Журнал «Актуальная инфектология» Том 6, №5, 2018

Актуальність. Поява безінтерферонових режимів лікування хворих на ХГС суттєво вплинула на результати противірусної терапії (ПВТ), оскільки їх ефективність сягає 90–100 % та дозволила значно скоротити строки цієї терапії. З 2017 р. в Україні вперше з’явилася можливість лікування хворих у рамках Державної цільової програми із застосуванням 3D-режиму (омбітасвір/паритапревір/ритонавір, дасабувір), ефективність якого при інфікуванні 1b-генотипом HCV, за даними рандомізованих досліджень, сягає 100 %. Тому особливу увагу привертає перший досвід застосування такої ПВТ у клінічній практиці.

Мета: проаналізувати ефективність противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С із застосуванням 3D-режиму.

Матеріали та методи. У дослідження були включені 44 хворі на ХГС, інфіковані 1b-генотипом HCV, віком від 23 до 72 років (чоловіків було 21, жінок — 23), які отримали безінтерферонову ПВТ за схемою омбітасвір/паритапревір/ритонавір і дасабувір ± рибавірин протягом 12 тижнів згідно з наказом МОЗ України № 729 від 18.07.2016 р. Рівень вірусного навантаження до призначення ПВТ у 21 (47,7 %) хворого перевищував 400 000 МО/мл, у 23 (52,3 %) пацієнтів відповідно був низьким. Усім хворим було визначено ступінь фіброзу печінки неінвазивними методами (еластометрія або фібротест). Переважали пацієнти зі стадіями фіброзу печінки F4 (14 — 31,8 %) та F3 (15 — 30,1 %), рідше були стадія F2 (7 — 15,9 %) або початкові стадії F0–1 (8 — 18,2 %). Ступінь активності некрозозапального процесу визначали за рівнем підвищення АлАТ, що виявився на рівні А3 (5 — 11,4 %), А2 (13 — 29,5 %), А1 (22 — 50,0 %), стабільно нормальною активність АлАТ була у 4 (9,1 %) хворих. В анамнезі майже в кожного третього пацієнта (13 — 29,5 %) був невдалий досвід лікування інтерфероном. Оцінка ефективності лікування була проведена згідно із зазначеним вище протоколом.

Результати. За результатами проведеного дослідження встановлено, що на 4-му тижні ПВТ відбулася негативація HCV-RNA в крові у 43 (97,7 %) хворих, а також нормалізація активності АлАТ — у 42 (95,5 %). На момент завершення лікування вірусологічна відповідь зберігалася в 42 (95,5 %) хворих. Лише у двох пацієнток HCV-RNA продовжував виявлятися в крові на момент завершення ПВТ при стійкій нормалізації активності АлАТ.

У подальшому стійка вірусологічна відповідь через 24 тижні після завершення ПВТ (СВВ 24) сформувалася в 42 (95,5 %) пацієнтів, що підтверджувалося негативним результатом дослідження HCV-RNA в крові із застосуванням високочутливого тесту. Серед пацієнтів, які не відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, були дві жінки, які раніше не мали досвіду лікування будь-якими противірусними засобами: хвора Н., 49 років, зі стадіями фіброзу печінки F2–3, активністю А1 та високим вірусним навантаженням та хвора Н., 62 роки, зі стадіями фіброзу печінки F0–1, активністю А1 та низьким вірусним навантаженням. Проте слід зазначити, що після завершення ПВТ у 11,4 % (5 із 44) хворих зафіксовано стійке підвищення АлАТ у межах 1,5–2,5 норми, незважаючи на досягнення СВВ 24.

Висока вірусологічна ефективність 3D-режиму ПВТ супроводжувалася розвитком небажаних явищ лікування. Тромбоцитопенія розвинулася в 15 (30,1 %) хворих на тлі ПВТ. Слід зазначити, що тромбоцитопенія зафіксована як при лікуванні хворих із цирозом печінки (6) — зниження тромбоцитів із 127 × 10⁹/л та 156 × 10⁹/л до 86 × 10⁹/л та 59 × 10⁹/л відповідно, так і у пацієнтів без цирозу печінки (9) — зниження тромбоцитів від норми до 80–70 × 10⁹/л. Слід зазначити, що двох (4,5 %) пацієнтів на початку лікування турбував свербіж шкіри, що швидко вдалося відкоригувати дезлоратадином. У 1 (2,3 %) пацієнтки (Б., 58 років) на тлі швидкої та стійкої негативації HCV-RNA в крові зберігалася підвищеною до 2,5 норми активність АлАТ та відзначено маніфестацію геморагічного васкуліту. У 2 (4,5 %) пацієнтів зі стадіями F4 після завершення лікування при досягненні вірусологічної та біохімічної відповіді зафіксовано появу асциту, що потребувало госпіталізації та проведення відповідної терапії.

Висновки. Клінічний досвід застосування 3D-режиму ПВТ у рамках виконання Державної цільової програми свідчить про високу її ефективність у досягненні елімінації вірусу, а саме досягнення СВВ 24 відбулося у 95,5 % пацієнтів, проте демонструє певні проблеми щодо виникнення небажаних явищ лікування, зокрема розвитку тромбоцитопенії, маніфестації позапечінкових проявів, появи асциту, що потребує подальшого накопичення досвіду застосування цієї схеми лікування.