Журнал «Вестник Ассоциации психиатров Украины» (02) 2013

Время имеет свойство сглаживать подробности. Сегодня молодые врачи воспринимают Закон Украины «О психиатрической помощи» как некую данность, очевидную и неоспоримую. На самом деле была борьба. Скандальная, глупая. Стенограмма выступления народного депутата Натальи Витренко в Верховной Раде — свидетельство тому. Тогда, в тот день, госпожа Витренко сорвала принятие Закона. Большинство присутствовавших в зале народных избранников текст законопроекта не читали, после эмоционального выступления Натальи Витренко они «воздержались». Закон был принят позднее, без всякого обсуждения, в ряду других, совсем не психиатрических законов.

А тогда, спустя несколько дней после произнесения госпожой Витренко этой яркой речи, мой добрый знакомый, заместитель Генерального прокурора Украины, в коридоре Верховной Рады спросил Наталью Михайловну Витренко: «Зачем вы все это говорили? Чем вам так неприятен доктор Глузман? Тем более, что законопроект готовил не он, а коллектив врачей­психиатров». Наталья Витренко ответила искренне: «Меня об этом попросил главный врач киевской психиатрической больницы Лисовенко. А с Глузманом я незнакома, никаких личных претензий к нему у меня нет».

Это — история. А историю необходимо знать. 

С. Глузман, президент АПУ

Вітренко Н.М., Конотопський виборчий округ, Прогресивна соціалістична партія України:

— Поважне панство, я пропоную розглядати цей закон перш за все під кутом того, на що він спрямований і яка перспектива в Україні далі при реалізації такого закону. Хочу звернути вашу увагу на те, що поглиблення кризового стану в економіці, безумовно, буде сприяти збільшенню кількості психічно хворих людей, люди не витримують сьогоднішньої ситуації, коли втрачають роботу, коли не мають заробітної плати, коли їм не повертають їх заощаджень, жалюгідні пенсії і таке інше.

Чи захищає цей закон дійсно кожну людину? Я стверджую, що цей варіант закону не захищає. І ви бачили сьогодні пікетуючих біля Верховної Ради, це якраз представники оцього товариства родичів психічно хворих «Надія», які категорично проти прийняття закону в такому варіанті. І я прошу головуючого на сесії Олександра Миколайовича Ткаченка надати змогу виступити представникам цього товариства «Надія», бо вони можуть сказати, наскільки не враховані всі їх вимоги в цьому варіанті закону.

Хто готував цей закон? Цей закон готував Семен Фішелевич Глузман (Асоціація психіатрів України). Це дуже така сумнівна постать на політичній арені України, яка через представника західних спецслужб Роберта ван Ворена створила на Україні Асоціацію психіатрів і робить все для того, щоб зруйнувати висококваліфіковану психіатричну допомогу у нас в країні.

Психіатричні клініки України вже довели свою кваліфікацію, їх лікарі, що там працюють, і методики, які там застосовуються. А тут з’являється цей Глузман — великий правозахисник, який в клініці, як вона називається — «науково­практичне об’єднання…», ну, психічні клініки, ми знаємо, як клініка Павлова, створює там в дитячому відділі типографію і починає друкувати не медичну літературу, а літературу саме підривну проти державності України, проти існуючих в нас вже систем і захисту охорони здоров’я і інших, відстоюючи інтереси Бельгії, Голандії, яких завгодно країн.

Як тільки керівництво цієї лікарні почало обурюватись, що створена типографія, що ви думаєте? Роберт ван Ворен виходить на президента Кучму. І він вчить нашого президента, що треба робити, щоб працювала Асоціація психіатрів.

Ця Асоціація психіатрів зробила свій варіант закону, який я пропоную не приймати в першому читанні, повернути для того, щоб Кабінет Міністрів і перш за все Міністерство охорони здоров’я з залученням визнаних фахівців у психіатрії зробили дійсно той варіант, який ми могли б розглядати в першому читанні, а сама задача прийняття такого закону — вона дійсно є необхідною для України. Дякую.