Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016
Вернуться к номеру
Динаміка рівня цитокінів та кетостероїдів при геморагічному інсульті
Авторы: Матолінець Н.В., Іванюшко О.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії ФПДО, м. Львів, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Встановлено гомеостаз гормонів і цитокінів при ішемічному ураженні мозку, високу діагностичну, прогностичну цінність певних біохімічних маркерів. Проте в літературі не висвітлені дослідження динаміки змін гормонів кори наднирників і цитокінів при геморагічному інсульті.
Мета дослідження: встановити динаміку рівня цитокінів і кетостероїдів як маркерів запальної та стресової реакції при геморагічному інсульті, їх діагностичне і прогностичне значення.
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 27 хворих з геморагічним інсультом на ґрунті розривів артеріальних аневризм різної локалізації. Хворих поділено на 2 групи: І (ті, які вижили) — 16 чол., ІІ — 11 чол. (з несприятливим перебігом захворювання, коли розвивалась вторинна ішемія головного мозку при субарахноїдальному крововиливі чи смерть). На 1-шу — 3-тю, 7-му та 14-ту добу гострого періоду проводилось визначення екскреції продуктів метаболізму глюкокортикоїдів — 17-кетогенних стероїдів (17-КГС) — методом Norymberski в модифікації Ю.В. Кулачковського і Б.С. Мар’єнка (1964), та рівня інтерлейкіну (ІЛ)-6 в сироватці крові пацієнтів з використанням набору реагентів «Интерлейкин-6 — ИФА-БЕСТ» А-8768. Статистична обробка даних проводилась за допомогою програми Statistica 6.0.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи отримані нами дані, бачимо, що з 1-ї доби після розвитку геморагічного інсульту спостерігається суттєвий (в 2,7 раза) зріст ІЛ-6 та вірогідне підвищення екскреції 17-КГС в 3,1 раза порівняно з контрольним. При цьому рівень 17-КГС значно зріс на 1-шу — 3-тю добу незалежно від подальшого перебігу. На 7-му добу: різна динаміка рівня 17-КГС, коли в І групі їх рівень (порівняно з 1–3-ю добою) вірогідно знижується, а в ІІ групі — навпаки, вірогідно підвищується. Значна запальна реакція в 1-шу — 3-тю добу у відповідь на крововилив вірогідно активніша в І групі, що ми розцінюємо як захисну реакцію, котра у ІІ групі в цей же термін пригнічена. Саногенетична запальна реакція, що розвивається вже на 1-шу — 3-тю добу після геморагічного інсульту, коли у І групі на 7-му добу є тенденція нормалізації рівня ІЛ-6, стає фактором патогенезу спазму мозкових судин в ІІ групі, де на 7-му добу є вірогідне трьохкратне зростання його рівня. Пік запальної реакції в хворих ІІ групи співпадає з піком гіперактивації системи гіпоталамус — гіпофіз — кора наднирників, а за часом — із загальновизнаними термінами розвитку і піку вазоспазму та виникнення вторинної ішемії мозку при субарахноїдальному крововиливі. В наших спостереженнях вірогідне підвищення концентрації ІЛ-6 на 1-шу — 3-тю доби спостерігалось при сприятливому результаті лікування, що, з одного боку, є проявом запальної відповіді на крововилив в порожнину черепа, з іншого боку, свідчить про переважно нейротрофічну і протизапальну дію даного цитокіну в цей період. Вірогідне підвищення його рівня на 7-му добу поєднувалось з несприятливим результатом лікування, що, на нашу думку, вказує не лише на тяжку, тривалу системну запальну реакцію при геморагічному інсульті, а й на роль прозапального ефекту ІЛ-6 в патогенезі вазоспазму і відтермінованого ішемічного ушкодження мозку, з однієї сторони, та на залежність рівня концентрації ІЛ-6 від тяжкості перерахованих ускладнень — з іншого боку.
Висновки. 1. Високі концентрації метаболітів глюкокортикоїдів спостерігаються при несприятливому перебігу геморагічного інсульту, а вірогідне зростання рівня 17-КГС та ІЛ-6 на 7-му добу порівняно з періодом 1-ша — 3-тя доба може служити додатковим критерієм для прогнозу ризику вазо–спазму і вторинного ішемічного ушкодження мозку при геморагічному інсульті. 2. При геморагічному інсульті зростання рівня ІЛ-6 має двоякоспрямовану дію: у термін 1-ша — 3-тя доба переважають його протизапальні, а на 7-му добу — прозапальні ефекти.