Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016
Вернуться к номеру
Інфузійна терапія опікового шоку на догоспітальному етапі в умовах бойових дій
Авторы: Сорокіна О.Ю., Буряк Т.О., Баркова Є.В.
Кафедра медицини катастроф та військової медицини ДЗ «Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України», м. Дніпро, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Метою дослідження став аналіз особливостей проведення регідратації при опіковій травмі в умовах бойових дій згідно з протоколом Tactical Combat Casualty Care (ТССС).
Проблеми проведення інфузійної терапії при опіковому шоці в умовах бойових дій. Згідно з рекомендаціями ТССС (2015), початок допомоги на полі бою постраждалим з опіковою травмою можливий лише після евакуації в умовно-безпечну зону (TFC) після проведення огляду та надання допомоги за алгоритмом MARCH. В умовах TFC, відповідно до рекомендацій ТССС, найчастіше допомога надається бійцями, які не мають медичного досвіду. Окрім того, труднощі при забезпеченні венозного доступу у цієї категорії постраждалих зумовлені опіками шкіри кінцівок і проведенням катетеризації периферичної вени на фоні гіповолемії. Тому альтернативою внутрішньовенного доступу є внутрішньокістковий доступ, що дає можливість забезпечити темп інфузії в такому обсязі, як і при внутрішньовенному доступі, але значно простіший у виконанні. Ще однією особливістю надання медичної допомоги в умовах бойових дій є обмежений запас інфузійних розчинів, що передбачає диференційований підхід до проведення інфузійної терапії у постраждалих із термічною травмою. Показанням до початку інфузії в умовах бойових дій є площа опіку понад 20 % без урахування опіків I ступеня. Обсяг інфузії за годину, за рекомендаціями ТССС, розраховується за «правилом десяток» (10 % опіку — на масу 40–80 кг та 100 мл/год на кожні 10 кг після 80 кг).
Обсяг інфузії в умовах мирного часу приблизно в 1,7 раза більше, ніж в умовах бойових дій, за умови рівного відсотка опіку та маси тіла постраждалого. Зважаючи на це, а також на звуження показань до проведення інфузійної терапії, великого значення набуває пероральна регідратація в умовах бойових дій.
Отже, рання регідратація, що підвищує шанси на сприятливий перебіг тяжкої опікової травми, може бути розпочата вже на полі бою в умовах TFC за наявності сучасного технічного забезпечення та необхідних знань і навичок у бійця-рятувальника.