Журнал «Актуальная инфектология» Том 6, №5, 2018

Актуальність. Вітряна віспа залишається актуальною проблемою сьогодення, оскільки в Україні не проводиться її планова імунопрофілактика. За літературними даними, питома вага дорослих хворих на вітряну віспу у загальній кількості пацієнтів становить близько 15 %. Поширення інфекційних хвороб серед військовослужбовців, у т.ч. вітряної віспи, супроводжується такими особливостями, як висока скупченість через перебування в казармених умовах, знижена загальна резистентність та імунна реактивність організму внаслідок стресових навантажень, естафетна передача збудника.

Мета: проаналізувати особливості перебігу вітряної віспи у військовослужбовців однієї з військових частин Національної гвардії України за вересень 2017 року — червень 2018 року на основі клініко-епідеміологічних даних.

Матеріали та методи. На стаціонарному лікуванні в ОКІЛ м. Івано-Франківська перебувало 46 військовослужбовців, хворих на вітряну віспу, в період із вересня 2017 року по червень 2018 року. Діагноз був встановлений на основі епідеміологічних (контакт із хворим на вітряну віспу) та клінічних даних.

Результати. Найбільше випадків госпіталізації було зареєстровано у листопаді 2017 року (12 хворих — 26,09 %). Усі пацієнти вказували на контакт із військовослужбовцями, хворими на вітряну віспу, більшість з яких попередньо були госпіталізовані в ОКІЛ м. Івано-Франківська.

У середньому пацієнти були госпіталізовані на 2-гу — 3-тю добу від початку захворювання. У всіх 46 обстежених (100 %) встановили середній ступінь тяжкості недуги, що проявлялося гострим початком, рясним макуло-папуло-везикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках, помірно вираженим інтоксикаційним синдромом. Пацієнти скаржились на головний біль — 16 (34,78 %), загальну слабкість — 43 (93,48 %), субфебрильну — 32 (69,57 %) або фебрильну температуру — 14 (30,43 %). У 14 пацієнтів (30,43 %) розвинулось таке бактерійне ускладнення, як піодермія.

У загальному аналізі крові (ЗАК) спостерігали лейкопенію у 20 хворих (43,48 %) до 2,5 · 10⁹/л, лімфоцитоз до 45 %; паличкоядерний зсув лейкоцитарної формули вліво до 23 %; підвищену ШОЕ відмічали у хворих із піодермією.

Призначене лікування складалося з палатного режиму, дієти № 15, етіотропної (ацикловір), патогенетичної (дезінтоксикаційні, антигістамінні, антипіретики) та симптоматичної терапії. Пацієнти з піодермією отримували антибактеріальні препарати з групи цефалоспоринів.

У середньому хворі перебували на стаціонарному лікуванні 11,25 ± 2,30 дня. У всіх 46 (100 %) пацієнтів захворювання закінчилося видужанням.

Висновки. Перебіг вітряної віспи у військовослужбовців характеризується естафетною передачею, середньотяжкими формами захворювання, розвитком піодермії у третини хворих. З урахуванням високої контагіозності захворювання та особливостей його перебігу серед військовослужбовців потребує розгляду питання про необхідність вакцинації даної категорії населення.