Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016
Вернуться к номеру
Комбінована загальна анестезія у хворих з високим кардіальним ризиком
Авторы: Карпенко Є.О., Лисенко В.Й., Малоштан В.А., Морозова Я.В.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Удосконаленню загальної анестезії у хворих з високим кардіальним ризиком останнім часом присвячено багато робіт. На жаль, жоден з варіантів анестезії не позбавлений недоліків. Серед основних недоліків інгаляційної анестезії севораном слід відзначити формування гіподинамічного режиму кровообігу та гіпоперфузії насамперед міокарду. Хоча цей ефект і лежить в основі механізмів гіпоксичного прекондиціонування, роботами останніх років та нашими дослідженнями не виявлено суттєвих переваг інгаляційної анестезії перед внутрішньовенною при розширених абдомінальних операціях у цих хворих.
Мета дослідження: запровадження та дослідження гемодинамічної безпеки комбінованої загальної анестезії у хворих з високим кардіальним ризиком при розширених абдомінальних операціях.
Матеріали та методи. Комбінована загальна (інгаляційна та внутрішньовенна кетаміном) анестезія проведена 20 хворим з ішемічною хворобою серця (ІХС) та іншою супутньою серцево-судинною патологією. Групою порівняння були 22 пацієнти, яким проведена інгаляційна анестезія севораном.
Результати та їх обговорення. Комбінована анестезія не має найважливішого недоліку інгаляційної анестезії, тобто формування гіпокінезії кровообігу. Цей фактор обумовлює особливу обережність застосування севорану у хворих з ІХС. Використання субнаркотичних доз кетаміну дозволяє проводити інгаляцію севорану в межах 2/3 від вікового МАК, знижуючи дозу наркотичних анальгетиків на 20–25 %.
При виникненні під час анестезії гемодинамічної нестабільності (серцева недостатність, крововтрата) доза севорану знижується до 1/2 МАК, при цьому підвищується доза в/в кетаміну. При нестабільності гемодинаміки тривалістю більше 15–30 хв проводиться поступовий перехід до в/в анестезії безперервною інфузією кетаміну.
За результатами моніторингу гемодинаміки у пацієнтів основної групи систолічний артеріальний тиск (АТ) становив 151,0 ± 3,2 мм рт.ст., на травматичному етапі операції — 139,5 ± 2,9 мм рт.ст., під час закінчення операції — 133,0 ± 3,0 мм рт.ст. Діастолічний АТ становив 86,5 ± 2,1; 82,3 ± 2,6 і 77,0 ± 2,3 мм рт.ст. відповідно. Показники гемодинаміки, включаючи серцевий викид, на травматичному етапі операції та під час її закінчення вірогідно відрізнялись від показників групи хворих, яким проводилась інгаляційна анестезія севораном.
Крім того, об’єм інфузійної та гемодинамічної підтримки був нижчим при застосуванні комбінованої загальної анестезії, хоча остаточно не встановлено, які об’єми рідини слід використовувати при розширених абдомінальних операціях у цих хворих.
Серед недоліків запропонованої методики анестезії слід зазначити відсутність можливості об’єктивного контролю глибини анестезії за допомогою BIS-моніторингу.
Висновки. Взаємне нівелювання побічних гемодинамічних ефектів при комбінації севорану і кетаміну робить анестезію стабільною і прогнозованою, що дозволяє рекомендувати її пацієнтам з високим ризиком кардіальних ускладнень.