Амбулаторна фізична реабілітація офісних службовців із болем у нижній частині спини
Авторы: Сіделковський O.Л., Овсянніков O.A., Монастирський В.О., Білик О.В., Драч Е.В.
Клініка сучасної неврології «Аксімед», м. Київ
Разделы: Школа Аксимед
Версия для печати
У структурі неврологічної патології опорно-рухового апарату біль у нижній частині спини (БНЧС), що асоціюється з умовами праці офісних службовців, становить майже 40 % у когорті цих працівників і обумовлює обмеження рухової активності, втрату працездатності та погіршення стану здоров’я.
Комплексна терапія пацієнтів із БНЧС передбачає фармакологічне усунення больового синдрому з наступним застосуванням засобів лікувальної фізкультури (кінезотерапії), фізіологічні механізми дії яких безпосередньо сприяють відновленню порушених функціональних взаємодій у нервово-м’язових вертебральних структурах.
Мета. Здійснити апробацію батареї сучасних тестів оцінки ефективності фізичної реабілітації пацієнтів із БНЧС в умовах амбулаторного лікування.
Матеріали та методи. За добровільною інформаційно-мотивованою згодою 38 пацієнтів (27 жінок і 11 чоловіків, середній вік — 32,41 ± 3,23 року, стаж офісної роботи — 6,70 ± 4,35 року) брали участь у 6-місячній відновлювально-профілактичній програмі фізичної реабілітації.
Перед початком відновлювального лікування у пацієнтів визначали наявність кардіоваскулярних факторів ризику, характер робочої пози, якість перерв та інших компонентів культури здоров’я. Поряд із цим проводили комплексне тестування якості життя за мультидисциплінарним опитувальником SF-36, рівень інтенсивності болю визначали за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), а також визначали ризики розвитку болю у спині за індексом BROW (Back pain Risk Score for Office Workers).
Слід наголосити, що саме останній тест дає змогу визначити динаміку показників активних люмбальних рухів у 5 напрямках (нахил тулуба вперед, ліворуч, праворуч і нахили тулуба ліворуч і праворуч з обертом назад), які відображають рівень функціональної дієздатності хребта.
Результати. На основі даних тестування було складено персоніфіковану реабілітаційно-оздоровчу програму, виконання якої пацієнтом 2 рази на тиждень в умовах реабілітаційної зали під керівництвом інструктора ЛФК ми розглядали як заключний етап комплексного лікування БНЧС.
Окрім цього, пацієнту рекомендували щоденно виконувати ранкову гімнастику та 2−3 рази робити комплекс спеціальних фізичних вправ під час перерв на робочому місці.
Порівняльний аналіз впливу повного курсу фізичної реабілітації за динамікою обраних у дослідженні показників тестування показав, що у 87 % пацієнтів зафіксовано функціонально повноцінний обсяг безболісних люмбальних рухів за тестом BROW, значно покращилися показники фізичної складової загального стану здоров’я за опитувальником SF-36, індекс ризику розвитку болю у спині ВАІ зменшився на 1,7 бала, що у сукупності свідчило про високу ефективність проведеного лікування.
Висновок. Таким чином, використання апробованої в дослідженні батареї тестів об’єктивно віддзеркалює ефективність оздоровчо-реабілітаційної програми та підтверджує доцільність її включення у структуру комплексного лікування пацієнтів із болем у нижній частині спини.