Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016
Вернуться к номеру
Вплив психоемоційного стресу на стан симпатоадреналової системи після реваскуляризації міокарда
Авторы: Філімонова І.В.
Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», м. Запоріжжя, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета дослідження: покращити діагностику та лікування хворих на ішемічну хворобу серця; пост–іфарктний кардіосклероз після реваскуляризації міо–карда в поєднанні з тривожними та депресивними проявами. Дослідити показники симпатоадреналової системи у хворих на ішемічну хворобу серця з постінфарктним кардіосклерозом після реваскуляризації в поєднанні з тривожними та депресивними розладами. Оцінити вплив медикаментозної корекції емоційного стану у хворих на показники симпатоадреналової системи.
Матеріали та методи. Результати дослідження ґрунтуються на даних обстеження та динамічного спостереження за 95 хворими, які були розподілені залежно від наявності депресивного стану на дві групи. Група з депресією — 56 хворих, була розподілена на підгрупи: перша приймала флувоксамін, друга — відмовилась від прийому антидепресанта. В протоколі дослідження використовували анамнестичні, загальноклінічні, інструментальні: електрокардіографія, холтерівське добове моніторування серця, ехокардіографія, лабораторні, біохімічні та дослідження добової екскреції катехоламінів із сечею, статистичні методи.
Результати. Норадреналін в обох підгрупах після лікування мав вірогідне зниження в першій підгрупі Δ % = (–13,3 [–41,5; 7,5]) % і в другій підгрупі Δ % = (–21,8 [–36,9; 8,4]) % відповідно. Але тенденція до більш вираженого зниження норадреналіну проявляється в другій підгрупі, хоча вірогідних розбіжностей показника після лікування в обох підгрупах не виявлено (p < 0,05). Слід зазначити, що показник ДОФА після лікування зменшився в обох підгрупах, але в першій підгрупі вірогідних розбіжностей між показниками ДОФА до та після лікування не було (p < 0,05) на відміну від другої підгрупи, де після лікування цей показник мав вірогідне зниження: Δ % = –20,7 [–28,1; –11,5] %. За цим показником між двома підгрупами після лікування виявлено вірогідну різницю. Показник добової екскреції дофаміну після лікування знизився в обох підгрупах, вірогідних розбіжностей в першій підгрупі до та після лікування не було: Δ % = –5,3 [–11,3; 14,4] % (p < 0,05), на відміну від динаміки в другій підгрупі, де дофамін після лікування мав вірогідне зниження: Δ % = –13,5 [–19,5; –7,5] % (p < 0,05). Висновки. З боку симпатоадреналової системи спостерігалось вірогідне зниження показників адреналіну. Враховуючи, що активація симпатоадреналової системи, що впливає на регулювання частоти серцевих скорочень і низької схильності ВСР, зниження рівня катехоламінів є сприятливим фактором у запобіганні розвитку ускладнень в післяопераційний період, а саме виникненню фатальних порушень ритму, сприяє запобіганню розвитку стрес-індукованої ішемії і має прямий зв’язок з проявами депресії. Отже, за 12 тижнів лікування нами виявлено позитивний вплив комбінованої терапії в поєднанні з антидепресантом на динаміку катехоламінів у сечі серед хворих на ІХС після реваскуляризації міокарда в поєднанні з депресивними розладами.
Ключові слова: психоемоційний стрес, реваскуляризація міокарда, симпатоадреналова система.