Газета «Новости медицины и фармации» 16 (510) 2014

Останнім часом при лікуванні гострих форм ішемічної хвороби серця активно використовують методи метаболічної корекції. Доведено, що ці препарати істотно нормалізують метаболічні порушення в міокарді, безпосередньо пов’язані з патогенезом ішемічної хвороби серця. Позитивний досвід використання деяких метаболічних засобів у лікуванні ІХС закріплений рекомендаціями Європейського товариства кардіологів.

Історія створення вітчизняного препарату Тіотриазолін^® Корпорації «Артеріум», що належить до кардіопротекторних засобів, починається з 60-х років минулого століття. Тоді вівся цілеспрямований пошук нових біологічно активних речовин. У 1986 році як потенційний лікарський засіб була відібрана речовина, що в майбутньому і стала препаратом Тіотриазолін^®. Роботи з вивчення його фармакологічних властивостей були розпочаті в період існування СРСР та продовжені вже в часи незалежності України. Тіотриазолін^® став першим лікарським засобом, створеним в Україні. У 1994 році почався випуск препарату Тіотриазолін^® та застосування його у клінічній практиці.

Фармакологічні властивості Тіотриазоліну^® обумовлені протиішемічною, мембраностабілізуючою, антиоксидантною та імуномодулюючою дією.

Тіотриазолін^® підвищує компенсаторну активацію анаеробного гліколізу, зменшує пригнічення процесів окислення в циклі Кребса, що сприяє збереженню резервів аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). А це збільшує виживання клітин в умовах гіпоксії, що є ключовим фактором при багатьох захворюваннях, у тому числі і при ІХС. Препарат активує антиоксидантну систему та гальмує процеси окислення ліпідів в ішемізованих зонах, що зменшує пошкодження мембранних структур клітин. Також препарат сприяє зменшенню прогресування зниження скорочувальної функції міокарда, що дуже важливо для пацієнтів із серцевою недостатністю внаслідок ІХС.

У своїй практиці ми оцінювали ефективність Тіотриазоліну^® у складі комплексної терапії у хворих на гострі форми ІХС, а саме в пацієнтів із діагнозом «ІХС: гострий інфаркт міокарда». Цих пацієнтів було розподілено на 2 групи: контрольну, у якій застосовувалася лише базисна терапія, і основну, у якій пацієнтам додатково до базисної терапії призначався Тіотриазолін^® у вигляді розчину для ін’єкцій перші 10 днів, а потім у таблетках по 600 мг на добу впродовж 30 днів.

Також ми враховували особливості перебігу гострого інфаркту міокарда, включаючи оцінку больового синдрому і частоти виникнення порушень серцевого ритму.

Аналіз отриманих результатів показав, що в групі хворих, які приймали Тіотриазолін^®, не було зареєстровано жодного випадку рецидиву інфаркту міокарда, тоді як у двох пацієнтів контрольної групи виник рецидив інфаркту міокарда з формуванням гострої аневризми передньої стінки лівого шлуночка (ЛШ).

Також при аналізі результатів дослідження встановлено, що проведення курсу терапії Тіотриазоліном^® сприяло більш вираженому покращенню функціонального стану міокарда лівого шлуночка за рахунок зменшення порожнини ЛШ та збільшенню його скоротливості, більш вираженому зменшенню зони некрозу, зменшенню частоти й вираженості ангінозних нападів, обмеженню і зниженню частоти аритмій.

За період спостереження не було зафіксовано виникнення серйозних ускладнень або побічних реакцій, що свідчить про безпеку застосування препарату.

Таким чином, ефективний та безпечний препарат Тіотриазолін^® рекомендовано для застосування разом із базисною схемою лікування у хворих після перенесеного гострого інфаркту міокарда з метою покращення прогнозу та якості їх життя, але клінічні дослідження з вивчення особливостей застосування препарату у хворих на ІХС тривають і надалі.

Зараз ми вивчаємо дозозалежний ефект Тіотриазоліну^® у хворих на стабільну стенокардію, буде досліджена достатньо велика вибірка пацієнтів, результати нашого дослідження обов’язково будуть подані до уваги медичної громадськості України, оскільки питання ефективних дозувань препарату є одним із найактуальніших після 20 років на ринку.

- Про доцільність та ефективність застосування Тіотриазоліну® у хворих на нестабільну стенокардію розповіла д.м.н., професор Євгенія Петрівна Свіщенко.

Як відомо, серце — це єдиний орган, який працює в організмі без відпочинку, а для цього потрібна велика кількість енергії. Встановлено, що кількість АТФ, яка утворюється серцем за добу, становить 30 кг — це при тому, що вага самого серця в нормі не перевищує 300 г. В умовах ішемії (наприклад, у хворих з ІХС) дуже важливо перевести процес утворення енергії в кардіоміоцитах на більш економний шлях, який не потребує такої великої кількості кисню, як у здорових людей. Утворення АТФ та інших багатих енергією фосфатів з вільних жирних кислот потребує на 12 % більше кисню, ніж шлях утворення АТФ із глюкози. Тіотриазолін^® активує ферменти, що сприяють отриманню енергії саме з глюкози. Завдяки цьому потреба в кисні зменшується на 10–12 %, що може мати вирішальне значення в умовах гострої ішемії. Окрім цього, Тіотриазолін^® зменшує утворення активних форм кисню, завдяки чому зменшується окислювальний стрес, який завжди має місце, коли виникає ішемія. Завдяки антиоксидантній дії та позитивному впливу на процес утворення енергії в міокарді менше пошкоджуються внутрішньоклітинні елементи кардіоміоцитів, у тому числі й мембранні елементи (мембраностабілізуючий ефект).

Тобто Тіотриазолін^® — це препарат багатогранної і складної дії (антиішемічної, антиоксидантної, мембраностабілізуючої, імуномодулюючої), що обумовлює його унікальний кардіопротекторний ефект.

У 2008 році ми провели спільно з Київським обласним кардіологічним диспансером клінічне дослідження ефективності препарату Тіотриазолін^® у хворих із нестабільною стенокардією. Хворі були розподілені на 2 групи по 40 пацієнтів: основну та контрольну.

В основній групі до базисної терапії b-адреноблокаторами, нітратами, статинами, антитромбоцитарними та антикоагулянтними засобами додатково призначали Тіотриазолін^® у вигляді ін’єкцій протягом 4 діб, а після цього продовжували лікування таблетованою формою препарату Тіотриазолін^®. У контрольній групі хворі отримували лише базисну терапію без призначення будь-яких метаболічних препаратів. Тривалість лікування досліджуваним препаратом становила 12 тижнів.

Перед початком лікування та наприкінці було проведено комплексне обстеження хворих, що включало холтерівське моніторування, ехокардіографічне дослідження, електрокардіографію, загальноклінічні аналізи, ліпідограму, визначення амінотрансфераз крові та креатинфосфокінази, а також тест із 6-хвилинною ходьбою.

У динаміці спостереження відзначено вірогідне зменшення середньої кількості нападів стенокардії за добу та їх тривалості, а також зменшення тривалості ангінозних нападів, зменшення потреби в таблетках нітрогліцерину для купірування одного нападу стенокардії та кількості нітрогліцерину за добу.

Наприкінці нагляду зафіксовано, що в основній групі порівняно з контрольною суттєво зменшилась частота та тривалість ангінозних нападів.

При проведенні проби з 6-хвилинною ходьбою в основній групі порівняно з контрольною суттєво збільшилась дистанція, зменшилась кількість та тривалість епізодів больової та безбольової ішемії міокарда (що зафіксовано під час холтерівського моніторування). Це свідчить про те, що поліпшення метаболізму міокарда під впливом Тіотриазоліну^® трансформується  в клінічний ефект, який є додатковим до базової терапії.

Таким чином, Тіотриазолін^® суттєво поліпшує клінічний перебіг нестабільної стенокардії, сприяє оптимізації лікування цього захворювання та може бути рекомендований до застосування додатково до базисної терапії.

- Академік НАМН України, д.м.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України Георгій Вікторович Дзяк акцентував увагу на використанні Тіотриазоліну® у хворих зі стабільною стенокардією.

Можливість використання Тіотриазоліну^® у хворих з ІХС обумовлена тим, що Тіотриазолін^® підвищує стійкість кардіоміоцитів до гіпоксії. Це досягається за рахунок активації антиоксидантної системи ферментів, зупинки процесів перекисного окислення ліпідів в ішемізованих ділянках міокарда, сприяння економізації витрат токоферолу. Препарат гальмує виникнення початкових та кінцевих продуктів реакції перекисного окислення ліпідів у патологічно змінених тканинах, тим самим захищає структурно-функціональну цілісність мембран кардіоміоцитів, знижує чутливість міокарда за допомогою кардіостимулюючого впливу та перешкоджає прогресуючому пригніченню скорочувальної функції міокарда.

Нами було проведено перше вітчизняне плацебо-контрольоване багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване дослідження ефективності Тіотриазоліну^® на додаток до базової терапії у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження ІІ–ІІІ функціонального класу. У нашому дослідженні взяли участь 292 пацієнти з ІХС, стабільною стенокардією напруження ІІ–ІІІ класу, які були розподілені в основну та контрольну групу (по 146 пацієнтів у кожній групі). Усім пацієнтам основної групи призначався Тіотриазолін^® у таблетках, пацієнти контрольної групи отримували плацебо. Вірогідність результатів дослідження такого формату набагато вища за вірогідність даних звичайних порівняльних досліджень, адже ні лікар, ні пацієнт не знають, чи пацієнт приймає досліджуваний препарат, чи плацебо. Також усі пацієнти продовжували приймати базисну терапію відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів, яка включає: β-адреноблокатори, антиагреганти, статини, нітрогліцерин сублінгвально з метою купірування нападів стенокардії.

За результатами тредміл-тесту, проведеного після 30 діб лікування Тіотриазоліном^®, було з’ясовано, що в основній групі порівняно з контрольною групою значно збільшилася тривалість виконуваного навантаження до появи депресії сегмента ST або до появи загрудинного болю.

В основній групі частка пацієнтів, у яких значно збільшилась тривалість виконуваного навантаження, становила понад 60 %, тоді як у контрольній групі — лише 48 %.

Ці дані свідчать про те, що використання препарату Тіотриазолін^® у пацієнтів зі стабільною стенокардією ІІ–ІІІ функціонального класу разом із базисною схемою є більш ефективним, ніж використання тільки базисних засобів терапії ІХС, поліпшує прогноз та якість життя пацієнтів.

Таким чином, сучасний, якісний, безпечний вітчизняний препарат Тіотриазолін^® Корпорації «Артеріум», який уже протягом 20 років знаходиться на фармацевтичному ринку України, довів свою високу ефективність при комплексному застосуванні у хворих на ІХС. Незважаючи на доведену ефективність, вітчизняні науковці продовжують клінічні дослідження з вивчення термінів призначення, оптимального дозування та частоти застосування Тіотриазоліну^®.