Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №1, 2019
Вернуться к номеру
Ентеровірусні інфекції без клінічних проявів ураження нервової системи: сучасні аспекти у дітей
Авторы: Усачова О.В.(1), Рябоконь О.В.(1), Пахольчук Т.М.(1), Кулєш І.О.(2)
(1) — Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна
(2) — Обласна інфекційна клінічна лікарня, м. Запоріжжя, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Багато сучасних досліджень присвячені вивченню ентеровірусного ураження нервової системи людини. При цьому інші форми хвороби вивчені недостатньо. Відомо, що ентеровіруси людини можуть викликати патологічні стани з боку різних органів і систем із різними клінічними проявами: катар верхніх дихальних шляхів, диспептичні стани, екзантему, міо- і перикардити, геморагічні кон’юнктивіти тощо. Крім того, зареєстровано, що один і той самий ентеровірус може викликати захворювання з різними клінічними ознаками і причина такої мімікрії невідома.
Мета роботи: вивчити поширеність та особливості перебігу ентеровірусних інфекцій, що не супроводжуються ураженням нервової системи, серед госпіталізованих в обласний інфекційний стаціонар.
Матеріали та методи. В епідемічний для ентеровірусів період 2015–2016 рр. (липень — грудень) на базі Обласної інфекційної клінічної лікарні (ОІКЛ, гол. лікар В.Л. Шинкаренко) було проведено обстеження хворих дітей, які надходили з клінічними проявами ГКІ, ГРЗ, екзантемою та полінейропатією. Загалом було обстежено 95 пацієнтів. Серед обстежених 59 (62,1 %) мали прояви ГКІ, 28 (29,5 %) — екзантему, 7 (7,4 %) — ГРЗ і один — полінейропатію. У всіх відбирали кал і досліджували за допомогою ПЛР на наявність РНК ентеровірусів (лабораторія ЗДМУ). Аналізували особливості кожної форми. Статистична обробка отриманих результатів була проведена методами, прийнятими в медицині.
Результати. В загальній групі обстежених кожен третій хворий (31–32,6 %) був позитивним за наявністю ентеровірусів у калі. При цьому окремі клінічні групи значно відрізнялися за цим показником. Так, найчастіше ентеровірусна етіологія захворювання в епідемічний період реєструвалася за наявності екзантеми: більше половини пацієнтів із цим синдромом виділяли ентеровіруси (16 з 28). Кожен другий із ГРЗ (4 з 7) та один пацієнт із полінейропатією також переносили захворювання етеровірусної етіології. Рідше за інших реєструвалося ентеровірусне ураження шлунково-кишкового тракту (у 10 з 59 хворих). Пацієнти різних клінічних груп суттєво відрізнялися за віком. Так, усі хворі з локалізованим респіраторним синдромом ентеровірусної етіології були віком 8–14 років. Більшість хворих на ентеровірусну інфекцію з диспептичним перебігом були віком 1–3 роки (8 з 10). Найбільш різноманітною групою за віком стали діти, які переносили ентеровірусну екзантему: 7 із 16 (43,7 %) були віком 1–3 роки; кожен четвертий (4 з 16) — 4–10 років; майже кожний п’ятий — старші (3–18,8 %). Ми не відзначили, щоб різні клінічні форми ентеровірусної інфекції мали тенденцію до полісимптомності перебігу: у переважної більшості хворих дітей відмічено один переважаючий синдром, який виявлявся на тлі загальної запальної реакції організму. Цей факт значно утруднює діагностику захворювання.
Висновки. Ентеровіруси в сучасних умовах в один і той же сезон викликають різні за клінічними проявами захворювання. Серед клінічних форм, що не супроводжуються ураженням центральної нервової системи, домінують екзантемні. Діти раннього віку частіше переносять ентеровірусну інфекцію з домінуванням діарейного синдрому та екзантеми, старші — респіраторного синдрому. На сучасному етапі ентеровірусні інфекції мають перебіг із домінуванням лише одного клінічного варіанта без ураження інших органів і систем, що значною мірою ускладнює діагностику хвороби.