Журнал «Вестник Ассоциации психиатров Украины» (01) 2014

Статья опубликована на с. 15-27

Вступительное слово от редакции

Подобных аналитических работ в Украине прежде не было. Разумеется, авторы статьи не коснулись главного аспекта диссертационной активности в украинской психиатрической науке — качества диссертационных работ. Судя по главному критерию научной деятельности в мире — индексу цитирования, качество наших работ минимальное.

По-видимому, это касается не только психиатрической науки. Для нас, психиатров, это слабое утешение. Необходима дискуссия, честная, аргументированная, длительная.

Організація підготовки та підвищення кваліфікації наукових і науково-педагогічних кадрів, відповідно до ст. 39 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», здійснюється державою «з метою постійного поновлення інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку та поширення наукової і технічної культури, розвитку новаторства, сприяння творчості працівників наукової та науково-технічної діяльності». У ст. 19 даного закону зазначається, що «основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура та докторантура». Підготовка кандидатів і докторів наук здійснюється вищими навчальними закладами третього і четвертого рівнів акредитації та науково-дослідними установами. Власне захист дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук є результуючим етапом підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів в Україні.

Враховуючи, що Українському науково-дослідному інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України надано статус головної установи в галузі соціальної і судової психіатрії та наркології, нами було проаналізовано стан виконання дисертаційних робіт за спеціальностями «психіатрія», «наркологія» та «медична психологія» (медичні науки) у вищих навчальних закладах України за період 2010–2012 рр. та І півріччя 2013 р. До Інституту надійшли матеріали з 26 кафедр, що здійснюють педагогічну діяльність у галузі психіатрії в 17 вищих навчальних закладах, підпорядкованих МОЗ України.

Перед безпосереднім аналізом отриманої інформації наводимо короткий огляд стану підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів в Україні. Згідно з даними Державної служби статистики України, за період незалежності нашої держави спостерігається така ситуація: кількість кандидатів та докторів наук, а також аспірантів і докторантів щороку зростає (табл. 1), у той час як кількість працівників наукових організацій і власне дослідників неухильно зменшується (табл. 2).

Незважаючи на суттєве щорічне зменшення чисельності дослідників, до 2008 року спостерігалось збільшення кількості докторів наук та кандидатів наук, які працюють у наукових організаціях. Після 2008 року, що збігається з періодом світової економічної кризи, кількість кандидатів наук у наукових організаціях почала зменшуватись, але кількість докторів наук після деяких коливань продовжила поступово зростати. Варто також звернути увагу на щорічне зростання протягом останніх 10 років відносної кількості докторів та кандидатів наук серед числа дослідників — із 24,6 % у 2004 р. до 30,8 % у 2013 р. (відносна кількість докторів та кандидатів наук серед загального числа працівників наукових організацій зростала дещо повільніше — із 12,2 % у 2004 р. до 16,3 % у 2013 р.). Враховуючи, що за останні 10 років чисельність дослідників наукових організацій зменшилась на 22,9 %, а загальна чисельність осіб, які працюють в наукових організаціях, зменшилась на 28,2 %, тенденція до концентрації висококваліфікованих наукових кадрів у наукових установах є несприятливою, адже свідчить про погіршення процесу оновлення наукових кадрів та обмаль допоміжного персоналу.

Співвідношення між кількістю докторів і кандидатів наук, які працюють у наукових організаціях, та загальною кількістю докторів і кандидатів наук (табл. 3), свідчить про стрімке щорічне збільшення абсолютної та відносної кількості осіб, які захистили дисертаційні роботи та працюють поза межами наукових організацій.

За даними Державної служби статистики, в Україні упродовж 2012 р. кількість докторантур збільшилась на 1,9 % (271 заклад). З них 168 вищих навчальних закладів та 103 науково-дослідних інститути. Підготовку аспірантів здійснювала 521 установа, що менше порівняно з попереднім роком на 0,6 %, із них 270 науково-дослідних інститутів та 251 вищий навчальний заклад.

Станом на 2012 р. в аспірантурі навчались 33 640 осіб. Кількість аспірантів, які навчались за медичною галуззю науки, станом на 2012 р. становила 1648 осіб (4,9 % від загальної кількості аспірантів). За 2012 р. до аспірантури було прийнято 9916 осіб, із них за медичною галуззю науки — 470 осіб (4,7 % від загальної кількості); закінчили аспірантуру 8499 осіб, із них за медичною галуззю науки — 437 осіб (5,1 % від загальної кількості).

Станом на 2012 р. у докторантурі навчались 1814 осіб. Кількість докторантів, які навчались за медичною галуззю науки, станом на 2012 р. становила 39 осіб (2,1 % від загальної кількості докторантів). За 2012 р. до докторантури було прийнято 639 осіб, із них за медичною галуззю науки — 15 осіб (2,3 % від загальної кількості); закінчили докторантуру 424 особи, з них за медичною галуззю науки — 9 осіб (2,1 % від загальної кількості). Із загальної кількості випущених аспірантів/докторантів за період навчання тільки кожен четвертий аспірант та кожний третій докторант захистили дисертацію.

Серед загальної чисельності кандидатів та докторів наук станом на 2012 р. (88 057 кандидатів наук та 15 592 доктори наук) найбільша кількість за регіонами України припадала на м. Київ (23 902 кандидати наук та 5585 докторів наук), Харківську (12 230 кандидатів наук та 2179 докторів наук) та Львівську область (6401 кандидат наук та 1066 докторів наук).

За останнє десятиріччя спостерігається суттєве збільшення питомої ваги кандидатів наук — жінок із 39,3 % станом на 2005 р. до 49,0 % у 2012 р.; а також докторів наук — жінок із 17,7 % станом на 2005 р. до 25,4 % у 2012 р. Кількість жінок серед аспірантів у 2012 р. становила  60,1 %, серед докторантів — 52,0 %.

Розподіл кандидатів наук за віком суттєво змінився. Так, станом на 2000 р. частка кандидатів наук віком до 30 років становила 3,1 %, а віком 30–40 років — 15,8 %. Станом на 2012 р. частка кандидатів наук віком до 30 років зросла до 7,1 %, а віком 30–40 років — до 29,3 %. Також характерними є зміни вікового розподілу серед докторів наук: порівняно з 2000 р. відносна чисельність наймолодшої групи (віком до 40 років) докторів наук у 2012 р. зросла з 2,3 до 5,2 %; окрім того, зросла відносна кількість групи віком понад 70 років із 12,9 % у 2000 р. до 25,6 % у 2012 р. Відносна кількість докторів наук у вікових групах 41–50 років, 51–55, 56–60 та 61–70 років за період 2000–2012 рр. зменшилась.

Кандидати наук, які захистили дисертацію в галузі медичних наук, становили станом на 2012 р. 13,1 % від загальної чисельності, кількість докторів медичних наук — 17,8 % від загальної кількості.

Загальна кількість виконавців наукових та науково-технічних робіт у медичній галузі науки станом на 2012 р. становила 6152 особи. Серед них кількість дослідників, які мають науковий ступінь доктора наук, становила 742 особи, кандидатів наук — 1702. Відносна кількість дослідників — жінок, які працювали у наукових установах медичної галузі науки, станом на 2012 р. становила 64,4 % (серед кандидатів наук відносна кількість жінок — 66,1 %, серед докторів наук — 42,3 %).

Серед 31 кафедри вищих навчальних закладів України, які спеціалізуються на галузі психіатрії, наркології та медичної психології (з їх числа до назв 2 кафедр психіатрію включено у вигляді курсу), 26 кафедрами було надано відомості, необхідні для аналізу виконання дисертаційних робіт (табл. 4). Враховуючи, що 2 кафедрами було надано інформацію у неповному обсязі, подальший аналіз проводився щодо 117 дисертаційних робіт, які виконувались на 24 кафедрах 16 вищих медичних навчальних закладів України за період 2010–2012 рр. та І півріччя 2013 рр.

Не було надано інформацію такими кафедрами ВНЗ: кафедрою медичної психології та психіатрії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова МОЗ України, кафедрою неврології, психіатрії, рефлексо- і мануальної терапії, ЛФК та спортивної медицини Київського медичного університету Української асоціації народної медицини, кафедрою неврології, нейрохірургії та психіатрії медичного факультету Ужгородського національного університету, кафедрою психіатрії, наркології, неврології та медичної психології медичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, кафедрою нейрохірургії та неврології з курсами психіатрії, наркології, дерматовенерології, професійних хвороб, клінічної імунології, алергології Медичного інституту Сумського державного університету. Кафедрою психіатрії, наркології та медичної психології Державного ВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та кафедрою дитячої, соціальної та судової психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика інформацію, необхідну для аналізу, було надано не в повному обсязі.

Серед 117 проаналізованих дисертаційних досліджень, які виконувались протягом 2010–2012 рр. та І півріччя 2013 р., 43 дисертації були захищені у зазначений період, 31 дисертацію було заплановано до захисту у зазначений період, але інформації щодо їх захисту не було надано, 43 дисертаційних роботи заплановані до захисту у 2014 році та пізніше.

Більша кількість дисертаційних робіт, які виконувались протягом 2010–2012 рр. та І півріччя 2013 р., були виконані  на кафедрах: сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти (30 дисертацій), психіатрії, наркології та медичної психології Харківського національного медичного університету (13 дисертацій), психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти (10 дисертацій), психіатрії, наркології та медичної психології вищого державного закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (5 дисертацій) та психіатрії і психотерапії факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (5 дисертацій). Іншими кафедрами було надано інформацію щодо виконання протягом зазначеного періоду менше ніж 5 дисертаційних робіт.

Серед захищених були 32 дисертаційні роботи на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук (з них 19 — за спеціальністю «психіатрія», 2 — за спеціальністю «наркологія» і 11 — за спеціальністю «медична психологія» (медичні науки)) та 11 — доктора медичних наук (з них 2 — за спеціальністю «психіатрія», 3 — за спеціальністю «наркологія» і 6 — за спеціальністю «Медична психологія» (медичні науки)).

З числа дисертацій, захист яких планувався до кінця 2013 року, було 27 дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук (з них 19 — за спеціальністю «психіатрія» і 8 — за спеціальністю «Медична психологія» (медичні науки)) та 4 — доктора медичних наук (всі за спеціальністю «медична психологія» (медичні науки)).

Серед дисертаційних робіт, які заплановано до захисту у 2014 р. та пізніше, було 36 дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук (з них 21 — за спеціальністю «психіатрія», 1 — за спеціальністю «наркологія» і 14 — за спеціальністю «медична психологія» (медичні науки)) та 7 — доктора медичних наук (з них 5 — за спеціальністю «психіатрія» і 2 — за спеціальністю «медична психологія» (медичні науки)).

Отже, серед 117 дисертаційних робіт, що виконувались у ВНЗ протягом 2010–2013 рр., було 95 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та 22 — на здобуття наукового ступеня доктора наук. За спеціальностями дисертаційні роботи розподілялись так: за спеціальністю «психіатрія» — 66 дисертацій, за спеціальністю «наркологія» — 6, за спеціальністю «медична психологія» (медичні науки) — 45 дисертаційних робіт.

Серед дисертацій за спеціальністю «психіатрія» у 16 дисертаційних дослідженнях розроблялись проблемні аспекти шизофренії, у 12 — депресії, у 8 дисертаціях — непсихотичні психічні розлади при різних захворюваннях та станах, у 5 — розлади адаптації, у 4 — психосоматичні та соматоформні розлади. Окрім того, 6 дисертацій розглядали проблеми психічних розладів в осіб із залежними станами, по 3 роботи — афективні розлади та перший психотичний епізод, по 2 дисертаційних дослідження — проблеми епілепсії, судинних психозів, тривожно-депресивних розладів, психічних розладів у ВІЛ-інфікованих та проблемні питання застосування примусових психіатричних заходів. По 1 дисертації вивчали біполярний афективний розлад, генералізований тривожний розлад та енцефалопатію.

Серед дисертацій за спеціальністю «наркологія» у 3 дисертаціях розроблялись проблеми опіоїдної залежності, по одній дисертації — алкогольної залежності, тютюнопаління та схильності до азартних ігор.

У дисертаціях за спеціальністю «медична психологія» (медичні науки) розглядались проблеми медико-психологічного супроводу, психологічної та психотерапевтичної корекції, медико-психологічної реабілітації осіб, які хворіють на екзогенні, ендогенні та психогенні психічні розлади, шизофренію, депресивні розлади, соматоформні та психосоматичні розлади, гіперкінетичні розлади, гепатит, панкреатит, цукровий діабет, гостре порушення мозкового кровообігу, онкологічні захворювання, ревматоїдну патологію, сечокам’яну хворобу, простатит, туберкульоз тощо. Також розроблялись проблеми надання медико-психологічної допомоги особам з автоагресивною поведінкою, ВІЛ-інфікованим, особам, які перенесли оперативні втручання, перенесли травми опорно-рухового апарату, пацієнтам з особистісними розладами, з сурдомутизмом та інші. Варто також зазначити, що у 5 дисертаційних роботах розроблялись аспекти психокорекційної роботи особам з порушеннями сексуального здоров’я, а 16 дисертаційних робіт були присвячені проблемам забезпечення медико-психологічної допомоги на рівні сім’ї пацієнта.

Проведений аналіз виявив значний потенціал у сфері підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів за спеціальностями «психіатрія», «наркологія» і «медична психологія» (медичні науки), який інтенсивно реалізується у вигляді підготовки та захисту дисертаційних досліджень як аспірантами й докторантами, так і здобувачами наукових ступенів, які працюють над науковими роботами поза аспірантурою та докторантурою. Незважаючи на суттєве зменшення за останнє десятиріччя чисельності наукових працівників науково-дослідних установ України, зберігається інтерес молодих вчених до виконання власних дисертаційних робіт. Високі стандарти підготовки наукових кадрів є необхідною складовою розвитку конкурентоспроможності нашої держави.