Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016
Вернуться к номеру
Роль симуляційних технологій у післядипломній підготовці інтернів і лікарів-анестезіологів
Авторы: Тітов І.І., Волошинський О.В., Кіндяк І.Р.
Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії, м. Івано-Франківськ, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Якість проведення реанімаційних заходів у момент клінічної смерті передбачає освоєння інтернами та практичними лікарями спеціальних навичок, багато з яких мають бути відпрацьовані до автоматизму. Важливу роль у цьому останніми роками набуло використання технічних імітаційних пристроїв — імітаційних навчальних технологій, що стали невід’ємним компонентом сучасного освітнього процесу в медицині. У 2014 р. на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету створений і почав функціонувати навчально-практичний симуляційний центр «Медицина», де проходять післядипломну підготовку інтерни та практичні лікарі в рамках підвищення кваліфікації на ПАЦ і ТУ на додаток до обов’язкового навчання біля ліжка хворого. Симуляція у медичній освіті значно поширена в закордонних медичних навчальних закладах, тому що заснована на реалістичному моделюванні, імітації клінічної ситуації за допомогою механічних та електронних моделей і, що дуже важливо, не вимагає участі хворих, для яких відпрацювання деяких маніпуляцій може завдати шкоди їх здоров’ю.
Метою нашої роботи була оцінка ефективності роботи центру практичної підготовки.
Для цього ми провели анкетування інтернів і практичних лікарів-анестезіологів з метою відповісти на запитання: якого рівня підготовки вони досягли при засвоєнні необхідного переліку практичних навичок з теми «Реанімація при клінічній смерті»? В опитуванні брали участь 23 інтерни і 26 практичних лікарів.
Результати опитування виявили, що після закінчення навчального циклу з теми 17,4 % інтернів (4 чол.) відповіли «знаю, як робити», а 19 чол. (82,6 %) — «вмію робити». В групі практичних лікарів відповіді були такими: «знаю, як робити» відповіли 2 чол. (7,7 %), а 24 чол. — «вмію робити». Ці відповіді були підтверджені викладачами, які контролювали виконання запропонованих завдань.
Висновки. Отримані дані свідчать, що повторні тренування в науково-практичному центрі з боку практичних лікарів майже в 2 рази підвищують результати засвоєння необхідних практичних навичок.