Вступ
З кожним роком проблема професійного самовизначення учнівської молоді набуває все більшої актуальності. Вона істотно впливає на соціальний та економічний розвиток держави, освіту, самореалізацію й особистісний розвиток кожного юнака окремо. Сучасне суспільство з розвитком ринкових відносин висуває нові вимоги до освіти та професійного самовизначення молоді. У зв’язку з цим стали необхідні люди, здатні до саморозвитку, прийняття нестандартних рішень, вміння орієнтуватися та бути конкурентоспроможними на ринку праці. Все це веде до змін не тільки в сфері професійної підготовки підлітків, а й на етапі вибору професії, який починається вже на шкільній сходинці освіти [5, 12].
Багато шкіл успішно вирішують завдання предметної підготовки випускників до проходження зовнішнього незалежного оцінювання і вступу до вищих навчальних закладів. Однак орієнтація школяра на активне включення в процес професійного самовизначення у масовій освітній практиці виражається слабо. Найчастіше спостерігається слабкий рівень профорієнтаційної роботи в школах; недостатнє знання вчителями, учнями та їх батьками сучасного ринку освітніх послуг і ринку праці; дефіцит фахівців для реалізації профільного навчання та професійної орієнтації [1, 10].
Нинішня ситуація призвела до виникнення суперечності між потребою сучасного, швидко мінливого суспільства в соціально зрілих, активних і самостійних випускниках загальноосвітньої школи і недостатньою розробленістю науково-методичного забезпечення діяльності дорослих суб’єктів освіти (керівників школи, вчителів та батьків) щодо забезпечення таких високих вимог [2, 18].
Сучасний розвиток старшокласника змінює характер його спілкування та діяльності, свідомості і мислення, а також структуру педагогічної взаємодії з ним, форми організації та принципи відбору змісту освіти, пропоновані на шкільному етапі. Професійне самовизначення старших школярів — це свідомий і самостійний вибір професії і вузу на підставі розвитку здібностей, інтересів, професійної придатності й інших суб’єктивних чинників в умовах спеціально і цілеспрямовано організованої системи профорієнтації [3, 11].
Критерії оцінки результативності реалізації програми профорієнтації старшокласників, що сприяє їх професійному самовизначенню: задоволеність професійних намірів і потреб старших школярів; готовність підлітків до прийняття рішення щодо вибору професії та побудови індивідуального плану майбутньої освіти та професійного самовизначення [4, 17].
Профорієнтаційна робота зі школярами проявляється: через уміння ставити цілі та планувати профорієнтаційну роботу з урахуванням потреб ринку праці; вміння враховувати психологічні особливості підліткового віку; вміння проектувати і здійснювати профорієнтаційні заходи щодо урахування професійних намірів школяра; вміння розробляти інформаційне і методичне забезпечення змісту і процесу вирішення профорієнтаційних завдань [9, 10].
Відомо, що в соціокультурному плані в нашій країні світ цінностей молоді, і особливо школярів, надзвичайно суперечливий [8, 16]. Молоді люди не завжди можуть правильно орієнтуватися в соціальній дійсності. Їм необхідно надавати не тільки інформаційну, психологічну, а й педагогічну допомогу на етапі вибору професії та подальшого шляху в освіті [6, 7].
Специфіка проблем, пов’язаних з наданням допомоги старшим школярам в їх професійному самовизначенні, вимагає пошуку нових форм роботи з професійної орієнтації. Очевидною стає необхідність розробки і послідовної реалізації підходів, орієнтованих на пряме залучення школярів до вирішення власних проблем [4, 9].
Сьогодні молоді люди більше орієнтовані на отримання освіти як такої, без урахування професії. Сформована ситуація викликає необхідність детального вивчення як самої системи профорієнтаційної роботи, так і безпосередніх учасників даного процесу. Актуальністю цього дослідження є виявлення рівня професійного самовизначення старшокласників, механізмів формування професійних уподобань, факторів, що впливають на вибір професійної діяльності та дозволяють оцінити ефективність форм професійної орієнтації [8, 11].
Метою проведеного дослідження є виявлення професійних уподобань учнів 9 класів, мотиваційної обґрунтованості та критеріїв, що визначають вибір професії залежно від статі, інтересів та планів щодо майбутнього.
Матеріали та методи
Моніторинг виявлення рівня професійного самовизначення старшокласників проводився під час комплексного опитування підлітків у процесі шкільного навчання. В дослідженні брали участь 982 учні загальноосвітніх шкіл України віком 14–15 років (493 юнаки та 489 дівчат). З метою вивчення рівня сформованості професійної готовності проводилося анкетування за розробленим в ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків АМН України» опитувальником, що містив як альтернативні, так і ранжовані за ступенем проявів ознаки питання стосовно навчальної діяльності, освіти, що планується, визначення професійного майбутнього та профінформованості. Статистична обробка матеріалів дослідження здійснювалась за допомогою пакетів MS Excel, SPSS 17.
Результати та обговорення
Передбачається, що професійний вибір повинен бути зроблений на підставі оцінки своїх здібностей і можливостей, престижу професії та її змісту, а також соціально-економічної ситуації [6, 13].
Для 9-класників актуальним є навчально-професійне самовизначення — усвідомлений вибір шляхів професійної освіти і професійної підготовки.
Освоєння цього рівня професійного самовизначення — завдання профільного навчання на вищому щаблі загальноосвітньої школи. Однак у тих випадках, коли 9-класники залишають школу після отримання неповної середньої освіти, завдання професійного самовизначення повинне вирішуватися в рамках допрофільної підготовки [2, 8].
Після закінчення 9-го класу випускник школи, якщо продовження навчання на вищій сходинці не планується, повинен визначитися з майбутньою професійною діяльністю або вибрати траєкторію отримання професійної освіти [14, 15]. Якщо отримання загальної освіти буде продовжено, то цей вибір може бути відкладеним до закінчення повної середньої школи. Однак необхідність такого ж (двонаправленого) вибору знову актуалізується після закінчення 11-го класу, коли слід виміряти рівень професійного самовизначення випускника й оцінювати ефективність профорієнтаційної роботи [7, 12].
У наведеному аналізі емпіричними індикаторами рівня професійного самовизначення є зафіксовані в анкетах несуперечливі (однозначні, логічно вибудовані) набори відповідей 9-класників про планування майбутньої освіти (вища-магістр, вища-бакалавр, середня спеціальна, загальна середня), визначення з майбутньою професією та роль різних джерел отримування найбільш важливої інформації щодо професійного майбутнього [6, 7].
Аналіз результатів дослідження оцінки планування майбутньої освіти 9-класниками характеризується даними, зображеними на рис. 1–3. Професійні інтереси школярів тісно пов’язані з вибором навчального закладу, в якому вони будуть здобувати освіту за обраною професією. Варіанти майбутнього навчання різні: 9-класники можуть продовжити навчання в школі, а можуть піти вчитися до середнього спеціального закладу. З наведених даних випливає, що більшість 9-класників хочуть продовжувати навчання в школі та планують вступати до вузу (освіту вищу-магістр бажають здобути 45,42 % та вищу-бакалавр — 35,84 %). Серед 9-класників, які бажають стати магістрами, переважають дівчата (різниця між дівчатами і хлопцями становить 14 %), а тих, хто бажає стати бакалаврами, більше серед хлопців, ніж серед дівчат (різниця становить 4,5 %). Загальну середню освіту також планують здобути 2,14 % школярів (серед них хлопців на 2,5 % більше, ніж дівчат), які ще не визначилися зі своїм майбутнім. Середню спеціальну освіту планують здобути 16,60 % школярів (серед них хлопців на 7 % більше, ніж дівчат).
Аналіз результатів дослідження, наскільки 9-класники визначилися з професійним майбутнім, поданий на рис. 4–6. Так, за результатами досліджень з’ясувалося, що визначилися з вибором професії і роблять все для досягнення мети 59,16 % школярів, серед них хлопців більше, ніж дівчат, на 7 %; 4,28 % учнів зробили свій професійний вибір, але нічого не роблять для досягнення мети, серед них хлопців більше, ніж дівчат, на 4,5 %; 36,56 % 9-класників не мають уявлення, яку професію обрати, вважаючи, що в них ще є час для вибору, серед них дівчат більше, ніж хлопців, на 11,5 %. Осіб, які не мають потреби вибору, під час анкетування не виявлено.
Аналіз результатів дослідження, з яких джерел 9-класники отримують найбільш важливу інформацію щодо професійного майбутнього, поданий на рис. 7. За результатами досліджень, вибір професії залежить від батьків — 89,82 % школярів, серед яких до поради батьків дівчата прислухаються більше, ніж хлопці, на 5 %. Профорієнтаційну інформацію з Інтернету отримують 45,21 % підлітків, серед них Інтернетом користуються хлопці більше, ніж дівчата, на 1 %. Вчителі та шкільні психологи допомагають визначитися в сфері отримання професійної освіти 32,08 % учням, серед них педагогічними порадами користується на 3 % більше дівчат, ніж хлопців.
За результатами дослідження під впливом однокласників та друзів вибір майбутньої професії здійснює 19,35 % учнів, із них дружньою порадою користується на 4 % більше дівчат, ніж хлопців.
Із радіо, телебачення та книжок про майбутню професійну діяльність дізнаються 11,20 % школярів, серед них цими засобами інформації користується на 4,5 % більше дівчат, ніж хлопців.
Пораду медпрацівників навчального закладу у визначенні щодо професійної сфери прийняли 2,65 % підлітків, серед них цією допомогою користується на 0,5 % більше хлопців, ніж дівчат.
Серед 3,97 % 9-класників, які отримали проф-орієнтаційну інформацію з інших джерел, хлопців було більше, ніж дівчат, на 0,5 %; а також 2,14 % підлітків, які професійно дезорієнтовані, з них хлопців більше, ніж дівчат, на 0,5 %.
Відзначимо, що за логікою поданого аналізу самовизначення у професійній діяльності передбачається вибудовування певної освітньої траєкторії, в той час як самовизначення в сфері професійної освіти ще не означає однозначного вибору професії та можливих місць роботи.
Загалом рівень самовизначення 9-класників
загальноосвітніх шкіл невисокий. Розподіл сформованості професійних уподобань не дозволяє судити про якість професійного вибору. Дослідження не показує, наскільки професійно-освітні плани старшокласників відповідають їх нахилам і можливостям самореалізації особистості, наскільки професійні наміри відповідають запитам роботодавців, можливостям надання освітніх послуг і затребуваності бажаних кваліфікацій на ринку праці.
Висновки
Результати дослідження показали, що професійні наміри 9-класників є ключовою характеристикою для вирішення завдання вибору вузу і майбутньої професійної діяльності. Але у більшості школярів ці наміри складаються досить суперечливо в силу об’єктивних причин, зумовлених в першу чергу
відсутністю можливості школи в організації і проведенні профорієнтаційної діяльності.
У роботі з підлітками слід приділяти увагу гендерним особливостям, професійним перевагам, специфіці вибору професійних уподобань.
Залежно від статевої приналежності 9-класників досягнутий рівень професійного самовизначення різниться. Дівчата частіше демонструють вищі показники професійного самовизначення.
Вікові відмінності 9-класників не впливають на процес професійного самовизначення, очевидно через невелику різницю у віці випускників 9-х класів.
Головними джерелами, звідки школяри отримують найбільш важливу інформацію щодо професійного майбутнього, є батьки, Інтернет, вчителі та шкільні психологи, однокласники й друзі. Радіо, телебачення, книжки, медпрацівники навчального закладу щодо питань вибору професії не роблять істотного впливу на рівень професійного самовизначення випускників 9-х класів.
Усвідомлений вибір професії, що виявляється у виборі форми і напрямку подальшого навчання, відбувається в 9-му класі (14–15 років), на підставі здійсненого вибору проходить його інструменталізація (профільні класи, курси, репетиторство, додаткові заняття). У цьому віці старшокласники більш сприйнятливі до психологічної роботи з побудови професійного майбутнього.
При формуванні оптимального професійного самовизначення слід зважати на можливість здійснення професійного вибору за інтересами, усвідомлення своїх професійних нахилів, здібностей, індивідуально-психологічних особливостей і адекватне уявлення про зміст майбутньої професійної діяльності.
Проведене анкетування є самодостатнім для аналізу професійної орієнтації учнів. Але професійний вибір школярів формується під впливом багатьох факторів, які коригують і бажання, і прагнення. Тому проведення досліджень з профорієнтації потребує комплексного підходу.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Список литературы
1. Курик М.В. Запорука здоров’я дітей / М.В. Курик, Т.М. Кошакова // Наше здоров’я. — 2010. — № 4. — С. 6-8.
2. Abele A.E. The longitudinal impact of self-efficacy and career goals on objective and subjective career success / A.E. Abele, D. Spurk // Journal of Vocational Behavior. — 2009. — Vol. 74, № 1. — P. 53-62.
3. Бесєдіна О.А. Проблеми погіршення стану здоров’я дітей та підлітків в умовах навчального закладу / О.А. Бесєдіна, Т.М. Кошакова // Актуальные проблемы и основные направления развития профилактической науки и практики. — Харьков, 2007. — С. 51-55.
4. Файзрахманова А. Л. Использование зарубежного опыта в профориентационной деятельности / А.Л. Файзрахманова, А.П. Чернявская // Молодой ученый. — 2013. — № 8. — С. 442-444. doi: 10.22141/2224-0551.8.76.2016.90818.
5. Донецкий А.М. Профориентация населения — важное условие эффективной занятости / А.М. Донецкий, Н.А. Крылова // Вестник ВГУ. — 2011. — № 1. — С. 226-228.
6. Коренєв М.М. Основні проблеми медичного забезпечення дітей та підлітків // Актуальні проблеми організації, медичного забезпечення дітей та підлітків. — Харків, 2012. — С. 20-24.
7. Шубочкина Е.И. Оптимизация трудовой деятельности учащихся, работающих в свободное от учебы время / Е.И. Шубочкина, В.Ю. Иванов // Мат-лы I конгр. Рос. общества школьной и университетской медицины. — М., 2008. — С. 195-196.
8. Коренев Н.М. Состояние здоровья подростков Украины / Н.М. Коренев, О.А. Немирова, Л.П. Булага и др. // Пробл. мед. науки та освіти. — 2015. — № 4. — С. 5-7.
9. Saris W.H.M. The assessment and evaluation of daily physical activity in children. A review // Acta Pediatrica. — 2015. — Т. 74, № 8. — P. 37-48. doi: 10.3390/nu7095380.
10. Попович А.Э. К вопросу о профессиональном самоопределении выпускников общеобразовательных школ / А.Э. Попович, С.А. Омельченко // Социально-гуманитарные знания. — 2011. — № 2. — С. 169-177. doi: 10.3390/nu7095380.
11. Соціально-психологічні особливості способу життя студентів та їхній вплив на здоров’я / В.А. Огнєв, Н.О. Галічева, К.М. Сокол та ін. // Експериментальна і клінічна медицина. — 2012. — № 1. — С. 164-169. doi: 10.1111/j.1742-1241.2008.01834.
12. Prader A. et al. Physical growth of swiss children from birth to 20 years of age. First Zurich longitudinal study of growth and development // Helvetica paediatrica acta. Supplementum. — 2013. — Т. 52. — P. 12-25. doi: 10.1111/j.1742-1241.2008.01834.
13. Медведева М.А. Почему люди так редко работают по выбранной специальности / М.А. Медведева, Н.И. Шиян // Наука, техника и образование. — 2014. — № 1. — С.103-106. doi: 10.1038/bjc.2014.540.
14. Парнов Д.А. Социально-педагогический компонент профессиональной ориентации школьников / Д.А. Парнов, H.A. Скоблина // Социальная педагогика. — 2011. — № 6. — С. 107-111. doi: 10.1186/1471-2407-6-289.
15. Valcour M. Family and career path characteristics as predictors of women’s objective and subjective career success: Integrating traditional and protean career explanations / M. Valcour, J.J. Ladge // Journal of Vocational Behavior. — 2008. — Vol. 73, № 2. — P. 300-309. doi: 10.1186/1491-2407-6-989.
16. Birnbaum A.S., Linver M.R. Adolescent physical development and health // Journal of Vocational Behavior. — 2011. — Vol. 84, № 2. — P. 83-86. doi: 10.22141/2224-0551.8.76.2016.90827
17. Career guidance for yong people: The impact of the new duty on schools / Journal by authority of House of Commons Education Committee // Sixth Special Report of Session / London. — 2013. — Vol. 75, № 3. — Р. 1-16.
18. Gerber М. An ampirical investigation and validation of types of career orientation / M. Gerber // International Journal of Experimental Education. — 2009. — Vol. 86, № 1. — P. 1-5. doi: 10.1016/ S0086-5005(00)70420-3.