Международный неврологический журнал 3 (81) 2016
Вернуться к номеру
Рівень сечової кислоти як потенційний маркер активності та функціональної неспроможності у пацієнтів з розсіяним склерозом
Авторы: Шульга О.Д. - Волинська обласна клінічна лікарня, м. Луцьк, Україна
Рубрики: Неврология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 166
Актуальність. Пошук біомаркерів розсіяного склерозу (РС) для оцінки стану та тривалого прогнозу, моніторингу ефективності лікування є одним із пріоритетних наукових завдань. Останні наукові дослідження показали, що рівень сечової кислоти у пацієнтів з РС є зниженим.
Мета: з’ясувати кореляції між рівнем сечової кислоти та ступенем неврологічного дефіциту, тривалістю хвороби та активністю вогнищ у пацієнтів з ремітуюче-рецидивуючим розсіяним склерозом (РРРС).
Матеріали та методи дослідження. Обстежено 118 хворих із вірогідним діагнозом РРРС за критеріями McDonald (2010) з поправкою Polman, з них 79 жінок (66,9 %). У роботі використовувались стандартні описові статистики, проводився кореляційний та регресійний аналіз. З інструментальних методів використовувалась магнітно-резонансна томографія (МРТ) потужністю 1,5 Тл. У дослідження не включались пацієнти з супутньою нирковою патологією. Всі пацієнти перебували в стадії клінічної ремісії протягом останніх 3 місяців.
Результати. Проведений статистичний аналіз виявив взаємозв’язок між рівнем сечової кислоти та тривалістю хвороби (r = 0,78; p < 0,001), функціональною неспроможністю за шкалою EDSS (r = 0,56; p < 0,001). Кореляційний зв’язок між наявністю активних вогнищ на МРТ та рівнем сечової кислоти виявився недостатньо сильним (r = 0,42; p = 0,06).
Висновки. Наше дослідження підтвердило важливість рівня сечової кислоти як біомаркера неспроможності та активності РС. Необхідно в подальшому оцінити важливість сечової кислоти при різних типах перебігу РС та в динамічних спостереженнях.