Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016
Вернуться к номеру
Досвід медичної евакуації тяжкопоранених та хворих із зони проведення антитерористичної операції військовими лікарями Дніпропетровського шпиталю
Авторы: Полякова О.В., Сорокіна О.Ю., Ухач Ю.Д.
Дніпропетровський клінічний шпиталь, в/ч А4615, м. Дніпро, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. У Збройних силах України з січня 2016 року введено стандарти Організації Північно-Атлантичного альянсу з медичної евакуації для використання під час спільних операцій із країнами — членами альянсу. Стандарти надають можливість розробляти надійні та ефективні системи евакуації, включаючи аеромедичну.
Мета: узагальнити підходи щодо евакуації тяжкопоранених та хворих авіатранспортом та порівняти їх із світовими стандартами.
Матеріали та методи. За час проведення АТО лікарями шпиталю евакуйовано 3596 поранених та хворих, із них гелікоптером — 2612, реанімобілем — 646 та залізничним транспортом — 338. Проводилося вторинне транспортування, що мало на меті переміщення хворого із мобільних госпіталів та центральних районних лікарень на етапи більш спеціалізованої допомоги (нейрохірургія, опікові відділення, токсикологія, інтенсивна терапія тощо).
Результати. Транспортування хворих організовувалося відправляючою стороною за принципом, що користь від перевезення вища за ризики, які пов’язані із транспортуванням. Була налагоджена надійна комунікація, що дозволило отримати попередню інформацію про хворих, оцінити ризики та доукомплектувати необхідне обладнання. Евакуація забезпечувалася анестезіологічною бригадою, до якої входили лікар-анестезіолог та, за потребою, хірург. Мінімально необхідним обладнанням були: монітори неінвазивного визначення артеріального тиску, пульсоксиметри та кардіомонітори, апарати штучної вентиляції легень, кисневі балони, аспіратори, шприцеві помпи та теплі розчини для інфузії, вакуумні ноші, медикаменти.
Висновки. Налагоджена комунікація на різних етапах евакуації дозволяє правильно підготувати тяжкопоранених та хворих та зменшує ризик нанесення додаткових пошкоджень у процесі транспортування; під час вторинного транспортування пацієнти підлягають такому ж рівню догляду, як і в відділеннях інтенсивної терапії.