Журнал «Актуальная инфектология» Том 6, №5, 2018

Актуальність. Трансмісивні інфекції — група паразитарних та інфекційних захворювань людей і тварин, механізм передачі яких здійснюється через укуси переносників-членистоногих. До них належать кліщовий вірусний енцефаліт, іксодові кліщові бореліози, моноцитарний ерліхіоз людини, гранулоцитарний анаплазмоз людини, бабезіоз людини і тварин. Хвороба Лайма (Лайм-бореліоз) є найпоширенішою трансмісивною інфекцією, що передається кліщами. Лише у США щорічно реєструється близько 300 000 випадків недуги. Рівень захворюваності в різних країнах Європи сягає від 9–10 випадків на 100 тис. населення (Польща, Білорусь) до 35 (Литва), 100 і більше (Словенія). В Україні офіційну реєстрацію ЛБ введено у 2000 р. Згідно з наказом МОЗ України № 133 від 19.07.1995 р., Лайм-бореліоз офіційно віднесено до групи особливо небезпечних інфекційних хвороб. Реєстрація хвороби помітно зросла: з 58 випадків у 2000 році до 3946 в 2017-му, в тому числі в Тернопільській області за цей самий період — з 4 до 165. Переносниками B. burgdorferi та A. phagocytophilum, які є збудниками Лайм-бореліозу та гранулоцитарного анаплазмозу людини, в Європі та Україні є кліщі роду Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus. За даними літератури, зараженість кліщів бореліями у Словакії становить 22,5 %, Чехії — 20,0 %. В Іспанії інфікованість кліщів комплексом В. burgdorferi s. l (B. afzeliі, B. burgdorferi sensu stricto та B. garinii) становила 9,3 %, в Норвегії — 16,0 %, в Україні — 9,7 % (6,3–25 %). За нашими даними, інфікованість кліщів комплексом В. burgdorferi s. l, відібраних від мешканців Тернопільщини, становить 23,4 %, B. miyamotoi — 1,6 %, A. phagocytophilum — 22,9 %. Лабораторна діагностика ЛБ ґрунтується як на виявленні самого збудника (бактеріоскопічний і бактеріологічний методи діагностики) або його ДНК, так і антитіл до нього (серологічний метод). Найбільш перспективним методом діагностики є ПЛР, яка дозволяє виявити ДНК борелій у різному біологічному матеріалі. В лабораторії Центру з вивчення Лайм-бореліозу та інших інфекцій, що передаються кліщами, який був створений в липні 2017 р. при ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» МОЗ України, за допомогою цього методу у сироватці крові обстежених нами мешканців Тернопільщини ДНК до комплексу В. burgdorferi s. l вдалося виявити у 11,01 %, A. phagocytophilum — у 7,6 %. Серологічні методи спрямовані на виявлення антитіл до збудника в сироватці крові, у лікворі (інтратекальних) і внутрішньосуглобовій рідині за допомогою імунофлюоресцентного або імуноферментного методу, РЗК, РНГА, ELISA, Western blot (імуноблотинг). Відповідно до рекомендацій Центру з контролю та профілактики хвороб США (CDC) затверджено двохетапну схему діагностики Лайм-бореліозу: на першому етапі за наявності клініко-анамнестичних показань проводиться тестування з допомогою ІФА або РНІФ. За результатами першого етапу дослідження, зразки крові з проміжними та позитивними результатами підтверджують методом імунного блотингу.

Мета: виявити частоту інфікування бореліями працівників лісових господарств деяких областей України, дослідити ефективність схем лікування та запропонувати більш ефективні.

Результати. Нами вивчено частоту інфікування бореліями працівників лісових господарств деяких областей України, використовували двохетапну схему діагностики (ІФА та імуноблот). При серологічному дослідженні у тесті ELISA антитіла IgM і/або IgG до комплексу B. burgdorferi sensu lato (B. burgdorferi sensu stricto, B. afzeliі та B. garinii), позитивні або проміжні результати виявлено у 40–43 % обстежених працівників лісових господарств Тернопільщини, Закарпаття, Хмельниччини, Волині, Буковини та у 58 % осіб із деяких господарств Житомирської області. Метод імуноблоту (EUROLINE Borrelia RN-AT) дав змогу виявити антитіла класу IgM і/або IgG до комплексу B. burgdorferi sensu lato (B. burgdorferi sensu stricto, B. afzeliі та B. garinii) у 41 із 61 (67,2 %) респондента із позитивними і проміжними результатами використання імуноферментного методу. Пацієнти з ЛБ не потребують ізоляції, оскільки для оточуючих вони не є заразними, отож епідемічної загрози не становлять. Медикаментозне лікування має бути комплексним. Обов’язковим є призначення етіотропних і відповідних патогенетичних засобів. Основними етіотропними препаратами (препарати 1-ї лінії) є тетрацикліни (доксициклін), пеніциліни (амоксицилін), цефалоспорини (цефуроксим, або цефтріаксон, або їх аналоги), резервними (препарати 2-ї лінії) — макроліди (азитроміцин, кларитроміцин). Вибір антибіотика, його дозування та тривалість застосування залежать від клінічної форми і стадії захворювання. Лікування мігруючої еритеми ми пропонуємо за такою схемою: доксициклін 100 мг 2 р/добу (протипоказаний вагітним і матерям, які годують груддю!), або амоксицилін чи аугментин 500 мг 3 р/добу, або цефуроксим 500 мг 2 р/добу протягом 10–21 дня (у більшості випадків — 14). Екстрена профілактика ЛБ здійснюється суворо індивідуально у випадках, коли точно встановлено, що кліщ був інфікований бореліями чи збудниками інших трансмісивних інфекцій. Антибіотикотерапія в ранні терміни (до 5 діб після присмоктування кліща) дозволяє практично в усіх пацієнтів ліквідувати інфекційний процес, причому ефективність використання різних антибіотиків приблизно однакова і досить висока (97–98 %).

Висновки. Встановлений великий відсоток інфікованих бореліями працівників лісових господарств у деяких областях України. Запропоновані ефективні схеми лікування та профілактики ЛБ.