Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016
Вернуться к номеру
Особливості анестезіологічного забезпечення дітей в амбулаторній стоматології
Авторы: Пайкуш В.А.(1–3), Андрієвська Н.О.(1–3), Білоус А.М.(1, 2, 4), Сірий В.І.(1, 4)
1 - Центр стоматологічної імплантації та протезування «ММ», м. Львів, Україна
2 - Стоматологічний центр «Клініка Заблоцького», м. Львів, Україна
3 - Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр, м. Львів, Україна
4 - Міська дитяча клінічна лікарня, м. Львів, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Проблема амбулаторної анестезії в педіатрії далека до вирішення. Анестезіологічного забезпечення при лікуванні зубів потребують до 10 % дітей. Актуальним є пошук оптимальних методів наркозу, швидкої післянаркозної реабілітації в дитячій стоматології.
Мета роботи — аналіз показань, перебігу та ускладнень наркозу при стоматологічному лікуванні дітей.
Матеріали та методи дослідження. Відбір пацієнтів та оцінка ступеня ризику в дітей в амбулаторній стоматології є основою безпеки. Ураховуються вік, фізичний та соматичний статус пацієнта, тривалість та вид втручання, кваліфікація персоналу, наявність необхідного обладнання та ліків. Проводяться збір анамнезу, фізикальне обстеження дитини, за потреби — проведення лабораторних тестів, консультацій суміжних спеціалістів, достатній період спостереження. Тому необхідними є чітка організація та планування роботи. Було проведено аналіз перебігу наркозу в 700 дітей. Окрім соматично здорових дітей, у 21 % випадків наркоз проведено дітям із супутніми патологіями (ASA II). Середня тривалість наркозу — 120 ± 60 хв. Дана тривалість наркозу в дітей забезпечує проведення повноцінного стоматологічного лікування, включаючи терапевтичні та хірургічні маніпуляції.
Результати досліджень. За період обстеження проведено санацію ротової порожнини 8235 дітям, із них потребували лікування під наркозом 1013 дітей (12,3 %), проте лише батьки 700 дітей (8,5 %) дали згоду на проведення наркозу. З метою зниження стресу під час введення в наркоз у місці катетеризації вени застосовувався знеболюючий крем EMLA. У 75 % дітей не спостерігалося реакції на катетеризацію вени. Премедикація: атропін, дексаметазон, димедрол. Введення в наркоз: інгаляційно севоран (20 %) або пропофол у дозі 3 мг/кг. Підтримка знеболення: TIVA на основі пропофолу 6–10 мг/кг/год та фентанілу 1–2 мкг/кг. У 55 % проводилась інтубація трахеї із застосуванням суксаметонію або рокуроніуму. Легка керованість, відсутність рухових реакцій, швидка післянаркозна реабілітація, мінімалізація ускладнень, повна амнезія періоду операції — беззаперечні переваги TIVA. У всіх пацієнтів перебіг наркозу протікав гладко, гемодинаміка стабільна. Після наркозу функції центральної нервової системи відновлювалися за 30 хв. У жодного пацієнта не спостерігалися блювання, нудота та гіпертермія. У 2 % пацієнтів було післянаркозне збудження. Усі пацієнти в свідомості відпущені додому під нагляд батьків у стабільному стані з можливістю телефонічного контакту з лікарем. Критерії виписки — шкала PADS.
Висновки. Наркоз у кабінеті стоматолога в дітей є безпечним за умов відповідного обладнання, дотримання протоколу дій та кваліфікації персоналу. Санація ротової порожнини під наркозом дає можливість уникнути стресових ситуацій, розширити діапазон надання стоматологічної допомоги різним категоріям дітей.