Международный неврологический журнал 4 (74) 2015
Вернуться к номеру
Використання прегабаліну при синдромі грушоподібного м’яза
Авторы: Погорєлов О.В., Бараненко О.М., Петров О.С., Кальбус О.І., Березовська Л.В., Кривець Н.М. - ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 133
Захворювання периферичної нервової системи є однією з найчастіших причин непрацездатності осіб молодого та середнього віку. Значну частку цієї патології становлять вертеброгенні та рефлекторно-міотонічні больові синдроми, що належать до компресійних нейропатій. Однією з найбільш поширених компресійних нейропатій є синдром грушоподібного м’яза. Чинником патологічного скорочення грушоподібного м’яза може бути компресія корінців L5 або S1 на тлі вертеброгенної патології, ятрогенні чинники, такі як невдала ін’єкція, тощо.
Під нашим наглядом знаходилось 17 хворих віком 32,0 ± 4,3 року, з них 9 чоловіків та 8 жінок. Усі вони мали хронічні вертеброгенні корінцеві ураження поперекової локалізації, що характеризувались локальними больовими проявами, ірадіацією болю в нижню кінцівку та зниженням тужневих рефлексів на стороні ураження. 5 чоловіків та 6 жінок також мали парестезії та зниження тактильної чутливості зовнішнього краю стопи на стороні ураження. Періодично, в середньому 1–2 рази на місяць, до звичайних скарг додавався біль в сідничній ділянці, що супроводжувався болісністью при пальпації в цій області, посиленням болю в нижній кінцівці на стороні ураження, зниженням сили м’язів задньої групи гомілки до 3–4 балів, підсиленням чутливих розладів у нижній кінцівці на стороні ураження по зовнішній стороні стопи та гомілки до рівня колінного суглоба. У всіх хворих було виявлено позитивні симптоми Віленкіна і Бонне, у 4 випадках спостерігалась переміжна кульгавість. Ці хворі були оглянуті судинним хірургом, який виключив облітеруючи захворювання, що дозволило нам віднести ці скарги саме на рахунок синдрому грушоподібного м’яза.
Зважаючи на провідну роль подразнення чутливих корінців на тлі вертеброгенної патології у виникненні синдрому грушоподібного м’яза, а також на безумовну наявність центральної сенситизації при хронічних больових синдромах, до звичайної терапії, що включала міорелаксанти (мідокалм), НПЗЗ (лорноксикам), дегідратаційні засоби (діакарб), ми включили прегабалін 75 мг два рази на добу протягом 7 днів із наступним підвищенням до 150 мг два рази на добу. Протягом наступних 2 місяців спостереження повторні прояви синдрому грушоподібного м’яза спостерігались лише в 3 пацієнтів з 17.
Наведене вище дозволяє підтвердити раціональність використання прегабаліну при виникненні проявів синдрому грушоподібного м’яза, а також для його профілактики у хворих із вертеброгенною патологією периферичної нервової системи.