Международный неврологический журнал 4 (74) 2015
Вернуться к номеру
Можливості немедикаментозної корекції порушених функцій у пацієнтів із перенесеним геморагічним інсультом у відновному періоді
Авторы: Андріюк Л., Магулка І. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 118-119
Актуальність. Судинні захворювання головного мозку надалі залишаються основною проблемою сучасного суспільства та завдають соціальних та економічних збитків. Зважаючи на щорічне зростання кількості пацієнтів із наслідками перенесеного інсульту, виникає потреба удосконалення та оптимізації відновного лікування. Згідно з останніми даними інсульти все частіше виникають у пацієнтів працездатного віку, і відсутність своєчасного відновного лікування веде до розвитку стійких функціональних та анатомічних змін, порушення психоемоційного стану людини. Тому необхідним є пошук нових шляхів оптимізації реабілітаційного процесу пацієнтів із даною патологією.
Метою роботи є дослідження ефективності немедикаментозних засобів реабілітації (рефлексотерапії, апі-, гірудо- та мануальної терапії) щодо відновлення функцій пацієнтів із наслідками порушення мозкового кровообігу у відновному періоді.
Матеріали та методи дослідження. У дослідженні брали участь 116 пацієнтів. Середній вік становив 46,4 ± 10,4 року; серед них 67 чоловіків та 49 жінок. Пацієнтів було поділено на дві групи: перша група (n = 66) — хворі, які отримували відновне лікування з використанням немедикаментозних засобів (рефлексотерапії, гірудо-, апі- та мануальної терапії). Немедикаментозне лікування призначалося додатково до основного лікування (фізична, фізіотерапевтична, психологічна реабілітація). Реабілітаційний процес у пацієнтів даної групи був розділений на етапи.
Гірудотерапія проводилась на адаптаційному етапі (II), ставили 2–4 п’явки на проекцію сосцевидних відростків скроневої кістки, по задній волосистій лінії голови, у проекції куприкової кістки, 8–10 сеансів, під неодноразовим контролем коагулограми. Апітерапію призначали на контрольно-корекційному етапі (IV). Після дворазової негативної проби на апітоксин ставили 2–6 бджіл на БАТ та паравертебральні точки. Голкорефлексотерапію призначали на адаптаційному (II) та стабілізаційному етапах (IV). Використовували точки як на ураженій кінцівці, так і на здоровій стороні за гальмівною та тонізуючою методикою, 10–12 сеансів. Мануальна терапія передбачала використання м’яких технік із метою релаксації м’язів та призначалася дворазовим курсом на діагностичному (I) та контрольно-корекційному етапах (IV).
Пацієнти другої групи (n = 50) отримували класичну відновну терапію (медикаментозну, фізичну, фізіотерапію).
Для оцінки ефективності відновного лікування використовували функціональні шкали (шкала Ренкіна, індекс Бартел), шкали оцінки неврологічних розладів (NIHSS) та когнітивних функцій (MMSE), оцінки психоемоційного стану пацієнтів, що застосовували тричі: на початку лікування, після першого та третього місяця реабілітації.
Результати дослідження. Після проведеної реабілітації у всіх пацієнтів відмічалося покращення показників функціонування організму. Після 3 місяців проведеного комплексного відновного лікування із додатковим застосуванням рефлексотерапії, гірудотерапії, апі- та мануальної терапії показники функціонування пацієнтів основної групи за даними шкали Ренкіна вірогідно покращилися на 29 %, індекс активності в щоденному житті (Бартел) зріс на 20 % (p < 0,05) порівняно із станом при надходженні. У пацієнтів контрольної групи дані показники зросли на 23 та 11 % відповідно (p < 0,05).
Після проведення курсу комплексної реабілітації в пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт, спостерігали покращення показників когнітивних функцій на 19 % порівняно з початковим станом та на 12 % — у групі контролю. Про ефективність призначення немедикаментозного відновного лікування свідчить також вірогідне зменшення показників тяжкості депресії на 44 % за шкалою Монтгомері — Асберг та на 40 % за шкалою депресії Бека порівняно із станом пацієнтів при надходженні. У пацієнтів контрольної групи даний показник змінився на 40 та 37 % відповідно (p < 0,05).
Неврологічний статус за даними шкали NIHSS покращився на 8 та 6 % у контрольній групі порівняно із станом при надходженні. Після проведеної реабілітації спостерігали зменшення спастичності за модифікованою шкалою Ашворта на 12 % в основній групі та на 6 % у групі порівняння.
Висновок. Після включення в комплекс реабілітації хворих, які перенесли геморагічний інсульт, немедикаментозних натуропатичних методів лікування відмітили вірогідну позитивну динаміку показників загального стану та якості життя пацієнтів порівняно з пацієнтами, які отримували класичну відновну терапію. Спостерігали також помірне покращення когнітивних функцій, зменшення спастичності м’язів, що дає можливість рекомендувати включати дані методики для відновлення пацієнтів після перенесених крововиливів у мозок.