Сучасна концепція постінсультної нейрореабілітації пацієнтів з коморбідною соматичною неінфекційною патологією базується передусім на використанні дозованих фізичних навантажень, фізіологічні механізми дії яких обумовлюють нормалізуючий, тонізуючий і трофічний вплив на стан функціональних систем організму та формують у хворих компенсаторно-пристосувальні механізми до існуючих умов життєдіяльності.

Мета дослідження: розробити базову схему інтенсивної персоніфікованої програми відновлення рухових функцій в амбулаторних умовах у хворих, які перенесли ішемічний інсульт.

Методи дослідження. У Центрі реабілітації після інсультів проведене відновне лікування 36 пацієнтів з ішемічним інсультом, строк давності якого не перевищував року, та супутньою серцевою недостатністю І−ІІ функціонального класу (21 жінка та 15 чоловіків; середній вік – 49,2 ± 3,5 року). Основними етіологічними факторами розвитку інсульту були атеросклероз мозкових судин та артеріальна гіпертензія (21 хворий), метаболічний синдром та цукровий діабет 2-го типу (8 хворих), інші соматичні захворювання (7 осіб). Від усіх пацієнтів отримано мотивовану згоду на участь у 8-тижневій щоденній реабілітаційній програмі з подальшим виконанням рекомендацій лікарів у домашніх умовах. Після цього усім було проведено початкове антропофункціональне обстеження із документуванням показників.

Результати. Узагальнений аналіз показників першого обстеження обговорювався з пацієнтом. Йому пропонувалася інтенсивна (у межах функціональних можливостей організму) програма щоденного виконання реабілітаційних процедур. При цьому пацієнту роз’яснювали необхідність усунення/корекції наявних факторів ризику шляхом дотримання кардіопротективного способу життя. Підкреслимо, що загальна тривалість занять у спеціалізованому залі становила 3−4 години 6 разів на тиждень упродовж 2 місяців, заняття проводилися під наглядом/керівництвом фахівців мультидисциплінарної бригади. За результатами заключного тестування у 75 % пацієнтів відзначено позитивний реабілітаційний ефект: неврологічний дефіцит за шкалою Бартел на початковому обстеженні становив 45,2 ± 2,5 бала, по закінченні програми – 84,5 ± 2,3 бала (р ˂ 005); якість життя за критеріями опитувальника SF-36 вірогідно покращилася насамперед щодо показників фізичного функціонування (52,3 ± 7,7 бала та 67,5±3,2 бала відповідно).

Висновки. Мотивована участь постінсультних пацієнтів у персоніфікованій реабілітаційній програмі є ефективним засобом відновлення порушених функцій, покращення якості життя та досягнення мети лікування в амбулаторних умовах.