Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Международный неврологический журнал 4 (74) 2015

Вернуться к номеру

Антиоксидантно-прооксидантний статус у хворих із перенесеним ішемічним інсультом у динаміці патогенетичного лікування

Авторы: Грицюк Т.Д. - ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», кафедра неврології та нейрохірургії

Рубрики: Неврология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Статтю опубліковано на с. 122

 

Мета: вивчення змін активності окиснювальної модифікації білків (ОМБ) та системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у динаміці патогенетичного лікування.

Матеріали та методи. Обстежено 80 хворих віком від 40 до 76 років із перенесеним ішемічним інсультом (на 4–5-му місяці після гострого порушення мозкового кровообігу) у динаміці (до та через 3 місяці після лікування). У контрольну групу ввійшли 20 практично здорових осіб без ознак цереброваскулярної патології. Пацієнтам І групи поряд із традиційною терапією призначався внутрішньом’язово кортексин у дозі 10 мг, попередньо розчинений у 2 мл води для ін’єкцій, протягом 10 днів та екстракт гінкго білоби білобіл інтенс 120 мг двічі на день всередину 3 місяці. Хворі ІІ групи отримували тільки стандартну базисну терапію. Стан прооксидантної системи визначали за рівнем продуктів ОМБ у сироватці крові, а системи АОЗ — за рівнем активності глутатіонредуктази (ГР) й глутатіонпероксидази (ГП).
Результати. Аналіз вмісту продуктів ОМБ у сироватці крові хворих обох груп до лікування показав значне підвищення (р < 0,05) рівня показників ОМБ, особливо альдегід- і кетопохідних нейтрального характеру (АФГНх і КФГНх). Після лікування спостерігалося вірогідне зниження рівня ОМБ як у І, так і в ІІ групі, проте показники ІІ групи змінювалися менше, ніж І групи. Так, рівні АФГНх і КФГНх І групи стали нижчими на 37,3 і 45,4 %, а другої групи — на 9,7 і 34,3 % відповідно. При оцінці системи АОЗ у всіх обстежених до лікування встановлено значне зниження рівня ГП та ГР (р < 0,05). Під дією базового лікування рівні ГП і ГР у ІІ групі практично не змінювалися (р > 0,05), у І групі спостерігали вірогідне зростання рівня ГР і ГП на 43,3 і 85,7 % відповідно після лікування (р < 0,05).
Висновки. У хворих, котрі перенесли ішемічний інсульт, на 4–5-му місяці після гострого порушення мозкового кровообігу продовжує зберігатися стан хронічного ОС, показником якого є підвищення ОМБ і зниження активності ферментів-антиоксидантів. При проведенні комплексу відновного лікування ми спостерігали зниження інтенсивності хронічного ОС. Найбільш суттєві зміни отримані при використанні кортексину та гінкго білоби.


Вернуться к номеру