Газета «Новости медицины и фармации» 14 (552) 2015
Вернуться к номеру
Патогенез формування бронхолегеневої дисплазії
Авторы: Сенаторова Г.С., Логвінова О.Л., Лапшин В.Ф., Муратов Г.Р., Башкірова Н.В. - Харківський національний медичний університет
Разделы: Медицинское образование
Версия для печати
Статья опубликована на с. 31 (Укр.)
1. Патогенез формування класичної форми БЛД
Норсвей виокремив 4 стадії розвитку класичної бронхолегеневої дисплазії (Northwey W.H., 1967):
І стадія (до 3-ї доби) — у перші три доби життя відзначається респіраторний дистрес-синдром новонароджених.
ІІ стадія (4–10-й день) — протягом першого тижня виникає морфологія ексу–дативного бронхіоліту в легенях новонародженого. Характерний інтерстиціальний набряк, із накопиченням води та білків, які пройшли через альвеолярно-капілярну мембрану, зруйнувавши в результаті запалення та некрозу клітини альвеолярного епітелію та ендотелію капілярів. Некроз поширюється дуже швидко і протягом першого тижня зачіпає більшість бронхіол. Кількість еластину різко скорочується, а гладка мускулатура альвеол і бронхів гіпертрофується.
ІІІ стадія (на другому, третьому тижнях життя) — відзначається приплив макрофагів, плазмоцитів і фібробластів. Уражуються бронхіоли, що в тяжких випадках призводить до облітеручого бронхіоліту, бронхоектазів, гіпертрофії стінки судин та бронхів.
ІV стадія (з четвертого тижня) — розвивається інтерстиціальний і перибронхіальний фіброз у поєднанні з вогнищами емфіземи, з’являються зони ателектазу. У стінках альвеол збільшується кількість ретикулярних, колагенових, еластичних волокон із порушеною структурою, що дозволяє констатувати розвиток бронхолегеневої дисплазії в новонародженого.
Сформовану класичну бронхолегеневу дисплазію вважають хронічною обструктивною хворобою легень, що діагностується при збереженні ділянок фіброзу після місяця життя.
2. Патогенез формування нової форми БЛД
У випадку нової форми бронхолегеневої дисплазії виникають інтерстиційні зміни з порушенням колагеноутворення на тлі недорозвинення артеріол та капілярів. Легені в дітей із новою БЛД зазнають помірного фіброзуючого процесу. Переважає однорідна гіперінфляція, а великі та дрібні дихальні шляхи залишаються вільними від епітеліальної метаплазії, гіпертрофії гладкої мускулатури та фіброзу (Hussian N.A., 1998; Овсянніков Д.Ю., 2010). Зміни на рівні дрібних та великих альвеолярних перетинок, незважаючи на збільшення еластичності тканин, пропорційні тяжкості та тривалості дихальної недостатності (Thibeault D.W., 2000). Знижується мікроциркуляція та альвеоляризація. Площа поверхневих альвеол зменшується, що пов’язано з дисморфологічно зміненим легеневим мікроциркуляторним руслом (Coalson J.J., 1999). Зберігаються ознаки запалення — у дихальних шляхах збільшується кількість нейтрофілів та прозапальних цитокінів. Знижена макрофагальна функція, що сповільнює елімінацію патогенів (рис. 1).
/31_u.jpg)
Недорозвинення артеріол, їх дисморфія на тлі інтерстиційного набряку, обумовленого вентиляцією з постійним позитивним тиском у дихальних шляхах, запаленням та ендотеліальною дисфункцією, обтяжує перебіг нової БЛД.
3. Патогенез легеневої гіпертензії в дітей із БЛД
За даними European Society of Cardiology (ECS), бронхолегенева дисплазія займає 1/4 частину в структурі етіології легеневої гіпертензії у дітей. Результати дослідження Університету Колорадо, завершеного у 2012 році, визначили, що кожна друга дитина з тяжкою ЛГ на тлі БЛД помирає на першому році життя. Поряд із цим своєчасне виявлення ЛГ сприяло зниженню фатального ризику.
Основою легеневої гіпертензії в дітей із бронхолегеневою дисплазією є гіпоксія. У недоношених зменшений сумарний просвіт судин, гіпоксія, гіперкапнія викликають підвищений опір легеневого кровообігу, легеневу гіпертензію. Подальший перебіг ЛГ активують два фактори: гіпоксія і гіперкапнія, що підсилюють гіпертензію. Процес переходить у другу стадію, до спастичної легеневої гіпертензії приєднується застійна. При тривалій легеневій гіпертензії в частини пацієнтів мають місце колатералі, пов’язані з системним кровообігом (аортою, підключичною артерією). Ріст колатералей може стимулювати гіпоксія та хронічне запалення. У зв’язку з анатомічними особливостями альвеолярно-капілярного русла виникає шунтування крові, що збільшує гіпоксію. Хвилинна альвеолярна вентиляція і серцевий викид не відповідають одне одному. Наростає рСО2 і нарівні з гіпоксією підтримує вазоконстрикцію та спричиняє розвиток легеневої гіпертензії з формуванням легеневого серця. Третя стадія, необоротна, — фіброз легеневих судин. Звичайно, діти з бронхолегеневою дисплазією мають повільний розвиток легеневої гіпертензії. У моделях бронхолегеневої дисплазії з легеневою артеріальною гіпертензією в інтермедії судин виявлялися фібробласти. Відомо, що фібробласти чутливі до гіпоксії клітин, які продукують матриксну протеїназу-2 (ММП-2) під впливом прозапальних цитокінів (Frid M., Aldashev A., 1999; Das M., Dempsey E.C., 2000; Ambalavanan N., 2004).
Пройти тестовое задание к симпозиуму