання, реалізуючи лікувальний ефект, не нормалізують диснуклеотидоз, тобто не усувають важливі механізми розвитку патології. З урахуванням цього в комплексну терапію судинних захворювань обгрунтовано включення препаратів і засобів, що позитивно впливають на нуклеїновий гомеостаз. Подібні проби представляються доцільними також у зв'язку з результатами, які подають надію що отримані в експериментальних і клінічних дослідженнях. Проте в клінічній ангіоневрології таких робіт явно недостатньо [3, 16].

Сумарний ефект Тіоцетаму складається із ефектів його компонентів, що можуть бути різнонаправленими. У природних умовах, коли йде постійне руйнування відмираючих, хворих і модифікованих клітин, звільняються ендогенні РНК, що розкладаються до низькомолекулярних фрагментів ендонуклеазами, які постійно присутні в тканинах і крові [6, 8].

Різнобічна дія Тіоцетаму та його компонентів на метаболізм клітин призводить до широких змін її функції. Тому при введенні Тіоцетаму та його компонентів в організм описано більше 10 різних феноменів [2, 17].

Зміни показників нуклеїнового гомеостазу при судинних захворюваннях головного мозку як у клініці, так і в експерименті, свідчать про чіткий зв'язок змін вмісту ДНК і РНК залежно від форми, важкості захворювання, локалізації процесу, наслідку й термінів протікання хвороби. Показана висока інформативність нуклеїнових кислот, бо вони залишаються зміненими в крові й лікворі протягом перебування хворого в стаціонарі та дозволяють стежити за розвитком і протіканням судинних процесів у головному мозку. У зв'язку з цими положеннями нашої роботи, було вирішено використовувати інформативність РНК і ДНК, а також ферментів їх синтезу та розпаду для оцінки ефективності лікування Тіоцетамом хворих з ППЦВХ.

Метою даного дослідження стало вивчення впливу Тіоцетаму на динаміку рівня нуклеїнових кислот і активності нуклеаз сироватки крові, когнітивних розладів і функціональне відновлення у хворих з ППЦВХ.

Матеріали та методи

В обстеження включені 40 хворих з ППЦВХ на тлі атеросклерозу та 42 пацієнти з ППЦВХ на тлі атеросклерозу в поєднанні з артеріальною гіпертензією. Серед них було 69% чоловіків і 31% жінок. Середній вік пацієнтів у цілому по групі становив 54 ± 1,9 років. Давність етіологічного судинного процесу була уточнена у 79 хворих. Середня тривалість фонового захворювання в цілому склала 6,8 ± 0,2 років. Діагноз ППЦВХ ставився відповідно до критеріїв, розроблених Акімовим Г.А., Іщенком М.М., Шкробот С.І. Ультразвукове дослідження магістральних артерій голови було проведено 90,5% хворих із загального числа пацієнтів цієї групи.

Вміст нуклеїнових кислот (ДНК, РНК) в сироватці крові та спинномозковій рідині визначали спектрофотометричними методами по Р.Г. Цанєву і Г.Г. Маркову [13]. Активність нуклеаз ліквору та сироватки крові визначали спектрофотометричними модифікованими мікрометодами В.М. Коновець і А.П. Левицького [7] для РНК-аз і О.І. Самойлюк [9] для ДНК-аз. Крім визначення концентрації ДНК та РНК і активності кислих (ДНК-ази І і РНК-ази І) і лужних (ДНК-ази ІІ і РНК-ази ІІ) нуклеаз, також вираховувалися коефіцієнти РНК/ДНК — К-1, РНК-аза І/ ДНК-аза І — К-2 і РНК-аза ІІ/ ДНК-аза ІІ — К-3. Величина цих коефіцієнтів у відповідного мірою відображає вираженість деструктивно-некротичних і відновних процесів у корі головного мозку при різних формах судинних захворювань.

Для збереження репрезентативності при порівнянні результатів лікування ми дотримувалися принципу «стратифікованої рандомізації», тобто підбір осіб проводився випадково в межах кожної групи (за допомогою таблиць випадкових чисел). Даний метод дозволяє значно підвищити вірогідність і надійність отриманих результатів, так само як і дозволяє об'єктивно екстраполювати результати, отримані в осіб, які були задіяні в дослідженні на весь спектр хворих.

Кожна з обстежених груп хворих з початковими проявами цереброваскулярної хвороби на тлі атеросклерозу методом рандомізації була розділена на дві підгрупи: основну та порівняння. Пацієнти групи порівняння отримували традиційне для даного захворювання лікування. Протягом двох тижнів воно включало клофібрат (0,25 г) по 2 капсули 3 рази на добу, пармідин (0,5 г) тричі на добу, токоферол (0,2 г) один раз на день, компламін (0,15 г) тричі на день, вінпоцетин 20-30 мг тричі на добу. Крім того, в традиційне лікування входили флунаризин (цинаризин) двічі на день, вітаміни групи B протягом 14 днів.

Хворі основної групи, крім вищевказаного лікування, отримували Тіоцетам по 2 табл. тричі на день тривалістю 2 тижні.

Результати проведеного лікування оцінювалися після двотижневого курсу лікування та через три місяці при повторній консультації пацієнтів.

Як базове лікування, так і терапія з долученням Тіоцетаму призводили до покращання загального стану в усіх хворих.

Результати дослідження та їх обговорення

У результаті проведеного лікування з включенням Тіоцетаму виявлено достовірну нормалізацію показників нуклеїнового гомеостазу сироватки крові, істотне покращання різних функцій нервової системи в досліджених групах, що свідчить про ефективність застосованого курсу лікування.

Аналіз найбільш частих суб'єктивних клінічних ознак та самооцінка хворими ефекту проведеної терапії приведена в табл. 1.

Як видно з табл. 1, в обох групах хворих проведене лікування дало відповідний позитивний результат, що виявилося в зменшенні частоти майже всіх суб'єктивних клінічних ознак. Однак, якщо в групі хворих, які отримували додатково до базового лікування Тіоцетам, зменшення частоти всіх симптомів і скарг носило статистично вірогідний р < 0,05 характер, то в групі хворих з базовим лікуванням це зменшення було статистично вірогідним в значно меншій кількості суб'єктивних клінічних ознак. Особливо добре усуває Тіоцетам головний біль, запаморочення, зниження пам'яті, розсіяність, забудькуватість, розлади уваги. Дещо менше Тіоцетам впливав на болі в серці, серцебиття, дратівливість, відчуття стискання в горлі.

Особливої уваги заслуговують дані повторного огляду через 3 місяці після проведеного курсу лікування.

Так, у пацієнтів, які отримували базове лікування, кількість суб'єктивних клінічних ознак збільшується, а в деяких випадках повертається до попереднього рівня. У той же час у пацієнтів, які отримували Тіоцетам, з попередньою частотою зустрічаються тільки скарги на плаксивість, розлади сну, болі в серці, а частота всіх інших клінічних ознак залишається вірогідно нижчою, ніж до початку лікування.

Дані показників нуклеїнового гомеостазу сироватки крові обстежених хворих залежно від проведеної терапії та терміну обстеження подано в табл. 2.

Як видно із табл. 2, після проведеного базового лікування у хворих з ППЦВХ на тлі атеросклерозу рівень ДНК знижувався і був вірогідно (р < 0,03) нижчим від контролю. Кількість РНК, сумарних нуклеїнових кислот цих хворих вірогідно збільшувалася й досягала норми відразу після лікування. Спостерігається тенденція до нормалізації активності ДНК-аз сироватки крові.

Відмічається нормалізація активності РНК-аз, що вірогідно знижується порівняно з показниками до початку лікування. Активність ДНК-аз вірогідно підвищується порівняно з показниками контрольної групи. Коефіцієнти співвідношень також наближуються до норми та є вірогідно вищими (К-1 і К-2), ніж до лікування.

У групі хворих, які отримували додатково Тіоцетам, показники нуклеїнового гомеостазу сироватки крові нормалізуються, особливо це відноситься до рівня нуклеїнових кислот (р < 0,001) і активності кислих нуклеаз порівняно з показниками до початку лікування. Коефіцієнти співвідношень також наближаються до норми.

У хворих з ППЦВХ на фоні атеросклерозу в поєднанні з артеріальною гіпертензією традиційне лікування призводило до вірогідного зниження вмісту ДНК, РНК і сумарних нуклеїнових кислот у сироватці крові (р < 0,001) порівняно з показниками до початку лікування, але нормалізації їх не наступало (р < 0,001) порівняно з контрольною групою. Можна говорити про виражену тенденцію до подальшого зниження активності рибонуклеаз, що залишається вірогідно нижчою від норми, і значне підвищення рівня кислої ДНК-ази порівняно з показниками до початку лікування і в групі контролю (р<0,001). Встановлено нормалізацію після базової терапії тільки активності лужної ДНК-ази.

При дослідженні хворих, які додатково отримували Тіоцетам, ми встановили, що всі показники нуклеїнового гомеостазу не відрізняються від таких у контрольної групи (р > 0,05). Особливо звертає увагу на себе той факт, що після лікування Тіоцетамом зменшується вміст ДНК і активність кислої ДНК-ази на 26 % і 22 % ніж у хворих, які отримували традиційне лікування. Відповідно й коефіцієнти співвідношень К-1 і К-2 зменшуються на 50% і 28%.

Дані про вміст нуклеїнових кислот і активність нуклеаз у сироватці крові досліджуваних хворих до і після лікування наведені на рис. 1 і рис. 2.

У результаті лікування Тіоцетамом підвищувалися самопочуття, настрій хворих, значно зменшилися або пройшли головні болі, відмічено підвищення пам'яті, уваги. Побічних ефектів або ускладнень під час прийому Тіоцетаму в досліджуваній групі пацієнтів з ППЦВХ не було.

Представлені дані свідчать про ефективність застосування Тіоцетаму для нормалізації нуклеїнового гомеостазу, здатності до концентрації уваги та пам'яті, зменшення соматовегетативних проявів.

Висновки:

1. Застосування Тіоцетаму викликає достовірну нормалізацію нуклеїнового гомеостазу. У процесі лікування перш за все відновлюються рибонуклеїнова кислота та рибонуклеази, що свідчить про активізацію процесів відновлення.

2. Терапія Тіоцетамом сприяла значному зменшенню суб'єктивних клінічних ознак у хворих з початковими проявами цереброваскулярної хвороби.