Журнал «Актуальная инфектология» Том 6, №5, 2018

Актуальність. Оперізувальний герпес є інфекцією, що виникає внаслідок реактивації латентного віруса варицелла зостер. Останнім часом актуальність цього захворювання обумовлена стрімким підвищенням рівня захворюваності серед осіб молодого та середнього віку.

На сьогодні особливу увагу привертає вивчення імунопатогенезу оперізувального герпесу. На відміну від інших вірусних захворювань характер перебігу герпес зостер залежить насамперед від імунологічної реактивності раннього Т-клітинного імунітету та значно меншою мірою — від продукції антитіл. Проте сучасні дослідження свідчать, що особливості імунної відповіді обумовлені не лише кількісним вмістом цитокінів, що регулюють активність імунокомпетентних клітин, але й поліморфізмом генів, кодують відповідні цитокіни, що обумовлює актуальність досліджень у цьому напрямку.

Мета: дослідити взаємозв’язок поліморфізму гена інтерлейкіну-10 (rs 1800872) із розвитком ускладнень оперізувального герпесу в дорослих.

Матеріали та методи. Під спостереженням було 50 хворих на оперізувальний герпес, які перебували на лікуванні у відділенні № 1 комунальної установи «Запорізька обласна інфекційна клінічна лікарня Запорізької обласної ради». Вік хворих коливався в межах від 27 до 85 років. Серед госпіталізованих чоловіків було 19 (38 %), жінок — 31 (62 %). Усі хворі мали негативний результат дослідження крові на антитіла до вірусу імунодефіциту людини. Усі пацієнти включені в дослідження за випадковою ознакою й інформованою згодою. Контрольну групу становили 40 здорових осіб, які раніше не хворіли на оперізувальний герпес.

Виділення ДНК та визначення поліморфізму гена ІЛ-10 (rs1800872), проведені на системі детекції продуктів полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі CFX-96 Touch (BIO-RAD, США) із використанням наборів NP-512-100 (Російська Федерація), здійснено у відділі молекулярно-генетичних досліджень навчально-лабораторного центру Запорізького державного медичного університету (завідувач — д.м.н., професор Камишний О.М.).

Статистичну обробку даних проводили з використанням сформованої бази даних пацієнтів у програмі Statistica for Windows 6.1 (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5). Для оцінки вірогідності відмінностей між кількісними ознаками в незалежних групах застосовували критерій Манна — Уїтні, між якісними ознаками — метод χ², для оцінки вірогідності кореляції між кількісними та якісними ознаками — коефіцієнт кореляції τ Кендала — Тау.

Результати. За результатами проведеного дослідження було виявлено, що генотип ТТ гена ІЛ-10 (rs 1800872) реєструвався в 30 (60,0 %) хворих на оперізувальний герпес проти 14 (35,0 %) здорових осіб контрольної групи (χ² = 5,56, р = 0,02), що підтверджувало значення поліморфізму гена ІЛ-10 у реактивації вірусу варицелла зостер та маніфестації оперізувального герпесу.

Аналіз поліморфізму гена ІЛ-10 (rs 1800872) залежно від ступеня тяжкості оперізувального герпесу показав, що ТТ-генотип вірогідно частіше (р < 0,05) реєструвався у хворих із тяжким перебігом захворювання (13 — 86,6 %) порівняно з пацієнтами із середньотяжким перебігом захворювання (17 — 48,6 %). У хворих із середньотяжким перебігом у 3,85 раза частіше (р < 0,05) виявлявся генотип TG (18 — 51,4) порівняно з хворими з тяжким перебігом захворювання (2 — 13,3 %). Загальна модель успадкування дала змогу підтвердити асоціацію наявності генотипу ТТ-гена ІЛ-10 (rs 1800872) із високими шансами розвитку тяжкого перебігу оперізувального герпесу (0,867 проти 0,133, χ² = 6,35, OR = 6,88, 95% CI = 1,35–35,11).

Для визначення генетичних факторів, які мають статистично значущий вплив на розвиток певних ускладнень захворювання різного характеру, нами було проведено рангову кореляцію Кендалл — Тау. Установлено, що поліморфізм гена ІЛ-10 (rs 1800872) мав вплив на перебіг оперізувального герпесу в дорослих, а саме генотип TT асоціювався не лише із тяжким перебігом захворювання (р = 0,0003) та розвитком ускладнень неврологічного характеру (р = 0,018), які були представлені менінгітом (6) та синдромом Рамсея — Ханта (3), а також ускладненнями офтальмологічного характеру (р = 0,004), які були представлені герпетичним блефарокон’юнктивітом (16), кератоувеїтом (3), іридоциклітом (1), субкон’юнктивальним крововиливом (1).

На відміну від генотипу TT генотип TG-гена ІЛ-10 (rs 1800872) мав асоціацію з розвитком ускладнень, пов’язаних із приєднанням вторинної бактеріальної мікрофлори (τ = 0,35, р = 0,024). Слід зазначити, що частота розвитку ускладнень, що пов’язані з приєднанням вторинної бактеріальної мікрофлори, не залежала від тяжкості перебігу оперізувального герпесу (р > 0,05). Зазначені ускладнення розвинулися у 8 (22,8 %) хворих із середньотяжким перебігом та у 2 (13,3 %) пацієнтів із тяжким перебігом захворювання.

Висновки. Поліморфізм гена ІЛ-10 (rs 1800872) впливав на реактивацію вірусу варицелла зостер у дорослих хворих. Генотип TT асоціювався не лише із тяжким перебігом захворювання (р = 0,0003), але й із розвитком ускладнень неврологічного (р = 0,018) й офтальмологічного характеру (р = 0,004). Генотип TG-гена ІЛ-10 (rs 1800872), навпаки, мав асоціацію з розвитком ускладнень, пов’язаних із приєднанням вторинної бактеріальної мікрофлори (р = 0,024), частота розвитку яких не залежала від тяжкості перебігу оперізувального герпесу (р > 0,05).