Международный неврологический журнал 4 (74) 2015
Вернуться к номеру
Супратенторіальні каверноми головного мозку як етіологічний чинник епілепсії
Авторы: Смоланка В.І., Смоланка А.В. - ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 135-136
Вступ. Каверноми головного мозку відносяться до судинних мальформацій центральної нервової системи. Близько 80 % каверном ЦНС мають супратенторіальну локалізацію. Основним проявом каверном даної локалізації є судомний синдром, що спостерігається у 40–80 % пацієнтів. Ризик виникнення судом при супратенторіальних каверномах становить 1,34–2,8 % на рік.
Мета роботи: визначити епілептогенність супратенторіальних каверном та ефективність їх хірургічного лікування.
Матеріали та методи. З листопада 2010 року по листопад 2014 року в обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології (м. Ужгород) було проліковано 20 пацієнтів із супратенторіальними каверномами головного мозку. У 13 пацієнтів (65 %) каверноми проявлялись судомним синдромом. Із них 8 (61,5 %) — жіночої статі, 5 (38,5 %) — чоловічої. Середній вік пацієнтів — 32,3 року. У 12 пацієнтів кавернома була солітарним вогнищем, а в одного з пацієнтів мали місце дві каверноми, розташовані поряд, в межах однієї частки головного мозку. Локалізація каверном була такою: лобна частка — 7 пацієнтів (53,8 %), скронева частка — 4 пацієнта (30,8 %), тім’яна та потилична частки — по 1 пацієнту (по 7,7 %).
Усім пацієнтам виконувалось мікрохірургічне видалення каверноми із застосуванням найбільш оптимального хірургічного доступу залежно від локалізації каверноми. У всіх випадках було виконано тотальну резекцію каверноми, що було підтверджено МР-обстеженням через 3 місяці після операції. Результати хірургічного втручання оцінювалися за шкалою Engel.
Результати та їх обговорення. У 6 пацієнтів мали місце складні парціальні напади (46,2 %), у 5 випадках — вторинно-генералізовані напади (38,5 %), у 1 пацієнта — первинно-генералізовані напади (7,7 %), а в 1 випадку — прості парціальні напади (7,7 %).
Результати хірургічного втручання: Engel I — 9 пацієнтів (69,2 %), Engel II — 3 пацієнта (23,1 %), Engel III — 1 пацієнт (7,7 %). Предикторами відмінного результату хірургічного втручання були менша тривалість захворювання та незначна частота судом в доопераційному періоді. Усі пацієнти з груп Engel II та III мали тривалість захворювання більше 2 років, а 2 з 4 пацієнтів (50 %) були фармакорезистентними.
Висновки. 1. Епілептогенність супратенторіальних каверном у нашому дослідженні становила 65 %.
2. Найбільш часто судомним синдромом проявлялись каверноми лобної та скроневої часток головного мозку.
3. Хірургічне лікування є ефективним методом лікування супратенторіальних каверном головного мозку, що проявляються судомним синдромом (Engel I та ІІ — 92,3 %).