Газета «Новости медицины и фармации» 2(206) 2007

Продовження. Початок у № 19 (201), 2006 р.

Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т53 «Токсична дія галогенопохідних аліфатичних та ароматичних вуглеводнів»

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Токсикогенний:

— період резорбції залежно від властивостей речовини триває в середньому від декількох годин до 2–3 діб;

— період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії :

2.2. Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалим речовини, що викликала отруєння;

— порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2–5 діб після вживання речовини, що викликала отруєння;

2.3. Клінічна діагностика:

— гіпотермія або блідість шкіри;

— розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

— порушення функції ШКТ;

— порушення діяльності серцево-судинної системи;

— порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми);

— центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння :

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові в БАК;

— підвищення рівня б-амілази, креатиніну, сечовини крові в БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу).

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія : введення N-ацетилцистеїну в початковій дозі 140 мг/кг, і в подальшому — 70 мг/кг маси тіла, кожні 6 годин, не перевищуючи 17 прийомів.

NB. Особливістю лікування може стати необхідність раннього використання гемодіалізу.

5. Критерії ефективності: припинення гастроінтестинальних, ниркових, печінкових та неврологічних порушень протягом 7–13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т56 «Токсична дія металів»

Код МКХ-10: Т57.0 «Токсична дія миш'яку та його сполук»

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Токсикогенний:

— період резорбції залежно від властивостей речовини триває в середньому від декількох діб до 3 міс.;

— період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалим речовини, яка викликала отруєння;

— порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом від 2 діб до 2–3 тижнів після вживання речовини, яка викликала отруєння.

2.2. Клінічна діагностика:

— можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

— можливі порушення функції ШКТ;

— можливі порушення печінкових функцій;

— можливі порушення ниркових функцій;

— можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

— порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми);

— можливі центральні порушення дихання;

— можливі порушення волосяного покриву голови, брів.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівня гематокриту;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові в БАК;

— підвищення рівня α-амілази, креатиніну, сечовини крові в БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

— порушення печінкових проб у БАК;

— порушення ниркових проб у БАК та ЗАС.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3):

— підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія :

— при отруєннях препаратами заліза — дефероксамін в дозі 15 мг/кг/год (максимальна добова доза 6 г), в/м.

— при отруєнні солями важких металів — унітіол 5 % в дозі 10 мл (в/в, в зонд, в/м).

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 7–13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т55 «Токсична дія мила й дезінфікуючих засобів»

Код МКХ-10: Т65 «Токсична дія інших неуточнених речовин»

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Середнього ступеню тяжкості — загальна слабкість, запаморочення, порушення слуху, нудота, блювота, біль у епігастрії, задишка, посилене серцебиття.

1.2. Високого ступеню тяжкості — гіпотермія, ціаноз слизових оболонок, порушення свідомості, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, тахікардія, пульс слабкого наповнення, артеріальна гіпотензія, набряк легень.

1.3. Можливий розвиток периферичних набряків, геморагічних висипань, шлункової кровотечі.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з хімічною речовиною);

— при наявності опікових властивостей хімічної речовини, прояви гострого подразнення органів — шляхів її надходження до організму людини (очей, ротової порожнини, дихальних шляхів та ін.);

— можливі гострі порушення вітальних функцій;

— можливі виникнення кровотеч.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

— лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— позитивний аналіз калу на зміст домішки крові;

— підвищення рівня метгемоглобіну в крові;

— підвищення рівня метгемоглобіну в крові;

— можливі підвищення рівня АЛТ, АСТ, білірубіну в крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

4.4. Антидотна терапія :

— при отруєннях метгемоглобінутворюючими сполуками — метиленовий синій 1% розчин в дозі 1–2 мг/кг в/в; за необхідністю ін'єкції повторюють кожні 4 години. У грудних дітей добова доза не повинна перевищувати 4 мг/кг на добу;

— тіосульфат натрію в дозі 25 мг/кг в/в.

5. Критерії ефективності: припинення проявів печiнково-ниркової недостатності (геморагічного синдрому, жовтяниці, зниження нефрологічних порушень, периферичних набряків) протягом 3–13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т58 «Токсична дія оксиду вуглецю»

Код МКХ-10: Т59 «Токсична дія інших газів, димів та випарів»

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Токсикогенний:

— період резорбції триває в середньому від декількох годин до 2 діб;

— період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість контакту постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

— порушення функцій дихальної системи або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом першої доби після контакту з речовиною, що викликала отруєння.

2.2. Клінічна діагностика:

— можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

— можливі порушення функції дихання;

— можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

— можливі порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми);

— можливі центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові в БАК;

— підвищення рівня α-амілази, креатиніну, сечовини крові в БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного та респіраторного ацидозу);

— порушення печінкових проб у БАК.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло (Додаток 2).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3):

— підвищення лужного балансу плазми крові;

— гіпербарична оксигенація;

— за показаннями — ШВЛ;

— цитохром С;

— синдромна терапія (антибіотики, бронхолітики, вітаміни групи В, С).

4.3. Антидотна терапія: О₂ 100% протягом 1 години.

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 5–9 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т52 «Токсична дія органічних розчинників»

Клінічний діагноз: «Отруєння етиленгліколем»

Код МКХ-10: Т52.3 «Отруєння гліколями»

Токсичним продуктом біотрансформації є глікоальдегід, щавлева кислота.

Летальна доза етиленгліколю при пероральному потраплянні до організму становить 80–100 мл.

Смертельна концентрація в крові постраждалого — 0,5 г/л.

1. Клінічні стадії отруєння:

1.1. Перша стадія (період початкових змін 10–12 годин після отруєння, характеризується симптомами ураження ЦНС).

1.2. Друга стадія (характеризується поглибленням ураження ЦНС, порушеннями функцій дихальної та серцево-судинної систем, розвитком респіраторного дистрес-синдрому протягом 12–36 годин).

1.3. Третя стадія (характеризується розвитком токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності протягом 24–72 годин після отруєння).

2. Діагностичні критерії : аналогічні таким при отруєнні метанолом та ізопропанолом, але з більш значними проявами ССН та токсичної нефропатії.

2.1. Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалим етиленгліколю;

— порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання етиленгліколю;

— порушення зору та біль в очах (окулотоксична дія — може виникати як через 1 годину, так і на 2-гу добу після отруєння);

— однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали етиленгліколь водночас з постраждалим впродовж перших 2–4 годин після контакту з етиленгліколем.

2.2. Клінічна діагностика:

— гіпотермія або блідість шкіри;

— розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

— порушення функції ШКТ;

— порушення діяльності серцево-судинної системи;

— порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми);

— центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

— підвищення рівня α-амілази крові у БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

— виявлення етиленгліколю та його метаболітів в крові та сечі постраждалого.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

4.4. Антидотна терапія :

— введення етанолу в/в 5% розчин (або 30% розчин внутрішньо) у загальній дозі 1 г/кг маси тіла (96 % етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу двічі на добу;

— водночас з етанолом призначається розчин 10% кальцію глюконату (або хлориду) по 10–20 мл двічі на добу.

NB. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемодіаліз (ефективний в перші 6 годин). Інфузійно-дезінтоксикаційна терапія проводиться із залуженням сечі (при збереженні видільної функції нирок). Особливістю лікування може стати необхідність раннього використання гемодіалізу.

5. Критерії ефективності: припинення гастроінтестинальних, ниркових, печінкових та неврологічних порушень протягом 4–8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т61 «Токсична дія отруйних речовин, що містяться у харчових продуктах моря»

Код МКХ-10: Т62 (крім МКХ-10: Т62.0) «Токсична дія інших отруйних речовин, що містяться у спожитих продуктах харчування»

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Токсикогенний:

— період резорбції залежно від властивостей речовини триває в середньому від декількох годин до 2–3 діб;

— період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалим речовини, що викликала отруєння;

— скарги на порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому.

2.2. Клінічна діагностика:

— можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

— можливі порушення функції ШКТ;

— можливі порушення печінкових функцій;

— можливі порушення ниркових функцій;

— можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

— можливі порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми).

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові в БАК;

— підвищення рівня α-амілази, креатиніну, сечовини крові в БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

— порушення печінкових проб у БАК;

— порушення ниркових проб у БАК та ЗАС.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія : при наявності та за умов ідентифікації токсичного чинника.

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 5–9 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т62 «Токсична дія інших отруйних речовин, що містяться у спожитих продуктах харчування»

Клінічний діагноз: «Отруєння грибами»

Код МКХ-10: Т62.0 «У спожитих грибах»

Класифікація грибних токсинів:

1. Гастроентеротропної дії.

2. Нейровегетотропної дії.

3. Гепатонефротропної дії.

I. Отруєння грибними токсинами гастроентеротропної дії

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Латентний період триває в середньому близько 2–4 год.

1.2. Гастроінтестинальний період починається, як правило, через 2–4 години і досягає максимуму клінічних проявів протягом 6–8 годин від моменту вживання грибів.

1.3. Період виходу припадає на 2–3 добу від моменту вживання грибів.

2. Діагностичні критерії:

— сезонність (отруєння реєструються протягом усього року, незалежно від сезону, проте більшість випадків отруєнь цими грибами припадає на другу половину літа та першу половину осені. Оскільки ці гриби можуть бути висушені та законсервовані, отже отруєння ними спостерігаються і взимку, і навесні;

— контакт постраждалого з дикорослими грибами (харчовий або тактильний);

— порушення функцій ШКТ в перші 24 години (переважно в перші 4–6 годин) після вживання грибів;

— однотипність виникнення скарг в інших людей, які вживали гриби водночас з постраждалим, продовж перших 24 годин після контакту з грибами;

— тривалість гастроінтестинальних порушень від 24 до 72 год.

NB. Відсутність інформації щодо контакту постраждалого з грибами та інформації про наявність однотипних скарг в інших людей, які вживали гриби, не виключає можливість грибного отруєння.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів у БАК;

— підвищення рівня α-амілази крові в БАК.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

NB. Тривалість водного навантаження відповідає термінам часу тривалості гастроінтестинальних порушень, вираженості й динаміці синдрому токсикоексикозу. Заходи ситуаційної та коригувальної терапії при отруєннях грибними токсинами гастроентеротропної дії в основному спрямовуються на лікування синдрому токсикоексикозу та порушень електролітного балансу. Вони мають строго індивідуальний характер. Призначення їх може бути обгрунтовано виникненням клініко-лабораторних симптомів та синдромів у постраждалих.

5. Критерії ефективності : припинення гастроінтестинальних порушень та зниження вираженості проявів синдрому токсикоексикозу протягом 2–4 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

II. Отруєння грибними токсинами нейровегетотропної дії

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Латентний період триває в середньому від 25 хв до 2 год від моменту вживання грибів.

1.2. Період неврологічних порушень починається, як правило, через 25–120 хв і досягає максимуму клінічних проявів протягом 2–4 год від моменту вживання грибів.

1.3. Період виходу припадає на початок 2 доби від моменту вживання грибів.

2. Діагностичні критерії:

— сезонність: отруєння реєструються частіше в літньо-осінній період. Токсичними грибними агентами є алкалоїди мускарин, мускаридин, гіосціамін, скополамін та інші біогенні аміни. Мускарин та мускаридин є основними діючими грибними токсинами при отруєннях грибами цього виду. При цьому мускаридин спричиняє антихолінергічну симптоматику отруєння, мускарин — холінергічну симптоматику отруєння. Співвідношення у змісті наведених основних нейротропних токсинів у грибах може бути різним. Залежно від того, концентрація якого з них переважає, у постраждалих можуть спостерігатися симптоми антихолінергічного або холінергічного отруєння. Отруєння цими грибами спостерігається дуже рідко, проте перебіг захворювання відбувається в досить тяжкій формі, і в деяких випадках може призвести до летального кінця;

— контакт постраждалого з дикорослими грибами: харчовий або тактильний;

— порушення функцій ШКТ або неврологічні порушення: нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості спостерігаються в перші 2 год після вживання грибів;

— однотипність: виникнення скарг в інших людей, які вживали гриби водночас з постраждалим, продовж перших 2–4 годин після контакту з грибами;

— тривалість гастроінтестинальних або неврологічних порушень в середньому від 24 до 48 год, переважно до 24 год.

NB. Відсутність інформації щодо контакту постраждалого з грибами, інформації про наявність однотипних скарг в інших людей, які вживали гриби, не виключає можливість грибного отруєння.

3. Клінічна діагностика:

— загальномозкова неврологічна симптоматика, самостійна або разом з проявами дисфункції ШКТ;

— гіпертермія або блідість шкіри;

— сухість у ротовій порожнині або гіперсалівація;

— можливе порушення зору;

— можливі симптоми зневоднення;

— абдомінальний синдром відсутній або слабовиражений;

— порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми);

— галюцинаторний синдром.

4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів в крові в БАК;

— підвищення рівня α-амілази крові в БАК.

5. Лікування:

5.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

5.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

5.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

5.4. Введення антидотів:

— атропін в дозі 0,01–0,03 мг/кг маси тіла, в/в; фізостигмін в дозі 0,5–2,0 мг, в/в, яка спричиняє стан початкових симптомів переатропінізації (за умов наявності в клінічній картині переважно холінергічного синдрому мускаринового отруєння);

— прозерин, аміностигмін або фізостигмін у вікових дозах (за умов наявності в клінічній картині переважно антихолінергічного синдрому мускаридинового отруєння).

NB. Ситуаційна та коригувальна терапія у випадках тяжкого перебігу отруєння передбачає використання методів підтримки або заміщення порушених життєво важливих функцій організму — ШВЛ, мембранної оксигенації крові, застосування допаміну, протисудомних засобів та ін.

6. Критерії ефективності: припинення проявів гастроінтестинальних та неврологічних порушень протягом 2–3 днів лікування.

7. Умови надання медико-санітарної допомоги:

7.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

7.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів.

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

7.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів.

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

III. Отруєння грибними токсинами гепатонефротропної дії

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Латентний період триває в середньому від 6 годин до 3 діб від моменту вживання грибів.

1.2. Гастроінтестинальний період починається, як правило, через 6 год після вживання грибів і триває в середньому 3 доби.

1.3. Період фалоїдного гепатиту починається частіше через 2–3 доби від моменту вживання грибів і триває 2–3 тижні.

1.4. Період виходу починається з 2–3 тижня від моменту вживання грибів і триває від кількох місяців до кількох років.

2. Діагностичні критерії:

— сезонність: отруєння грибами, що містять токсини гепатонефротропної дії, реєструються частіше в літньо-осінній період;

— контакт постраждалого з дикорослими грибами (харчовий або тактильний);

— температура тіла нормальна або субфебрильна;

— тривалість латентного періоду становить не менше 6 годин;

— порушення функцій ШКТ: нудота, блювота, пронос на тлі нормальної або субфебрильної температури тіла;

— тривалість гастроінтестинального періоду становить від 24 до 72 годин, з наступним швидким, раптовим їх припиненням;

— послідовність виникнення клінічних симптомів і синдромів захворювання: нудота, блювота, пронос на тлі нормальної або субфебрильної температури тіла, із закінченням формування гастроінтестинального синдрому в зазначених вище інтервалах часу;

— раптовий початок: на тлі «повного здоров'я» постраждалого, та раптове припинення гастроінтестинальних порушень (що хворі іноді сприймають за закінчення отруєння та одужання);

— поява жовтяниці, геморагічного синдрому, енцефалопатії (носові та шлунково-кишкові кровотечі, порушення рівня свідомості) після закінчення гастроінтестинальних порушень;

— виникнення симптомів отруєння різного ступеня виразності, тяжкості, у різних інтервалах часу, але в усіх, хто вживав гриби водночас з потерпілим.

NB. Відсутність інформації щодо контакту постраждалого з грибами, інформації про наявність однотипних скарг в інших людей, які вживали гриби, не виключає можливість грибного отруєння. Можуть спостерігатися окремі випадки отруєння грибними токсинами гепатонефротропної дії водночас з гострою кишковою інфекцією або харчовою токсикоінфекцією, що супроводжується фебрильною температурою тіла. В Україні найпоширеніший спосіб приготування грибів — в одному посуді, внаслідок чого й виникає обсіменіння їстівних грибів спорами отруйних грибів. Цей процес може відбуватися й під час збирання грибів у разі потрапляння до корзини отруйного гриба.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

3.1. У гастроінтестинальному періоді (щоденний контроль):

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів в крові при БАК;

— підвищення рівня α-амілази крові в БАК.

3.2. У періоді фалоїдного гепатиту (щоденний контроль):

— підвищення рівня АЛТ, АСТ, білірубіну, α-амілази, сечовини, креатиніну в БАК;

— зниження рівня протромбінового індексу в коагулограмі;

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів, глюкози крові в БАК.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

4.4. Лікування постраждалих у латентному періоді (під час спостереження та проведення диференціальної діагностики):

— пеніцилін в дозі 1 млн/кг маси тіла на добу (у 4–6 прийомів протягом перших 3 діб від моменту вживання грибів);

— гепатопротекторні препарати (у віковій дозі);

— ліпамід або берлітіон (табл.) в дозі 15 мг/кг маси тіла на добу.

4.5. Лікування постраждалих у гастроінтестинальному періоді :

— пеніцилін в дозі 1 млн/кг маси тіла на добу (у 4–6 прийомів). З 4-ї доби від моменту вживання грибів дозу знижують до такої терапевтичної;

— гепатопротекторні препарати (у віковій дозі);

— ліпоєва кислота (берлітіон) в ін'єкційній та/або табл. формі, в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

4.6. Лікування постраждалих у періоді фалоїдного гепатиту :

— гепатопротекторні препарати (у віковій дозі).

— лактулоза (у віковій дозі).

— берлітіон (ін'єкційна форма) в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— інфузійна терапія з метою парентерального харчування за схемою гіпераліментації (у вікових дозах);

— силібінін в дозі 20 мг/кг маси тіла на добу;

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизоном) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу);

— препарати гемостатичної дії (ін'єкційна форма, у вікових дозах);

— гемотрансфузії з метою заміщення (у вікових, коригуючих дозах);

— інфузії свіжозамороженої плазми;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями;

— дієта — повне голодування (до припинення зростання рівня трансаміназ у крові);

— вітаміни групи В, С (ін'єкційна форма, у вікових дозах);

— вітамін Е (у віковій дозі);

— інгібітори протеолізу.

4.7. Лікування постраждалих у періоді виходу : гепатопротекторна терапія (гепатопротекторні препарати, ессенціале, сліпі зондування, α-токоферол та ін. у вікових дозах) курсом до 3 місяців.

NB. Гемосорбція проводиться у випадках підтвердження діагнозу отруєння грибними токсинами гепатонефротропної дії, у щоденному режимі, при рівні показника протромбінового індексу в коагулограмі більше 50–60 %. Обмінний плазмаферез проводиться у випадках підтвердження діагнозу отруєння грибними токсинами гепатонефротропної дії, у щоденному режимі, при зниженні показника протромбінового індексу в коагулограмі менше ніж 50–60 %. Діалізні методи лікування застосовуються у випадках виникнення гострої ниркової недостатності.

NB. Антидоти при отруєнні грибними токсинами:

— Amonita phalloides: пеніцилін в дозі 1 г/кг маси тіла на добу (в перші 72 години в подальшому дозу знижують до терапевтичної), Силібінін 20 мг/кг маси тіла на добу протягом усього курсу лікування;

— Gyrometra esculenta: піридоксин 20–30 мг/кг маси тіла, в/в;

— Сlitocybe dealbata, C. Cerusata, Inocybe, Omphalotus olearius: Атропін 0,01–0,03 мг/кг маси тіла, в/в;

— Amanita muscarina, Amanita panterina: фізостигмін 0,5–2 мг, повільно, в/в.

5. Критерії ефективності: припинення проявів печінково-ниркової недостатності (геморагічного синдрому, жовтяниці, порушень свідомості, периферичних набряків) протягом 3 тижнів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Продовження в наступному номері