Международный неврологический журнал 3 (81) 2016
Вернуться к номеру
Ятрогенні аспекти ураження нервової системи при лікуванні хронічних лейкозів
Авторы: Піддубна О.О., Литвиненко Н.В. - ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава, Україна
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 152-153
Ятрогенні проблеми хіміотерапії лейкозів є однією з актуальних медико-соціальних проблем, що обумовлено інтенсифікацією протипухлинного лікування і широким використанням нейротоксичних цитостатиків.
Метою дослідження було проведення комплексного аналізу клінічних проявів уражень нервової системи при хіміотерапевтичному лікуванні хронічних лейкозів.
Матеріали і методи дослідження. Проведено неврологічне обстеження 50 хворих на хронічний лейкоз. Пацієнти були розподілені на 2 групи: 29 осіб із хронічним лімфолейкозом (1-ша група), 21 пацієнт із хронічним мієлолейкозом (2-га група). Тривалість захворювання у 1-й групі на момент обстеження досягала 2,3 ± 1,4 року, у 2-й — 2,6 ± 1,2 року. Хіміотерапевтичне лікування отримували 93,1 % хворих на хронічний лімфолейкоз і 90,4 % пацієнтів із хронічним мієлолейкозом. З 1-ї групи 51,8 % хворих отримували флударабін та циклофосфамід (за схемою FC), 48,2 % — флударабін, циклофосфамід і ритуксимаб (за FCR-схемою). Із 2-ї групи 73,6 % пацієнтів отримували іматиніб, 21 % — гідроксикарбамід, 5,4 % хворих — нілотиніб.
Результати дослідження. При ретроспективному аналізі медичної документації до початку протипухлинного лікування у пацієнтів обох груп виявлено, що у хворих на хронічний лімфолейкоз енцефалопатичний синдром був наявний у 41,4 %, при хронічному мієлолейкозі — у 28,6 %. При дослідженні стану нервової системи на момент обстеження (в середньому через 2 роки після початку прийому цитостатиків) у 82 % хворих обох груп був діагностований енцефалопатичний синдром. При цьому 37 % з 1-ї та 26,3 % пацієнтів з 2-ї групи відмічали появу нових суб’єктивних симптомів ураження нервової системи. Об’єктивні зміни в неврологічному статусі виявлені в 33,3 та 21 % пацієнтів з 1-ї та 2-ї груп відповідно. У 1-й групі пацієнтів мієлопатичний синдром діагностований у 3,7 %, радикулопатичний — у 11,1 %, полінейропатичний синдром — у 18,5 %. У 2-й групі пацієнтів радикулопатичний синдром виявлено в 5,2 % хворих та полінейропатичний — у 15,8 %.
Висновки. Призначення хіміотерапевтичного лікування в хворих на хронічні лейкози може призводити до погіршення суб’єктивної та об’єктивної симптоматики, що потребує динамічного спостереження лікаря-невролога в даній групі пацієнтів.