Международный неврологический журнал 3(3) 2005
Вернуться к номеру
Тезисы докладов международной конференции «Современные вопросы и новые технологии лечения в неврологии и нейрохирургии» Одесса, Украина, 13-14 октября 2005 г. Часть IV
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Кріохірургія у лікуванні тяжких форм невралгій трійчастого нерва
Комплексний підхід до лікування підлітків, що зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання
Принципы поэтапной диагностики как основа предупреждения острого развития мозговых инсультов
Функціональні активаційні й епілептогенні ефекти нейротрансплантації в експерименті
Роль Курантила в лечении энцефалопатий сосудистого генеза
Новий підхід в діагностиці у хворих з енцефалопатіями різного генезу
Аномалии развития пре- и церебральных сосудов мозга и их влияние на течение эпилепсии у детей
Особливості кровопостачання головного мозку при гострих отруєннях монооксидом вуглецю в гірників
Кріохірургія у лікуванні тяжких форм невралгій трійчастого нерва
Цимбалюк В.І., Дмитерко І.П., Кафедра нейрохірургії НМУ ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ
Метою роботи було покращання можливості застосування хірургічного лікування тяжких форм невралгії трійчастого нерва ( НТН ) у людей з тяжкою супутньою патологією та людей похилого і старечого віку. Таку змогу дають малоінвазивні нейрохірургічні методи, до яких також відноситься кріонейротомія чутливої порції корінця трійчастого нерва.
Нами проведений ретроспективний аналіз 60 хворих з тяжкими формами НТН, що за період з 1998 по 2004 рр. у Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова були проліковані методом кріонейротомії чутливої порції корінця ТН. Операцію здійснювали перкутанним пункційним доступом через овальний отвір кріозондом, що має вигляд запаяної на зрізі голки, товщиною 1,2 мм і довжиною 120 мм. У якості хладагента використовували закис азоту, принцип роботи кріозонда грунтується на ефекті Джоуля-Томсона. У дану групу увійшли: 1) хворі з рецидивом після медикаментозних блокад та алкоголізацій, у випадку; а) якщо після останньої медикаментозної блокади тривалість ремісії не перевищувала 6 міс, б) якщо після рецидиву захворювання зона болю розширювалась, г) після повторних периферичних алкоголізацій, якщо з кожним наступним втручанням тривалість ремісії скорочувалась (остання не перевищувала 1 року); 2) хворі з рецидивом після перкутанних нейрохірургічних операцій з задовільним результатом (ремісія довше 1 року); 3) хворі з відсутністю показань до проведення операції Jannetta або їхня незгода на проведення вказаної «відкритої» операції чи наявністю протипоказань до останньої через наявність вираженої супутньої патології, а також вікової межі (старші 75 років).
Ефективність хірургічного лікування вказаним методом становила 85-86%, що в середньому дозволило досягнути періоду ремісії захворювання тривалістю 3,8-4,2 років.
Таким чином, кріонейротомія є ефективним малоінвазивним і загальнодоступним та технічно нескладним методом у хірургічному лікуванні тяжких форм НТН, що може бути явною альтернативою іншим нейрохірургічним втручанням у даному випадку.
Cryosurgery for treatment of seveare trigeminal neuralgia
Tsymbaluk V.I., Dmyterko I.P., Department of neurosurgery of National Medical University, Kiev
Low temperature distruction of tissues is the essence of cryosurgery. And got a wide in neurosurgery during last years. This surgical approach were successful is parted for treatment seveare trigeminal neuralgia especially is aged and elelerly people or in patients with seveare internal pathology.
Діагностика та лікування порушень гомеостазу та гемостазу при ускладненнях в периопераційному періоді у хворих з розривами внутрішьочерепних аневризм
Цімейко О.А., Романенко Л.І., Івашина А.А., Мінов С.В.,
Інститут нейрохірургії ім. акад. Ромоданова А.П. АМН України, Київ
При хірургічному лікуванні хворих з розривами внутрішньочерепних артеріальних аневризм (АА) зрушення в системі гомеостазу та гемостазу в периопераційному (ПП) періоді можуть стати причиною вторинних ішемічних порушень в головному мозку. При цьому ішемічні ускладнення спостерігаються у 2/3 хворих з судинним спазмом (АСС), а у 7,2-13,8-15% хворих вони призводять до неблагоприємних результатів лікування. Уточнення значимості окремих взаємозв'язків показників гемокоагуляції, гомеостазу, гемодинаміки в ПП періоді має важливе значення для диференційованого підходу до лікування хворих.
Мета роботи — діагностика, аналіз та корекція порушень систем гомеостазу та гемостазу крові в динаміці у хворих з розривами внутрішньочерепних АА при ускладненнях ПП.
Матеріали та методи дослідження. В основі роботи результати додатково проведених сучасних стандартизованих тестів для вивчення показників систем гемокоагуляції та кислотно-основного стану крові хворих при появі ускладнень в ранньому П/О періоді після виключення АА. Нами було обстежено 20 оперованих хворих (12 чоловіків, 8 жінок, віком від 35-ти до 45-ти років, II-III ступеню тяжкості за шкалою Hunt-Hess) з СА-II та СА-II-III крововиливами, зумовленими розривами АА, що супроводжувались появою ускладнень (АСС, ішемії) в ранньому П/О періоді. В П/О періоді проводився контроль та аналіз клініко-неврологічного статусу хворих, компьютерно-томографічне, ультразвукове доплерографічне дослідження. З урахуванням показників всього комплексу досліджень проводився аналіз та загальна оцінка стану хворих, визначались методи інтенсивної терапії.
Резюме. Комплексне гемостатичне обстеження дозволило визначити ряд порушень у хворих при тяжкості стану III ступеню за шкалою Hunt-Hess в Д/О періоді. У 70% пацієнтів встановлено, що загальна коагуляційна активність в цей період характеризується гіперкоагуляцією, а метаболічні порушення супроводжуються появою компенсованого метаболічного ацидозу. Після корекції цих порушень методами інтенсивної терапії, після оперативного втручання, направленого на виключення АА з кровообігу та видалення гематоми, вимивання згортків крові в перші години (від 3 до 6 годин П/О періоду) зберігається стійка тенденція до розвитку синдрому помірної гіперкоагуляції. Подальші некориговані метаболічні зрушення у вигляді метаболічного ацидозу призводять до розвитку гіперкоагуляційної фази ДЗК-синдрому. На 12-14 годинах П/О періоду зі зростанням тяжкості цих хворих спостерігається виражене пригнічення як внутрішнього, так і зовнішнього механізму фібринолізу, що підтверджується показниками крові. Нормалізація рН крові після проведення адекватної інфузійної терапії ( терапевтичної гемодилюції, гіперволемічної) із застосуванням вазоактивних препаратів призводить до ранньої активації протизгортаючої системи крові без проявів коагулопатії споживання.У 50% хворих при наростанні тяжкості стану на 12-24 години П/О періоду виявляється гіпокогуляція, що розцінюється як II фаза ДЗК-сидрому з розвитком коагулопатії споживання. Подальша інтенсивна терапія була направлена на нормалізацію кислотно-основного стану, зменшення активації симпатоадреналової системи, посилення антиоксидантної системи і дозволила нормалізувати стан гемостазу хворих до появи ДЗК-синдрому.
Диференційований підхід до застосування методів інтенсивної терапії (терапевтичної гемодилюції, гіперволемічної гемодилюції) для корекції цих зрушень зменшує частоту ускладень ПП періоду.
Diagnostics and treatment of gomeostasis and gemostasis disoders in the perioperational period at ruptures of arterial aneurysm of cerebrum
Tsimeiko O.A., Rhomanenko L.I., Ivashina A.A., Minov S.V., Institute of Neurosurgery named after akad. A.P. Romodanov AMS Ukraine, Kyiv
SUMMARY. The thesis is dedicated to problem of improvement of diagnostics and treatment of ischmic disorders at ruptures of arterial aneurism of cerebrum. On the basis of complex analysis of clinical-neurologic and laboratory examination (gomeo- and gemostasis) of 20 patients, which have been operated in the clinik, it determined risk factors of complications occuring ( cerebral vasospasm, ischemic disorders). System analysis and complex evaluation of phase nature of chages of coefficients of hemocoagulation, acid-base condition of patients at complicated progress of perioperational period after rupture of intracerebral aneurim, made possible the differential application of therapy or hypervolemic hemodilution for treatment of patients.
Проантиоксидантний статус та його корекція при нейрохірургічному лікуванні хворих з судинною патологією
Цімейко О.А., Сутковой Д.А., Гук А.П., Спасіченко П.В., Яковенко Л.М., Мілковська Н.В., Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України, Київ
Мета роботи — дослідження проантиоксидантного стану у хворих з судинною патологією ЦНС та пошук ефективних засобів антиоксидантної фармакологічної корекції.
Матеріали і методи. В роботі використовували кров хворих з гострими порушеннями мозкового кровообігу (гпмк) за ішемічним та геморагічним типами. В якості критеріїв оцінки стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) застосовували методики визначення активності вільнорадикальних реакцій переокислення (врп) та антиоксидантного (ао) статусу. Біохімічне обстеження хворих проводили до початку лікування при поступленні у стаціонар, у ранній післяопераційний період — на 1-2 добу після операції; у випадках, коли оперативне втручання не проводилось — на 5-7 добу після початку лікування та при завершенні стаціонарного лікування (на 15-21 добу). Отримані показники порівнювали із показниками умовно здорових людей (донорів).
Результати та їх обговорення. Встановлено, що в усіх хворих спостерігались порушення врп та пригнічення ао-захисту, ступінь яких залежав від тяжкості ураження цнс. Найбільші зміни відмічено при гпмк за геморагічним типом (табл.1), коли суттєво підвищений початковий рівень показників врп ще більш зростав у ранній післяопераційний період.
Особливо вираженим виявилось зростання рівня тбк-активних продуктів та інтенсивності індукованої хемілюмінесценції (іхл) крові, що свідчить про підвищену активність врп на всіх етапах лікування. У хворих з гпмк за ішемічним типом активність врп за рівнем тбк -активних продуктів до лікування була навіть дещо зниженою (86,5%), але різко зростала у початковий період лікування — на 5-7-му добу.
Визначена комбінація лікарських препаратів з вираженою антиоксидантною дією (30% масляний розчин вітаміну Е та 10% розчин вітаміну С), що у поєднанні з нейрохірургічним лікуванням дозволяють нормалізувати показники ПОЛ і поліпшити результати лікування пацієнтів з судинними порушеннями. Альтернативним лікарським препаратом з антиоксидантною дією, при застосуванні якого отримані подібні результати, є комплексний препарат Три-Ві Плюс.
Pro-and anti-oxidant status and its correction by the neurosurgical therapy of patients with vascular pathology
Cimejko O.A., Sutkovoj D.A., Spasychenko P.V., Huk A.P., Jakovenko L.M., Milkovska N.V.,
Institute of Neurosurgery named after acad.A.P.Romodanov Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv
We studied the pro- and anti-oxidant status of the patients with acute disorder of brain blood circulation of hemorrhagic and ischemic type. The application of the effective means of anti-oxidant drug correction, such as vitamin E and C complex, or complex drug Tri-V Plus was established. The application of these drugs can help to considerably improve the results of therapy of patients with vascular disorders.
Некоторые результаты экспериментальной трансплантации криоконсервированных эмбриональных нервных клеток в область экспериментального эпилептического очага
Цымбалюк В.И., Кочин О.В.,
Институт нейрохирургии им. акад. А. П. Ромоданова АМН Украины, Киев
В последние годы все больший интерес привлекает возможность применения стволовых нервных клеток в комплексном лечении различных заболеваний центральной нервной системы, в том числе эпилепсии.
Одним из перспективных источников стволовых нервных клеток является нервная система эмбриона.
Цель исследования. Целью нашего исследования стало изучение микроморфологических изменений в головном мозге эпилептизированных крыс, а также динамики уровня биогенных аминов (адреналина, норадреналина, дофамина и серотонина) в стволе головного мозга под влиянием трансплантации криоконсервированных эмбриональных нервных клеток (КЭНК) в область эпилептического очага.
Материалы и методы. В эксперименте использовано 100 самцов крыс линии Вистар в возрасте 6 месяцев с установленной исходной низкой аудиогенной судорожной готовностью. Эпилепсия у животных воспроизводилась путем стереотаксической инъекции 100 ЕД пенициллина в правый ростральный гиппокамп. Источником эмбриональных нервных клеток служила нервная система эмбрионов крыс 9-11 суток гестации. Суспензию КЭНК получали путем мягкой дезагрегации фрагментов нервной ткани. В полученную клеточную суспензию добавляли диметилсульфоксид до конечной концентрации 10%. Замораживание производилось по трехэтапной программе охлаждения. Концентрация клеточной суспензии составляла 16,7х106клеток/мл, жизнеспособность — не менее 60%. Трансплантация суспензии КЭНК в область эпилептического очага производилась на 18-е сутки после воспроизведения эпилепсии.
Морфологические изменения изучались в микропрепаратах фронтальных срезов головного мозга крыс, окрашенных гематоксилином и эозином, а также по Нисслю на 10-е, 30-е и 60-е сутки после трансплантации. Содержание биогенных аминов определялось методом колонковой спектрографии в те же сроки.
Результаты и обсуждение. При морфологическом исследовании головного мозга на 10, 30 и 60-е сутки после трансплантации в области правого рострального гиппокампа обнаружено скопление мелких клеток округлой формы с крупным ядром, которые, по всей видимости, являются трансплантированными нейробластами. Данные клетки сохранили жизнеспособность в течение 60 суток после введения и обнаружили способность к дифференцировке в нейроны.
Исследование уровней биогенных аминов проведено в 3-х группах животных. В первую группу вошли эпилептизированные животные, во вторую — животные, у которых была воспроизведена эпилепсия и выполнена трансплантация суспензии КЭНК в область эпилептического очага. Третья группа — контрольная, состояла из животных с низкой аудиогенной судорожной готовностью. Было установлено, что в первой группе животных отмечается стойкое и длительное повышение уровня серотонина в стволе головного мозга в сравнении с контрольной группой. Уровень других биогенных аминов существенно от нормы не отклонялся. Во второй группе уже на 10 день после трансплантации отмечено стойкое снижение уровня серотонина до субнормальных показателей, которое сохранялось и на 60 сутки. Существенных колебаний уровня остальных биогенных аминов также отмечено не было. Снижение уровня серотонина после трансплантации нами расценивается как признак снижения судорожной готовности.
Криоконсервированные эмбриональные нервные клетки в эксперименте после трансплантации в область эпилептического очага не только сохраняют жизнеспособность, но и способны к нейрональной дифференцировке.
Some results of cryopreserved nervous cells transplantation in area of experimental epileptic center
Tsymbalyuk V.I., Kochin O.V.
The research of micromorphological changes in epileptic rats brain and dynamics of biogenic amines level in its brain stem under influence of bone marrow stromal cells, differentiated as neuroblasts, transplantation is carried out. Bone marrow stromal cells, differentiated as neuroblasts, not only keep viability after transplantation in area of epileptic center, but also are capable to neuronal differentiation. Besides, the transplantation renders significant influence on the maintenance of biogenic amines in epileptic animals brain stem, which can be treated as an attribute of convulsive readiness reduction.
Комплексний підхід до лікування підлітків, що зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання
Чемересюк І.Г., Кафедра нейрохірургії і неврології, Одеський державний медичний університет
Підлітки є найменш вивченою категорією хворих. У випадку пубертатної перебудови у дітей, які мешкають в зоні підвищеного радіаційного фону, доводиться говорити про наявність подвійного потенційованого адаптаційного зриву.
У зв'язку з цим нами було обстежено 73 підлітка (37 хлопчиків та 36 дівчаток), які приїхали до м. Одеси на санаторно-курортне лікування з різних областей України з підвищеним рівнем радіаційного фону.
Хворих, які одержали комплексне курортне лікування і виписаних з оцінками «поліпшення» і «значне поліпшення», була більшість — 95,7 ±1,8%. Причому, чим яскравіше були виражені вегетативні дисфункції і супутня психосоматична патологія у хворих, тим ефективніше виявлялися результати лікування при правильному, адекватному, диференційованому його призначенні з обов'язковим використовуванням ряду базисних медикаментозних препаратів.
Таким чином була доведена клінічна ефективність трьох основних лікувальних комплексів, що вживались залежно від вихідного вегетативного тонусу пацієнта і дозволяли виписати його з лікувальної або лікувально-профілактичної установи з оцінкою «поліпшення» або «значне поліпшення». Достовірних відмінностей в досліджуваних групах виявлено не було.
Як компоненти базової терапії нами застосовувалися: прийом мінеральної води всередину, тканинні препарати - біогенні стимулятори, вітамінні комплекси з мікроелементами, судинні препарати з переважною венотонізуючою дією, вегетотропні препарати, лікувальна фізкультура, масаж, голкорефлексотерапія. Диференційована терапія була представлена морськими ваннами з додаванням різних компонентів, а також фізіотерапевтичними процедурами.
A complex treatment of the teenagers who received the small doses of ionizing radiation
Chemeresyuk I.G., Odessa State Medical University
SUMMARY. The vegetative dysfunctions exposed at the explored contingent of persons (73 teenagers with vegetative changes) are related to influence of ionizing radiation on their organism.
Сучасні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей, підлітків та жінок дітородного віку, які мешкають в зоні підвищеного радіаційного фону
Чемересюк І.Г.,
Кафедра нейрохірургії і неврології, Одеський державний медичний університет
Лікування постраждалих від катастрофи на Чорнобильській АЕС, зокрема населення, що мешкає в зоні підвищеного радіаційного фону, є сучасною та актуальною проблемою для лікарів. Певні труднощі виникають з приводу того, що хворі мають мультифакторну психосоматичну патологію, що складається з кількох нозоформ.
Тому нами на підставі вивчення вегетативних дисфункцій у 193 осіб різного віку був запропонований новий підхід щодо лікування таких пацієнтів: були виділені три основні лікувальні комплекси, вживані залежно від початкового вегетативного тонусу.
Перший лікувальний комплекс, що виявився найефективнішим при симпатикотонії, окрім базових препаратів, включав лавандові і хвойні ванни на морській воді при температурі 37-38°С тривалістю від 10 до 15 хвилин, через день, на курс 10-12 процедур. Обгрунтоване в цьому випадку застосування фізіотерапевтичних процедур, що мають седативну, гіпотензивну, спазмолітичну дію. З цією метою використовувалися гальванізація, діатермія синокаротидної зони, електрофорез на комірну зону 5% розчину натрію броміду, 4% розчину сульфату магнію, 2,4% розчину еуфіліну, 1% розчину папаверіну, 3% розчину феназепаму на область сонячного сплетіння, а також трансназально і трансцеребрально курсом 5-8 процедур, електрофорез 3% розчину пахікарпіну, у чергу з електрофорезом 2% розчину новокаїну на область сонячного або черевного сплетінь, всього на курс 8-10 процедур при запальних захворюваннях жіночої статевої сфери (за методикою Курако Ю.Л), лазеротерапія на область мигдалин, надниркових, уздовж хребта і у області проекції больових крапок курсом 6-10 сеансів, електросон — 7-10 сеансів щоденно.
Другий лікувальний комплекс, що був найбільш ефективним при вихідній ваготонії, окрім базової терапії, включав застосування перлинних ванн температурою 37-38°С, тривалістю 8-10 хвилин і поступовим збільшенням до 15 хвилин, через день, на курс — 10-12 процедур; електрофорез на комірну зону 5% розчину хлориду кальцію, 1% розчину кофеїну, ефедрину, мезатону; загальне ультрафіолетове опромінювання, а також УФО на область носа, мигдалин; для стимуляції функції кори наднирників — ДМХ-терапія надниркової області, грязьові аплікації на кінцівки, низ живота, область проекції жовчного міхура щоденно, всього на курс від 7-ми до 10-ти процедур.
Третій лікувальний комплекс виявився найефективнішим при вихідній ейтонії. Окрім процедур і препаратів базової дії, він включав застосування лавандових і йодо-бромних ванн температурою 37-38°С, тривалістю 12-15 хвилин, через день, на курс 10-12 процедур; грязьові аплікації на комірну область, на курс 10 процедур; морські купання в літньому сезоні року при температурі морської води не нижче 21-22°С щоденно. Подібні лікувальні схеми застосовуються також при нерізко виражених вегетативних дисфункціях.
Modern principles of treatment of vegetative dysfunctions in children, teenagers and women of reproductive age who live in the zone of the high radiation background
Chemeresyuk I.G.,
Odessa State Medical University
SUMMARY. This article is devoted to the study of the development of effective complex therapy of of patients with the use of natural and formed medical physical factors of south region of Ukraine. The high degree of clinical efficiency of the offered medical complexes applied depending on initial vegetative tone is exposed, on a background base therapy.
Термотопографічні характеристики підлітків та жінок репродуктивного віку, що мешкають на забруднених радіонуклідами територіях
Чемересюк І.Г., Кафедра нейрохірургії і неврології,
Одеський державний медичний університет
Тема віддалених наслідків Чорнобильської аварії є актуальною і сьогодні. Існують проблеми здоров'я населення, пов'язані із психо-вегетативним статусом, зокрема в підлітків та молодих жінок репродуктивного віку.
В зв'язку з цим, нами було обстежено 48 жінок дітородного віку і 73 підлітки (37 хлопчиків і 36 дівчаток), що проживають на забруднених радіонуклідами територіях і проходили курс реабілітаційної терапії в клінічних санаторіях м. Одеси. Дистантну термографію проводили по стандартній методиці кольоровим тепловізором ТВЦ - 01 «Веселка». Одержані дані заносили в спеціальну теплокарту, розроблену в тепловізійній лабораторії кафедри нервових хвороб ОГМУ, за допомогою якої проводилися розрахунки орбітального градієнта, проксимально-дистальних індексів на кінцівках.
Дані дослідження термотопографії шкірних покривів були віддзеркаленням лабільності терморегуляційних структур, що служать діагностичним критерієм змін діяльності вегетативної нервової системи у досліджуваних осіб, об'єктивно підтверджуючих діагностику вегетативно-судинних дистоній і що дають можливість контролювати хід і результати лікувальних заходів, що проводяться їм. Проведені нами дослідження свідчать про те, що у підлітків наголошується в широкому діапазоні коливання проксимально-дистального і орально-каудального градієнтів, разом з цим у них був виявлений відносно високий відсоток початкових термоасиметрій, що виходять за верхні межі норми. Найчіткіше початкові термоасиметрії виявлялися у підлітків з вихідною симпатикотонією, причому за рахунок зниження у них абсолютних температур відповідних областей; в них наголошується в широкому діапазоні коливання проксимально-дистального (0-4,9°С) і орально-каудального (1,0-5,9°С) градієнтів. Разом з цим, у дітей з вегетативними дисфункціями (ваготонією і симпатикотонією) наголошувався відносно високий відсоток початкових термоасиметрій, що виходять за межі верхньої межі норми, тобто вищий 0,5°С відповідно. Частіше це спостерігалося в області стоп і гомілок (відповідно у 15% і 12,4% дітей), рідше — у області передпліч (4,8%). У жінок зниження шкірної температури на кистях і стопах також пояснюється зменшенням адаптаційних можливостей відповідних вегетативних центрів і периферичної вегетативної іннервації.
Таким чином, метод дистантної термотопографії можна застосовувати як для діагностики вегетативних змін у хворих, так і для контролю за їх лікуванням.
The changes of termotopography of skinning covers in teenagers and women of reproductive age, subject to influencing of small doses of ionizing radiation
Chemeresyuk I.G., Odessa State Medical University
Our results in teenagers and women of reproductive age, subject to influencing of small doses of ionizing radiation, demonstrated the changes of termotopography of skinning covers. This technique can be used to study the vegetative nervous system.
Принципы поэтапной диагностики как основа предупреждения острого развития мозговых инсультов
Чернецкий В.К., Пашковский В.М., Климина Л.Д., Паляница С.С., Мещишена Н.И., Шваб Н.А.,
Кафедра нервных болезней, психиатрии и медицинской психологии Буковинского государственного медицинского университета, г. Черновцы
Существующая классификация сосудистых заболеваний мозга регистрирует только их манифестные стадии, т.е. мозговую катастрофу, что на современном этапе научных достижений не может удовлетворить клинициста, учитывая совершенствование как клинической, так и параклинической диагностики, в том числе визуальной (МРТ — спектроскопия — ангиография, КТ — ангиография, УЗДГ и др.).
Цель. Разработать на основании принципов поэтапной диагностики более совершенные методы превентивного лечения и первичной профилактики острого развития ишемических инсультов (ИИ).
Материал и методы исследования. Многолетние комплексные изучения клиники, диагностики у 210-ти больных с начальной и хронической недостаточностью мозгового кровообращения (ХНМК — ранние стадии) в условиях функциональных нагрузок при неврологических, электрофизиологических (РЭГ, ЭЭГ, ЭКГ, УЗДГ и др.) и гистохимических исследованиях (изменение содержания инсулина и катехоламинов (КА) в эритроцитах) и глюкозы в крови послужили базой для обоснования принципов поэтапной диагностики. Использовались также материалы массовых обследований населения отдельных регионов Буковины (Ц.В. Ясинский, 1986, 1993).
Результаты. Разработаны принципы поэтапной диагностики доклинической манифестации заболевания с целью выбора адекватной тактики лечения и первичной профилактики:
1. Упреждающая диагностика — основана на использовании прогностических показателей (факторов риска вероятного развития мозгового инсульта) как диагностических, которые выявились у 5-7% здоровых лиц при массовом обследовании населения Буковины (Ц.В. Ясинский и соавт., 1986, 1993).
2. Превентивная или функциональная диагностика скрытой цереброваскулярной недостаточности (сосудистые пароксизмы, колебания АД и пр.) с учетом расстройств в психоэмоциональной сфере и гормональных дисфункций (скрытый диабет и др.);
3. Превентивная диагностика прединсультных состояний (В.К. Чернецкий, А.И. Мардарь, 2001) и др.
В соответствии с этим усовершенствованы принципы лечения и первичной профилактики с учетом существующих на Западе и в США 3-х терапевтических подходов (диуретики и бета-адреноблокаторы — антагонисты кальция — ингибиторы АПФ).
В 1-й группе обследованных лиц на протяжении ряда лет или месяцев использовалась комбинация препаратов (гипотензивных, спазмолитиков и др.), направленная на регуляцию АД (в пределах 140-145/80-85 мм рт.ст. — снижает риск развития инсультов на 36%), кардиоваскулярных и гормональных дисфункций (скрытый диабет и пр.), на предупреждение прогрессирования венозного застоя в мозгу, а также применение антиагрегантных, седативных или тонизирующих препаратов.
Во 2-й группе мы, как и большинство авторов, отдавали предпочтение препаратам первого выбора — диуретикам и бета-блокаторам в комбинации с гипотензивными препаратами и антагонистами кальция, при стойкой и злокачественной АГ — с гирудотерапией, а при выявлении скрытого диабета (в 30% случаев) — с мембраностабилизирующей терапией (стабилизация содержания инсулина и катехоламинов в эритроцитах) и пр.
В 3-й группе пациентов с прединсультными состояниями осуществлялось срочное включение комплексной терапии: вазоактивных препаратов, антикоагулянтной, антиагрегантной, антиоксидантной терапии и других методов нейропротекции, в том числе включение гирудотерапии (при тромбозе магистральных сосудов — по данным ТУЗДГ). То есть такое поэтапное лечение, как при ИИ в зависимости от их типов, нозологических форм заболевания и пр.
Длительность и подбор тактики лечения и первичной профилактики должны быть строго индивидуальными, превентивными и направленными на факторы риска, угрожающие острому срыву компенсации и развитию инсульта. Положительные результаты наших исследований (снижения на 15% острого развития инсульта) подтверждают высокую эффективность стандартизованного лечения и профилактики.
Выводы. Разработанная система поэтапной диагностики (в доинсультных периодах) обеспечивает высокую эффективность превентивного лечения и первичной профилактики по предотвращению острого развития мозгового инсульта (на 15%) по сравнению с контрольной группой лиц, которые не получали такого лечения.
Principles of step-by-step diagnostics as the basis for acute brain insults preclusion
Chernetskiy V.K., Pashkovskiy V.M., Klimina L.D., Meschishеna N.I., Palyanitsa S.S., Shvab N.A.
Bukovinian State Medical University
Resume. The system of the step-by-step diagnostics, elaborated by us for the first time, provides high effectiveness (in pre-clinical periods) of preventive treatment and acute brain insult prophylaxis comparatively to the existing methods.
Функціональні активаційні й епілептогенні ефекти нейротрансплантації в експерименті
Черченко А.П., Величко О.М., Драгунцова Н.Г., Верхоглядов Ю.П., Любич Л.Д., Семенова В.М., Стайно Л.П., Хохлов О.Г., Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України, Київ
Метою нашої роботи було вивчення особливостей функціональної адаптації клітинних імплантатів нейральних прекурсорів (НКП) і гліальнозбагаченої фракції (ГЗФ) в ЦНС тварин - реципієнтів. Дослідження проведені на 44 кролях і 120 щурах за умов хронічного експерименту. НКП і ГЗФ отримували з культур тканин перивентрикулярної зони головного мозку ембріонів Е16 кролів і щурів. Імплантацію здійснювали в сенсомоторну ділянку неокортекса статевозрілих тварин-самців за допомогою модифікованої мікроін'єкційної системи СЕЖ-3. Функціональну адаптацію імплантатів НКП і ГЗФ в ЦНС тварин-реципієнтів досліджували через 1 місяць після імплантації й оцінювали за показниками біоелектричної активності мозку і функціональної реактивності (методом програмно-комп'ютерного аналізу характеристик ритмів ЕЕГ), за показниками локомоторної, емоційної і дослідницької активності адаптивної поведінки в установці «відкрите поле», вироблення умовного гальмівного рефлексу «пасивне уникнення», судомної готовності мозку (за бемегридовим тестом). Статистичну обробку даних здійснювали за програмою Statistika.
Ефекти імплантації НКП і ГЗФ проявлялися в значному посиленні локомоторної активності в установці «відкрите поле» (вірогідне зростання кількості епізодів, скорочення латентних періодів). Проте локомоторна активація тварин-реципієнтів не мала біологічно позитивного змісту, про що свідчило зниження дослідницької активності (вірогідне зменшення кількості епізодів дослідницьких реакцій) порівняно з контролем та відсутність суттєвих позитивних впливів на вироблення гальмівного умовного рефлексу. Локомоторна активація (локомоторна розгальмованість) супроводжувалася підвищенням рівню судомної готовності тварин-реципієнтів, про що свідчило вірогідне скорочення латентних періодів провокованих бемегридом клонічних реакцій, як за умов імплантації ГЗФ (24,3±1,7 с порівняно з 35,5±2,4 с, P<0,006), так і НКП (168,6±25,7 с порівняно з 252,1±44,3 с, P<0,05). Крім того, у тварин-реципієнтів з моделлю патології стріатуму (монолатеральна електролітична деструкція) епілептогенні впливи імплантації НКП проявлялися збільшенням у групі кількості тварин з бемегридовими генералізованими судомними нападами (66,7% вибірки), вірогідним зростанням кількості епізодів поодиноких судомних клонічних реакцій (26,3±2,9 порівняно з 16,1±4,4, P<0,05) і значним зростанням тривалості генералізованих клоніко-тонічних судомних нападів (41,4±10,0 с порівняно з 23,2±1,4 с, P<0,017).
Таким чином, результати наших досліджень свідчать про те, що клітинні імплантати ГЗФ і НКП здійснюють певні локальні (коркові) і системні (корково-підкоркові) активаційні впливи на ЦНС тварин-реципієнтів, результатом яких є загальне посилення локомоторної активності й порушення функціональної реактивності ЦНС. Такі системні активаційні впливи можуть не мати достатнього позитивного біологічного сенсу і сприяти зростанню ризику судомної готовності мозку, що потребує своєчасних профілактичних заходів.
Functional activation and epileptogenic effects of neurotransplantation
Cherchenko A.P., Velichko O.N., Draguntsova N.G., Verhoglyadov J.P., Lubich L.D., Semenova V.M., Stayno L.P., Khohlov A.G., Institute of neurosurgery n.acad.A.Romodanov, AMS of Ukraine, Kyiv
We investigated the functional adaptation of embrionic glia (EG) and neural precursors (NP) implantates within the recipient animals' CNS (rabbits and rats). We discovered increasing power of beta-rhythms and acceleration of delta-rhythms among the animals with implanted EG; and increasing power of theta-rhythms after the NP implantation. We also obtained the increasing of locomotor activity and convulsive readiness both with EG and NP implanted animals.
Роль функциональной магнитно-резонансной томографии в прогнозировании результатов хирургического лечения внутричерепных артерио-венозных мальформаций
Чувашова О.Ю., Яковенко Л.Н., Яцык В.А., Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова АМН Украины, Научно-диагностический центр АМН Украины «Здоровье пожилых людей»
Цель исследования: Усовершенствование диагностического звена алгоритма хирургического лечения артерио-венозных мальформаций (АВМ) головного мозга.
Задачи работы: Определение диагностических и прогностических возможностей функциональной магнитно-резонансной томографии (фМРТ) в предоперационной характеристике АВМ полушарий большого мозга.
Материал и методики: Работа базируется на анализе результатов обследования 9-ти больных с ангиографически верифицированными АВМ левого (5 пациентов), либо правого (4 пациента) полушарий большого мозга, непосредственно прилежащих к функционально значимым зонам и проявившихся внутричерепными кровоизлияниями у 5 пациентов, прогрессирующим эписиндромом — у 4-х. По градации Spetzler-Martin к четвертой группе относились 3, а к третьей — 6 обследованных.
У всех больных клинический диагноз основывался на результатах тотальной церебральной ангиографии (АГ) и фМРТ с исследованием двигательной, речевой и зрительной функций, которой предшествовали МРТ головного мозга, МР-ангиография, МР-венография; МРТ и фМРТ исследования проводились на магнитно-резонансном томографе «Magnetom Vision Plus» (Siemens, Германия) 1,5 Т.
Результаты исследования и их обсуждения. В результате МРТ (всех ее компонентов) практически полностью верифицированы размеры ядра АВМ, визуализированы все пути венозного дренирования и наиболее значимые, как правило гипертрофированные афферентные артерии, а также состояние «интактных» сосудов всех бассейнов кровоснабжения головного мозга, что позволило дополнить результаты церебральной АГ. Оказалась возможным также характеризовать состояние ткани больших полушарий.
При исследовании двигательной функции мозга у 5-ти из 8-ми больных выявлено снижение активации в сенсомоторной области пораженного полушария мозга при непосредственной близости ядра АВМ к центральной извилине. Активация в сенсомоторной области только контрлатерального полушария определена у 2-х из 8-ми пациентов, что связано с непосредственной локализацией АВМ в задне-теменной области и проекции центральной извилины. Повышенная активация в области коры центральных извилин выявлена у одного больного, что мы связываем с наличием судорожной готовности мозга. При выполнении речедвигательного тест-задания активация зарегистрирована в базальном отделе прецентральной извилины левого полушария на стороне локализации АВМ. При исследовании функций зрения с использованием фотостимуляции активация определена в коре затылочных долей, преимущественно левого полушария.
Полученные результаты ФМРТ показали значительное воздействие функционирующей АВМ на функциональное состояние зон больших полушарий, расположенных в непосредственной близости от ядра мальформации, а также структур, находящихся в бассейне кровоснабжения самой АВМ. При выработке показаний к хирургическому лечению сделано предположение о значительном риске нарушения двигательных, речевых функций как доминантного, так и субдоминантного полушария при традиционном хирургическом лечении, направленном на «выключение» АВМ из кровообращения головного мозга, при непосредственной близости ядра мальформации к функционально значимым зонам, что позволило в пяти случаях отказаться от радикального, транскраниального удаления АВМ, а также планировать объем внутрисосудистого тромбирования с существующими эндоваскулярными технологиями.
The role of functional MRI of brain in forecasting of intracranial AVMs surgical treatments results.
Chuvashova O.Y., Yakovenko L.N., Yatsik V.A.
Institute of neurosurgery n. acad. A. Romodanov Academy Of Medical Sciences Of Ukraine, Research-Diagnostic Center «Health Of Aged People».
In case, AVM locates near functional areas cerebral hemisphere, functional MRI allows prognosticating evolution of complication of surgical treatment and determines possibility of differential approach of surgical techniques' choice.
Застосування берлітіону в лікуванні діабетичної енцефалополінейропатії з переважним ураженням окорухового нерву
Боженко Н.Л., Сиротіна О.С., Тютько А.О., Боженко І.М.,
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Прогресуючий ріст захворюваності, тяжкі ускладнення, що призводять до втрати працездатності та інвалідизації, виводять цукровий діабет у ряд невирішених проблем сучасної медицини. Глибокі порушення обміну речовин, що спостерігаються при цукровому діабеті, супроводжуються ураженням нервів та артерій, ускладнюються діабетичною енцефалопатією та полінейропатією.
За даними досліджень, діабетична нейропатія відмічається з однаковою частотою у хворих на цукровий діабет 1-го і 2-го типу, її частота у хворих на цукровий діабет 1-го типу істотно збільшується через 5 і більше років від початку захворювання, а у хворих на 2- й тип діабетична нейропатія нерідко діагностується в момент виявлення у них діабету. Факторами ризику, що призводять до розвитку діабетичної енцефало- та нейропатії, є похилий вік, тривалий перебіг захворювання, низька секреція інсуліну, погана компенсація цукрового діабету, наявність ретинопатії і нефропатії, паління, знижений вміст ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), підвищений рівень тригліцеридів, часті діабетичні коми в анамнезі, підвищений діастолічний тиск, серцево - судинні захворювання. Серед найпоширеніших підтверджених сучасних теорій, що пояснюють патогенез діабетичної енцефало - та нейропатії домінують дві — метаболічна і судинна.
Поряд з класичними формами зустрічаються й атипові форми захворювання. Як приклад хочемо навести випадок з нашої практики. Під нашим спостереженням знаходився хворий К., 77 років, який поступив у неврологічний відділ ЛОКЛ із скаргами на біль голови, біль в лівому очному яблуці, опущення лівої верхньої повіки, підвищення артеріального тиску. Захворів приблизно 2 місяці тому, коли з'явилося двоїння в очах. Проте продовжував працювати, читати, закриваючи ліве око. За тиждень до поступлення в стаціонар опустилася верхня ліва повіка. В той же час виник біль голови і почав підніматись артеріальний тиск до 210/110 мм рт.ст. Хворий впродовж 20-ти років страждає цукровим діабетом та гіпертонічною хворобою.
Об'єктивно: зіниці S > D, відсутні рухи лівого очного яблука вверх, вниз і досередини, птоз, ослаблена конвергенція, асиметрія носо-губних складок, язик по середній лінії, ковтає добре. Парезів не виявлено. Сухожилкові рефлекси: колінні та ахілові не викликаються. Патологічних рефлексів не виявлено. У позі Ромберга хиткість. Гіперестезія чутливості в пальцях ніг. Хворий обстежений, консультований спеціалістами.
На основі клінічної картини, анамнестичних даних, проведених обстежень у хворого діагностовано дисциркуляторну енцефалополінейропатію II ст. змішаного генезу (атеросклеротичну, діабетичну, гіпертонічну) з переважним ураженням лівого окорухового нерву.
В комплексному лікуванні хворого використовували судинні препарати, (пентоксифілін) антихолінестеразні препарати (нейромідин, прозерин), вітамінотерапію. Як метаболічний засіб з метою покращання ендоневрального кровотоку, збільшення швидкості проведення імпульсу по нервовому волокну, збільшення вмісту макроергічних сполук, та як важливий компонент системи антиоксидантного захисту організму застосували препарат L-ліпоєвої кислоти фірми Берлін-хемі — Берлітіон в дозі 600 мг на добу.
На фоні препаратів альфа-ліпоєвої кислоти поліпшився ендоневральний кровотік, збільшилася швидкість проведення імпульсу по нервовому волокну, вміст макроергічних з'єднань в скелетних м'язах хворих з моторною нейропатією. Найбільш вираженого клінічного ефекту досягли в групах хворих, які отримували препарат в дозі 600 мг/добу.
Курс парентеральної терапії становив 2 тижні, з подальшим переведенням на пероральний прийом препарату. Вже на 10-ту добу лікування у хворого з'явилась позитивна динаміка — почали відновлюватись рухи в очному яблуці та дещо підніматись повіка. Неврологічний дефіцит редукувався після прийому берлітіону в дозі 600 мг на добу протягом 2-х місяців.
Висновок. Берлітіон є високоефективним перспективним препаратом, що в комплексній терапії здатний покращити результати лікування діабетичних енцефалополінейропатій та оптимізувати вибір лікарської тактики.
Usage of berlithione in treatment of diabetic encephalopolineuropathy with predominant oculomotor nerve envolvement
Bozenko N.L., Syrotina O.S., Tiytko A.O., Bozenko I.M.,
Lviv National medical university named Danylo Halytsky
According to data obtained by authors Berlithione is effective and promising drag when is able to improve treatment of diabetic encephalopolineuropathies in complex therapy and can contribute to optimization of medical practice.
Роль Курантила в лечении энцефалопатий сосудистого генеза
Адаменко Р.Я., Федорец В.Г., Рябиченко Т.М.,
Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика
В современном мире проблема сосудистых заболеваний головного мозга продолжает оставаться одной из главных, будучи не только медицинской, но и социальной.
Сосудистые заболевания головного мозга из-за значительной распространенности и крайне тяжелых последствий (высокая летальность, потеря трудоспособности) представляют как в нашей стране, так в большинстве экономически развитых стран мира важнейшую медицинскую и социальную проблему.
Одной из основных причин смертности и инвалидизации жителей европейских стран является инсульт. В экономически развитых странах регистрируют ежегодно около 0,2% населения, пострадавших от инсульта. По различным данным, 20-30% заболевших погибают в течение первого месяца. Показатель 30-дневной летальности по Украине составляет 35%. Из выживших пациентов треть умирают в течение первого года, треть остаются тяжелыми инвалидами, и только 10-12% возвращаются к трудовой деятельности. У 15-20% больных после перенесенного острого нарушения мозгового кровообращения в течение первого года развивается повторный инсульт.
Таким образом, инсульт приводит к тяжелой инвалидизации людей и налагает на окружающих и государство новые обязанности материального и морального характера.
По данным эпидемиологических исследований сосудистые заболевания головного мозга составляют 20%. С возрастом процент сосудистых заболеваний увеличивается в 2 раза с каждым последующим десятилетием. Распространенность сосудистых заболеваний мозга среди женщин в 2,3-2,8 раз выше, чем у мужчин.
К некорригируемым факторам риска относятся также мужской пол пациента и неблагоприятный семейный анамнез в отношении сердечно-сосудистых заболеваний.
Артериальная гипертензия, атеросклероз, ожирение, курение, злоупотребление алкоголем, психоэмоциональное напряжение, сахарный диабет, ишемическая болезнь сердца и еще до 40 факторов риска насчитываются современной медициной. Остановимся на тех из них, которые играют особенно важную роль в развитии сердечно-сосудистых заболеваний не только у людей пожилого и старческого возраста, но и у людей среднего и молодого возраста.
При артериальной гипертензии особенно сильно поражаются мелкие сосуды головного мозга. В них развиваются деструктивные процессы, приводящие к некрозу и истончению сосудистой стенки, возникновению микроаневризм, микрогеморрагий. В экстрацеребральных сосудах возникают стенозирующие процессы, которые нарушают мозговой кровоток, вызывая ишемические нарушения в мозговой ткани.
Артериальная гипертензия стимулирует более раннее развитие атеросклеротических процессов, особенно в крупных внутри- и внечерепных сосудах. В результате этих патофизиологических процессов возникает неадекватный мозговой кровоток, нарушается микроциркуляция и вследствие этого развивается хроническое прогрессирующее поражение головного мозга, именуемое гипертонической и атеросклеротической энцефалопатией. Различие между ними достаточно условное. Отличием является лишь калибр артерий, повреждающихся патологическим процессом. При сосудистой энцефалопатии поражается и венозная система мозга, нарушаются структурно-функциональные свойства эритроцитов и тромбоцитов. С течением времени при прогрессирующей гипертонической энцефалопатии поражается в основном белое вещество полушарий головного мозга. Возникают диффузные изменения, очажки некроза, мелкие полости, видимые при МРТ-исследовании. Эти изменения характерны для гипертонической лейкоэнцефалопатии.
В первой стадии гипертонической энцефалопатии могут быть неприятные субъективные ощущения и функциональные расстройства, но не обнаруживаются клинические признаки поражения мозга. Вторая и третья стадии характеризуются возникновением различных клинических синдромов: сосудистые когнитивные расстройства, пирамидные и экстрапирамидные нарушения различной степени, псевдобульбарные и вестибулярные феномены. В третьей стадии возникают инсульты, которые заканчиваются смертью или глубокой инвалидизацией. Значительная часть выживших имеет большой риск возникновения повторных инсультов.
Одним из главных постулатов первичной и вторичной профилактики инсультов является необходимость медикаментозной регуляции уровня артериального давления.
По данным интернационального Общества артериальной гипертензии, снижение артериального давления у больных гипертонической болезнью приводит к уменьшению риска церебральных сосудистых катастроф приблизительно на одну треть. Решающую роль в лечении артериальной гипертензии играет медикаментозная терапия.
Значительная часть больных не испытывает никаких неприятных ощущений, и прогрессирование заболевания протекает бессимптомно. Это обстоятельство способствует тому, что не только пациент, но и врач зачастую не принимают серьезных мер для лечения болезни. Нередко приходится констатировать, что до сих пор терапевтами назначается курсовое лечение гипертонической болезни гипотензивными средствами, а появление типичных для гипертензии болей в затылочной области ошибочно связывается с шейным остеохондрозом.
Общеизвестно, что для первичной профилактики инсульта используются гипотензивные препараты пяти основных классов: b-адреноблокаторы, диуретики, ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, антагонисты кальция.
Атеросклероз — хроническое прогрессирующее заболевание, которое ведет к ремоделированию сосудов, развитию атеросклеротических бляшек с возможным в последующем развитием атеротромбоза. Он также протекает на ранних стадиях асимптомно и зачастую при неврологическом исследовании находят незначительные признаки органического поражения мозга и значительные функциональные изменения: астенизацию, нарушение сна, когнитивные расстройства и т.д. Эти изменения нередко не диктуют необходимость прибегать к дополнительным параклиническим методам исследования (МРТ, дуплексное ангиосканирование и др.), которые могли бы выявить атеросклеротические изменения сосудов, требующих, возможно, оперативного лечения. Следует отметить, что атеросклеротические изменения в сосудах никогда не возникают без повреждения эндотелия сосудистой стенки. В месте повреждения возникают предпосылки для адгезии и агрегации тромбоцитов, образования сетевидных агломератов и высвобождения из них сосудосуживающих веществ. Стеноз сосудов в районе расположения атеросклеротической бляшки вызывает изменение скорости кровотока. При этом нарушается физиологическое взаимодействие тромбоцитов с эндотелиальной стенкой сосуда.
Антитромботическое действие простациклина и других природных антиагрегантных ферментов эндотелия при атеросклерозе заметно ослабляется, и наоборот, усиливаются факторы, способствующие активации кровяных пластинок. В результате это способствует образованию тромбоцитарных тромбов в местах повреждения сосудистой стенки и усилению коагулятивных процессов.
Сегодня известно, что ишемические инсульты возникают в 5-6 раз чаще, чем геморрагические. Известны и их причины — атеросклероз сосудов мозга, их тромбоз, эмболия, нетромботические инфаркты вследствие ангиопатии.
В процессе тромбообразования ключевую роль играют тромбоциты. Как уже сказано, при атеросклерозе происходят негативные изменения молекулярных процессов в эндотелии сосудов.
При лечении энцефалопатий сосудистого генеза одним из патогенетически обоснованных методов является антитромбоцитарная терапия, которая значительно уменьшает риск развития тромбоза мозговых сосудов. Антитромбоцитарные препараты можно назначать длительно — месяцы и годы без риска осложнений.
Целью медикаментозной коррекции тромбообразующих процессов является прекращение образования тромба на стадии тромбоцитарных агрегатов.
Наиболее известны следующие группы антитромбоцитарных препаратов: ингибиторы фермента тромбоцитов циклооксигеназы и рецепторов тромбоксана (аспирин), блокаторы аденозиндифосфата рецепторов тромбоцитов — тиенопиридины (тиклопидин, клопидогрель), ингибиторы фосфодиэстеразы (дипиридамол, пентоксифиллин), антагонисты гликопротеиновых рецепторов тромбоцитов (тирофибан).
Большинство публикуемых материалов по анализу антитромбоцитарной терапии посвящено аспирину. Эти данные свидетельствуют о том, что длительный прием антитромбоцитарных препаратов (антиагрегантов) приводит к впечатляющему эффекту: снижается риск инфаркта миокарда и инсульта на 25%.
До недавнего времени аспирин являлся средством выбора при антиагрегантной терапии. Но частота побочных эффектов при его применении, в том числе ульцерогенного действия, побудило исследователей к поиску более эффективных антитромбоцитарных средств, не обладающих отрицательным воздействием на организм.
По последним данным выяснилось, что при применении аспирина пациенты в половине случаев устойчивы к его антиагрегантному действию, а 20% леченных аспирином продемонстрировали проагрегантный ответ. К тому же у значительной части больных, несмотря на аспиринотерапию, возникали сосудистые катастрофы.
В последние два десятилетия ХХ века в клиническую практику в качестве дезагреганта прочно вошел дипиридамол (Курантил). Дипиридамол оказывает модулирующее действие на функциональную способность тромбоцитов независимо от их исходной функциональной способности. Кроме антиагрегантного действия, следует отметить вазодилатирующий и гипотензивный эффекты препарата. Ряд исследований подчеркивают также антиоксидантное действие дипиридамола.
Суммируя известные данные, можно выделить несколько важнейших эффектов Курантила — антиагрегантный, сосудорасширяющий, эффект улучшения коллатерального кровообращения, усиления деформируемости эритроцитов и увеличения плотности стенки капилляров, улучшения коронарного кровообращения, при применении не отмечалось синдрома внутримозгового «обкрадывания». Побочные эффекты — тошнота, зуд, кожная сыпь, гиперемия кожных покровов, головная боль — наблюдались очень редко.
Мы проанализировали свой десятилетний опыт применения дипиридамола (Курантила) у 838 больных со ІІ и ІІІ стадией энцефалопатии сосудистого генеза (гипертонической и атеросклеротической).
Возраст пациентов составил 66-87 лет, 26% из них в прошлом перенесли ишемический инсульт или транзиторную ишемическую атаку. Курантил, как антиагрегант, назначался в комплексе лечебных средств, обычно применяемых при сосудистой энцефалопатии, по 25 мг 3 раза в день на весь период лечения больного в неврологическом отделении, а также рекомендовался для продолжения лечения после выписки из стационара в тех же дозах. Ввиду того, что Курантил оказывает не подавляющее, а регулирующее влияние на функциональную способность тромбоцитов, возможно его применение и без частого контроля гемореологических показателей. Следует сказать, что мы не наблюдали отрицательных побочных эффектов Курантила, за исключением двух случаев возникновения кожного зуда и сыпи у больных. Применение Курантила в комплексном лечении сосудистой энцефалопатии показало эффективность его не только в отношении нормализации реологических показателей, но и уменьшения клинических проявлений патологических синдромов, свойственных ІІ и ІІІ стадиям энцефалопатии. У больных не только уменьшались головная боль, головокружения, шум в голове, но и уменьшалась степень выраженности двигательных нарушений — пирамидных и экстапирамидных, чувствительных, координаторных расстройств и психопатологических проявлений. Улучшились память, сон, настроение, общее самочувствие. Увеличилась социальная активность пациентов.
Не назначался препарат и больным с тяжелыми заболеваниями печени, почек и хроническими заболеваниями легких. При назначении Курантила мы учитывали также несовместимость его с другими препаратами, в частности с нестероидными противовоспалительными средствами.
Наш опыт применения Курантила в комплексном лечении сосудистой энцефалопатии показал его клиническую эффективность, хорошую переносимость больными, что подтверждает данные литературы о том, что применение дипиридамола целесообразно в лечении энцефалопатий и профилактике инсультов.
Новий підхід в діагностиці у хворих з енцефалопатіями різного генезу
Шевага В.М., Семчишин М.Г., Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Кафедра невропатології і нейрохірургії ФПДО
Мета: розробити критерії (алгоритм) діагностики, ранньої диференціації енцефалопатій різного генезу.
Матеріал і методи дослідження: обстежено 243 хворих з різними формами енцефалопатій до та після лікування. Вік хворих коливався від 23-х до 57-ми років. Тривалість захворювання становила від 1-го до 3-х років. Всі обстежені були розподілені на 18 груп, в залежності від причини виникнення енцефалопатії. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб середнього віку. Всім хворим проводилися загальноклінічні обстеження, включаючи неврологічний огляд, ЕЕГ, доплерографію екстра- та інтракраніального басейнів головного мозку, і визначався рівень концентрації 14-ти мікроелементів в сироватці крові методом атомно-абсорбційної спектроскопії.
Результати обстеження: При об'єктивному дослідженні у хворих відмічались явища вогнищевої симптоматики (від мікросимптоматики до чіткої її вираженості). На ЕЕГ мав місце низькоамплітудний рівень хвиль біоелектричної активності мозку із переважанням β-ритму (в базальних відділах реєструвалися δ- і θ-хвилі, А=60 мкВ, в лобово-полюсних відведеннях — патологічні FIRDA-хвилі з А=80-120 мкВ). Зниження реактивності кори головного мозку (сплощені криві з наявністю груп синхронізованих хвиль) свідчили про дисфункцію стовбурових та мезодієнцефальних неспецифічних систем мозку. При доплерографії екстра- і інтракраніальних судин визначалася асиметрія кровотоку і виражений спазм мозкових судин з явищами стенозу в каротидному басейні та зниження кровотоку в вертебробазилярній системі. Дані про концентрацію 14 мікроелементів в сироватці крові хворих з енцефалопатіями різного генезу наведені в таблиці 1.
Висновки: проведений нами аналіз мікроелементного гомеостазу крові при енцефалопатіях різного генезу свідчить, що для всіх хворих з енцефалопатіями патогномонічними ознаками є вірогідне зростання концентрації Al і достовірне зниження рівня Se, Mo. Крім того, встановлено характерні маркери, притаманні для кожної групи енцефалопатій зокрема, що може допомагати в ранній диференціальній діагностиці вказаної групи хворих.
New method of approach in diagnostics the sick with encephalopathies various genesis
V.Shevaga, M.Semchyshyn
We can to draw a conclusion that increase contents of Al and decrease contents of Se and Mo there are clear the markers encephalopathies various genesis and cause the infringement cerebral circulation of the blood by encephalopathies. To take notice the dependency studied concentration of the microelements serum the blood of changes clinico-morphological manifestation encephalopathies.
Аномалии развития пре- и церебральных сосудов мозга и их влияние на течение эпилепсии у детей
Яворская О.Л. (науч. рук. — проф. С.К. Евтушенко)
Тернопольская областная клиническая больница
Под нашим наблюдением находилось 35 детей с идиопатической и симптоматической эпилепсиями, включая фамильные эпилептические синдромы (Отахара, Веста, Драве, Дуузе, Янца и др.) в возрасте от 6 мес. до 14 лет (девочек — 15, мальчиков — 20).
Формы эпилепсии и характер приступов диагностировались по клиническим проявлениям, электроэнцефалографической записи (включая ЭЭГ-видеомониторинг, запись дневного или ночного сна, проведение проб с депривацией сна; комплекс «DXNT-32»). 10 детям проведено круглосуточное мониторирование ЭЭГ (комплекс «Neurotraval-24D-Poket», Италия). Всем детям проводилась ультразвуковая дипплерография интра- и экстрацеребральных артерий, МРТ головного мозга в сосудистом режиме (FLAIR).
На ЭЭГ у детей обнаруживались типичные электроэнцефалографические паттерны, а при фамильных формах эпилепсии выявлялись специфические изменения.
У 68,6% детей методом УЗДГ обнаружены признаки нарушения церебральной гемодинамики в виде асимметрии линейной скорости кровотока по магистральным артериям, дефицит кровотока по одной из артерий.
У (71,4%) при проведении МРТ-ангиографии обнаружена патология сонных и позвоночных артерий: аплазия — у 3-х детей, гипоплазия — у 6-ти детей, патологическая извитость артерий — у 14-ти детей (из них «кинкинг» — у 6-ти детей, петлеобразование — у 4-х детей, С-образная извитость — у 4-х детей). В группе детей с патологической извитостью прецеребральных артерий у 9-ти человек диагностирована фенотипическая слабость соединительной ткани.
Таким образом, у 71,4% детей с диагностированной возрастзависимой идиопатической и симптоматической, резистентной к проводимой терапии эпилепсией, сопровождающейся снижением когнитивных функций, выявлена аномалия развития прецеребральных артерий (гипо- или аплазия, патологическая извитость), которая существенно влияла на характер заболевания и частоту приступов.
В схему терапии подобным детям наряду с антиконвульсантом назначались ангиопротекторы (никотиновая кислота, циннаризин) и антиоксиданты (карнитина хлорид, мексидол), что привело к значительному уменьшению частоты приступов (у 18 из 25 детей с резистентными формами эпилепсии).
Abnormalities in development of pre- and cerebral brain vessels and their influence on epilepsy in children
Javorskaya O.L.,
Ternopol Regional Clinical hospital
At inspection of 35 children with resistant epilepsy in 25 (74,4%) were revealed various forms of precerebral arteries pathology (hypoplasia, aplasia and pathological tortuosity)/ Authors consider, that this anomalies of vessels can render essential influence on disease course, its prognosis and treatment choice.
Зміни вмісту тіаміну та рибофлавіну в крові та сечі у хворих з неврологічними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта
Яворська Н.П., Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра невропатології та нейрохірургії ФПДО
Наявність антиоксидантних властивостей і безпосередня участь вітамінів В1 та В2 в реакціях окислення - відновлення, що підтримують біоенергетичний потенціал клітини, дає змогу віднести їх до числа метаболітів. Мета: визначення забезпеченості водорозчинними вітамінами В1 та В2 хворих з неврологічними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта.
Матеріали та методи дослідження: обстежено 15 хворих (8 жінок та 7 чоловіків) віком від 31 до 52 років з неврологічними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта різної інтенсивності.
Для дослідження обміну тіаміну та рибофлавіну використовували кров, взяту натще, та добову сечу у хворих до початку лікування. Концентрацію тіаміну та рибофлавіну визначали флюориметричним методом.
За контроль було взято результати дослідження вмісту вітамінів В1 і В2 в крові та сечі 15 донорів.
Результати обстеження подано в табл.1.
Дослідження метаболізму тіаміну та рибофлавіну виявило значне зниження їх вмісту в крові та сечі хворих з неврологічними проявами остеохондрозу. В усіх хворих відмічалося достовірне зниження (р<0,05) вмісту вітаміну В1 (тіаміну) у крові — 83,57 ± 16,20 мкмоль/л (N-159,0 ± 40,5 мкмоль/л) та сечі — 325,0 ± 55,8 нмоль/добу (N-1744,5 ± 1300,5 нмоль/добу), а також вітаміну В2 (рибофлавіну) у крові — 89,3 ± 18,6 мкмоль/л (N-198,5 ± 66,6 мкмоль/л). Рівень вітаміну В2 у сечі достовірно не відрізнявся від норми (р>0,05).
Changes of content of thiamin and riboflavin in blood and urine in patients with neurological sings of lumbar osteochondrosis
Javorskaja N.P.
Summary: Based on study of content of thiamin and riboflavin in blood and urine in 15 patients with neurological sings of lumbar osteochondrosis authors express their opinions about importance of thiamin and riboflavin in pathogenesis of lumbar osteochondrosis. The content of thiamin was 83,57±16,2 mkEq/L in blood, 325±55,8 nEq/day in urine, riboflavin —89,3±18,6 mkEq/L in blood.
Особливості кровопостачання головного мозку при гострих отруєннях монооксидом вуглецю в гірників
Яременко О.Л., Васильонок О.В., Ніколенко В.Ю., Мухін І.В.,
Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк
Мета дослідження. Встановлення особливостей кровопостачання головного мозку при отруєннях гірників вугільних шахт монооксидом вуглецю під час пожеж та вибухів метану, тому що ураження центральної нервової та судинної систем при таких інтоксикаціях стоять на першому місці.
Матеріал і методи дослідження. Провели оцінку мозкового кровообігу в 62-х гірників із гострим отруєнням монооксидом вуглецю різного ступеню тяжкості в порівнянні з контрольною групою 59 гірників аналогічного віку та стажу. Обстеження проводили за допомогою реографа Р4-02 та ультразвукового приладу «Vasoscan» фірми «Sonicaid». При ультразвуковому доплерографічному дослідженні судин голови (УЗДГ) проводили дослідження усіх основних судин краніоцеребрального басейну.
Результаты. В процесі обстеження постраждалих гірників з гострим отруєнням монооксидом вуглецю при оцінюванні стану судин головного мозку за допомогою РЕГ отримали такі результати: реографічний індекс в контрольній групі гірників становив (0,114±0,007), а в хворих — (0,105±0,006) та вірогідно не різнився, що свідчить про незначне зниження мозкового кровообігу, яке може бути компенсоване його прискоренням. Час підйому реохвилі, або анакрота, в хворих зменшився до (0,120±0,001) с в порівнянні з (0,140±0,007) с в контролі (p<0,01).
Результати ультразвукового доплерографічного дослідження судин головного мозку, що є високоінформативним методом вивчення мозкового кровообігу, проведено в 30 хворих з гострим отруєнням монооксидом вуглецю та 25 гірників контрольної групи. В хворих із гострим отруєнням монооксидом вуглецю реєструється вірогідне збільшення максимальної систолічної частоти сигналу по надблокових артеріях до (5,0±0,2) кГц в порівнянні з контролем — (2,41±0,31) кГц (p<0,001). Таке прискорення кровообігу може свідчити про підвищення тонусу судин мозку і уповільнення артеріовенозного шунту в артеріях мозку, що компенсується прискоренням кровообігу в позамозкових артеріях. Збільшення систолічної частоти в загальних сонних артеріях може свідчити про збільшення тонусу в великих судинах, а також можливо за рахунок розвитку тахікардії в значної кількості хворих. Найбільшим був процент асиметрії по хребтовим та надблоковим артеріям, який становив в середньому (30,3±1,3)% і (30,8±1,2)% відповідно.
При загальній оцінці результатів УЗДГ в хворих з гострим отруєнням оксидом вуглецю встановлено зменшення кровообігу в басейні сонних та хребтових артерій в чверті хворих, найчастіше відмічали прискорення кровообігу по надблоковим артеріям. Синдроми вегетативної дистонії та астенічний становили 54,3%, 34,8% відповідно, а гіпоксичної енцефалопатії — 10,9% хворих.
Peculiarities of cerebral blood supply while acute carbon single-oxide intoxication in miners
Jaremenko O.L., Vasilenok O.V., Nikolenko V.U., Muhin I.V.,
Donetsk M. Gorky State Medical University, Donetsk
Summary. At inspection of 62 miners with a sharp carbon monoxide poisoning and 59 miners of control group are carried out reographic and ultrasonic researches. Infringement of blood supply of a brain, increase of a tone of vessels of a head, acceleration of a blood-groove on collateral vessels is established. In this connection it is possible to recommend in treatment active preparations for vessels.