Газета «Новости медицины и фармации» 9 (542) 2015
Вернуться к номеру
Юрій Вороний з Чернігівщини — засновник трансплантології нирки (до 120-річчя від дня народження)
Авторы: Ірина Воронцовська, головний бібліограф Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки
Разделы: Страницы памяти
Версия для печати
Статья опубликована на с. 14-16 (Укр.)
Всесвітньо відомий хірург, професор Юрій Юрійович Вороний (згідно з метриками — Георгій Георгійович, пізніше він змінив своє ім’я та по батькові) народився у 1895 році в с. Журавка Варвинського району (тепер Чернігівської області) у сім’ї професора математики Варшавського університету Георгія Вороного. До речі, ім’я його батька, Георгія Вороного, стоїть в одному ряду з іменами найвідоміших математиків світу, у його особі гармонійно поєднувались обдарування геометра й аналітика, віртуоза математичного аналізу. Загальновідомі «діаграми Вороного» сьогодні широко викори–стовуються в робототехніці, біоінженерії, кристалографії тощо.
/ukraina/32-1.jpg)
Рід Вороних походить із старовинного козацького роду. Дід Юрія Вороного був професором словесності й викладав в Ніжинському ліцеї, був директором Прилуцької гімназії. Він на власні кошти збудував у рідній Журавці школу для сільських дітей, заснував безкоштовну народну бібліотеку-читальню. Стараннями Вороних у Журавці ще 1885 року було збудовано один із перших у всій Російській імперії заводів із переробки лікарських рослин. Крім того, брат Юрія Вороного, Олександр Вороний, винайшов спосіб лікування раку (1938), але після доносу за спробу надрукувати свою наукову працю за кордоном був заарештований і загинув на засланні. Взагалі ж уся родина Вороних зазнала репресій і поневірянь, тому мало хто знає про цей славний рід, представники якого зробили великий внесок у медичну, культурну, духовну скарбницю України.
Дитинство Юрія Вороного минуло у Варшаві. Тут же він почав навчання в одній з варшавських гімназій, але у зв’язку зі смертю 40-річного батька від хвороби нирок навчання довелося продовжити вже в Україні — у Прилуцькій гімназії Чернігівської області, після закінчення якої юнак обирає медицину як життєвий шлях і вступає на медичний факультет Київського університету. Але після початку в 1914 році першої світової війни навчання було припинено. Юнак добровільно вступає в пересувний перев’язний загін Центральної Ради. 16 січня 1918 року Юрій Вороний бере участь у героїчному бою під Крутами. У 1921 році Юрій Вороний закінчує перерване навчання, і його залишають в інституті для наукової роботи. Під керівництвом професора Є.Г. Черняхівського продовжуються початі ще в студентські роки досліди з пересадки нирки. Потім він працює в різних місцях — у Харкові, Херсоні, Житомирі. Дворянське походження, дитинство, проведене в Варшаві, знання іноземних мов робили життя видатного вченого дуже складним і напруженим. Але, незважаючи на це, він продовжує інтенсивні досліди з трансплантології під час роботи на кафедрі хірургії Харківського медичного інституту під керівництвом професора В.Н. Шамова. На ІІІ Всесоюзному з’їзді фізіологів (1930) демонструє результати успішної пересадки нирки в досліді. Нирка була прикріплена до правої сторони шиї собаки, що дозволяло вивчати всі біологічні та медичні питання трансплантології. Пізніше Вороний на ІV Всеукраїнському з’їзді хірургів демонструє собаку з ниркою, пересадженою за допомогою судинного шва під шкіру шиї./ukraina/32-2.jpg)
Улітку 1930 року Юрія Вороного призначають головним лікарем та завідувачем хірургічного відділення Херсонської міської лікарні. На його плечі лягли проблеми з ремонту приміщень лікарні, заготовлення дров, фуражу для худоби на лікарняній фермі, утримання садового господарства та інші невідкладні питання. Але Юрій Вороний ніколи не забував про своє покликання хірурга. Згодом Вороного призначили директором Херсонського вечірнього виробничого медичного інституту з підготовки лікарів із числа фельдшерів, що вже мали досвід роботи на селі. За сумісництвом він очолює кафедру топографічної анатомії.
Згодом Юрій Вороний прийшов до висновку про можливість здійснення пересадки нирки при патологічному стані організму, що виникає після тяжкого отруєння. Трансплантатом стала нирка від трупа. Численні спостереження, згідно з якими органи трупа деякий час зберігають життєдіяльні функції і залишаються стерильними, зіграли свою роль у прийнятті такого рішення.
31 березня 1933 року в лікарню поступила хвора 26 років з приводу отруєння сулемою. Незважаючи на всі лікарські процедури, її стан з кожним днем все більше погіршувався. Було вирішено пересадити їй нирку. Як донора використали труп 60-річного чоловіка, який помер від перелому основи черепу. Під місцевою анестезією на правому стегні хворої сформовано ложе для донорської нирки.
Так 3 квітня 1933 року о 21 годині в хірургічному відділенні Першої радянської міської лікарні в місті Херсоні вперше у світовій медичній практиці була здійснена клінічна трансплантація нирки хірургом родом із чернігівської глибинки Юрієм Вороним. Пересаджена нирка включилася у кровообіг і почала функціонувати: з’явилися рідкі краплинки прозорої сечі. І хоча хвора через 48 годин померла, це було початком нової ери в історії медицини. Юрій Вороний у повоєнні роки здійснив ще чотири подібні операції. Згадаймо, що в ті роки лікарі ще не мали фундаментальних знань з імунобіології та трансплантаційного імунітету. Це дало поштовх для розвитку світової трансплантології. У Європі почали пересаджувати хворим з нирковою недостатністю нирку від родичів. Згодом був створений апарат «штучна нирка».
У 1934 році Юрію Вороному присвоєно звання старшого наукового співробітника Херсонського науково-опірного пункту Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії.
У грудні 1935 року постановою Київського медичного інституту Ю.Ю. Вороному присвоєний вчений ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації.
У передвоєнні роки видатний хірург завідує кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту. Під час війни Юрій Вороний потрапляє в полон, з якого зміг втекти.
У 1952 році Юрій Юрійович захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук, вона була присвячена питанням патогенезу та терапії травматичного шоку.
В останні роки керував відділом експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології й патології ім. О.О. Богомольця та Київського інституту гематології та переливання крові.
Помер Юрій Юрійович Вороний 13 травня 1961 року від сердечного нападу. Похований на Байковому кладовищі м. Києва.
Внесок видатного хірурга у світову медицину неоціненний. З часу першої пересадки одного з найважливіших органів людини минуло 82 роки. За цей період тисячі людей врятовано від неминучої смерті шляхом трансплантації нирки.
/ukraina/32-3.jpg)
/ukraina/32-4.jpg)
Список литературы
1. Калита В. Юрий Вороной: жизненный подвиг основателя украинской трансплантологии [Текст] / В. Калита // Здоров’я України. — 2009. — № 17. — С. 72-73.
2. Лесовой В.Н., Перцева Ж.Н. Юрий Юрьевич Вороной – пионер отечественной трансплантологии // Георгій Вороний та його родинне оточення. Крізь терни — у вічність. Відновимо імена — відродимо Україну [Текст]: збірник статей і матеріалів. — –Чернігів: Десна Поліграф, 2012. — С. 158-176.
3. Мирский М.Б. Первая пересадка почки в клинике // Клиническая медицина. — 1983. — № 11. — С. 147-148
4. Юрій Вороний: громадянин, хірург, вчений... (до 75-річчя першої в світі трансплантації нирки людині) [Текст] / І.Ю. Король [та ін.] // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. — 2008. — № 1. — С. 71-74.