Діагностика та лікування спинномозкової травми
Разделы: Школа Аксимед
Версия для печати
У більшості випадків діагностувати травму спинного мозку можна вже по об’єктивним симптомам та обставинам нещасного випадку. Для визначення точної локалізації і ступеня пошкодження призначають:
● рентгенографію хребта (спондилографія) для визначення місця пошкодження, проникнення в тіло спинного мозку уламків хребців;
● магнітно-резонансну або комп'ютерну томографію (це дозволяє виявити вогнища крововиливу);
● люмбальну пункцію для аналізу спинномозкової рідини і лікворного тиску;
● мієлографію;
● неврологічні тести;
● лабораторні аналізи крові та ліквору.
Лікування травм спинного мозку в гострий період завжди проводиться в стаціонарі нейрохірургічного відділення, а лікувальні заходи спрямовані на підтримання життєвих функцій: відновлення і підтримання дихання і роботи серця. Перший час хворого супроводжує нейрохірург, потім — невролог.
Медикаментозне лікування спрямоване на усунення набряку мозку, поліпшення кровопостачання тканин спинного мозку, посилення енергетичного метаболізму, провокування нейронів для кращого проведення нервових імпульсів, підвищення резистентності до гіпоксії. У деяких випадках може знадобитися оперативне втручання. Також важливо проводити профілактику ускладнень: трофічних виразок і пролежнів, застійної пневмонії, атрофії м'язів, деформації опорно-рухового апарату.
Після зняття гострого стану починається етап реабілітації. Первинний відновлювальний період повинен проходити в спеціалізованому неврологічному центрі реабілітації в режимі стаціонару. Залежно від ступеня травми можливе повне або часткове відновлення втрачених функцій, у тяжких випадках — інвалідизація (особливо в разі повного розриву спинного мозку). Під час реабілітації хворий продовжує отримувати медикаментозне лікування, однак акцент зміщується в бік ЛФК та фізіотерапевтичних процедур.