Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016
Вернуться к номеру
Вплив об’ємів поповнення крововтрати на перебіг травматичної хвороби
Авторы: Кріштафор Д.А., Єхалов В.В.
ФПО ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», кафедра анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів, м. Дніпро, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: визначити вплив об’єму поповнення крововтрати на перебіг травматичної хвороби при політравмі.
Матеріали та методи. Проаналізовано 78 історій хвороб постраждалих із політравмою, розподілених на 2 групи за об’ємом інфузії в 1-шу добу: 1-ша група — «ліберальна» (> 50 мл/кг, n = 48) і 2-га — «рестриктивна» (< 50 мл/кг, n = 30).
Результати та їх обговорення. Об’єм крововтрати становив 39,5 ± 2,5 % об’єму циркулюючої крові у 1-й групі та 36,1 ± 2,3 % — у 2-й. Хворі 1-ї групи потребували вазопресорної підтримки в 1-шу добу у 6,4 %, у 2-й такої потреби не виникало. Погодинний діурез був вищим у 1-й групі протягом перших 3 діб. Стимуляції діурезу потребували до 8,5 % хворих 1-ї групи, 6,7 % — 2-ї. Водний баланс був вірогідно вищим у 1-й групі: +3193,8 ± 717,3 мл проти +862,8 ± 306,7 мл у 2-й (p < 0,01). У 2-й групі швидше відновлювалась перистальтика. Не спостерігалося вірогідних міжгрупових відмінностей у показниках загального аналізу крові, коагуляції, електролітів та кислотно-лужного стану крові. На 3-тю добу загальний білок був вірогідно нижчим у 1-й групі. Рівень трансаміназ у 1-й групі на 1-шу добу становив: аланінамінотрансфераза (АЛТ) — 1,5 ± 23,5 проти 59,4 ± 14,4 у 2-й, аспартатамінотрансфераза (АСТ) — 114,2 ± 28,2 проти 94,2 ± 22,9. У 2-й групі АЛТ нормалізувалася на 3-тю добу, АСТ — на –14-ту. У 1-й групі нормалізації їх за 14 діб досягнуто не було. Тривалість госпіталізації у відділенні реанімації та інтенсивної терапії та стаціонарі не відрізнялася за групами. У 1-й групі помер 1 хворий, у 2-й — 3 хворих.
Висновки. Поповнення крововтрати об’ємом понад 50 мл/кг призводить до високого позитивного водного балансу, незважаючи на збільшення погодинного діурезу. У подальшому ці пацієнти частіше потребували стимуляції діурезу, у них довше відновлювалась перистальтика, нижчими були показники білка крові та вищими — трансаміназ. Тобто зниження об’єму поповнення крововтрати має очевидні переваги, але потребує розробки чіткого співвідношення якісних компонентів для покращення кінцевих результатів лікування.