Международный неврологический журнал 3 (81) 2016
Вернуться к номеру
Питання ефективної ранньої реабілітації хворих із гострим ішемічним інсультом
Авторы: Коленко О.І., Чемерис І.О. - Сумський державний університет, медичний інститут, м. Суми, Україна
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 148-149
Актуальність. Проблема інсультів щорічно набирає обертів та є актуальною чи не для всіх країн світу. Як правило, перенесене гостре порушення мозкового кровообігу призводить до певного неврологічного дефіциту, повної або часткової втрати однієї або декількох функцій.
Мета дослідження: визначити значимість факторів, що можуть покращити швидкість та ефективність рухової реабілітації після гострого ішемічного інсульту (ІІ).
Матеріали та методи. Обстежено 60 хворих (чоловіки — 32, жінки — 28), які перенесли ІІ, підтверджений за допомогою комп’ютерної томографії. Досліджували пацієнтів, які мали свідомість на рівні 14–15 балів за шкалою коми Глазго. У неврологічному статусі хворих виявлено вогнищевий неврологічний дефіцит у вигляді переважання вираженого контралатерального геміпарезу з локальним порушенням м’язового тонусу. Після завершення реабілітаційного курсу в умовах відділення функціональний стан хворих був оцінений за шкалою Бартел. Стан хворих порівнювали залежно від латералізації та статі. Пацієнти були розподілені на 2 групи, по 30 чоловік у кожній. У першій групі проводились активні реабілітаційні заходи, у тому числі черезшкірна електронейростимуляція (ЧЕНС), лікувальна фізкультура (ЛФК), масаж, застосовували елементи психотерапії. У другій групі проводилась ЛФК, масаж; хворі мали протипоказання або не бажали проводити ЧЕНС та спілкуватись з психотерапевтом з інших причин.
Результати та їх обговорення. На момент виписки з судинного відділення в першій групі середній бал за шкалою Бартел становив 87,0 ± 4,3, у другій — 75,0 ± 5,6 бала. У групі хворих із правопівкульним ІІ оцінка становила 75,0 ± 5,6, а з лівопівкульним — 86,0 ± 4,4. Стать не була визначальним фактором відновлення функцій і суттєво не впливала на прогноз реабілітації.
Висновки. Отже, найбільш ефективними факторами відновлення є ранній початок, латералізація ураження та максимальне залучення всіх доступних засобів реабілітації рухових функцій із залученням суміжних фахівців.