Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №2, 2019

Актуальність. Особливо небезпечні інфекції (ОНІ) — інфекційні хвороби, що характеризуються тяжкими та/або стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення. Основні принципи, організація та методика роботи при особливо небезпечних інфекціях регламентовані Міжнародними медико-санітарними правилами (2005), законами України, наказами, постановами і підзаконними актами МОЗ України. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», до переліку ОНІ належить 38 нозологій і 2 нозології, де формується носійство збудників ОНІ; а відповідно до ст. 37 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», обов’язковому епідеміологічному обстеженню підлягає кожен випадок ОНІ незалежно від місця виникнення. Це можуть бути як домашні осередки, так і заклади охорони здоров’я (ЗОЗ) (амбулаторія, поліклініка, стаціонар тощо), де надання медичної допомоги здійснюють лікарі лікувального профілю; транспортні засоби (потяг, літак, пароплав тощо), вокзали, готелі та ін. Для захисту медичного персоналу від інфікування збудниками ОНІ під час виконання функціональних обов’язків необхідно чітко розуміти алгоритм поведінки медичних працівників у таких осередках і обсяг роботи, яку їм належить виконати.

Мета роботи: підвищити обізнаність щодо організації роботи та вжиття заходів в осередках ОНІ для фахівців поліклінічної мережі.

Результати та обговорення. Виявлення хворих на ОНІ здійснюють за принципами синдромального нагляду, що включає блоки клінічної, епідеміологічної та лабораторної діагностики. У разі виявлення хворого або підозри на його інфікування збудниками ОНІ обов’язковими є повідомлення керівника підрозділу ЗОЗ, використання медичним працівником засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), адекватної ізоляції хворого з наданням медичної допомоги до моменту госпіталізації, здійснення первинних протиепідемічних заходів, укладання письмового повідомлення про хворого (труп) і осіб, які потенційно підпали під ризик зараження. Особливості здійснення заходів визначаються місцем виявлення події. Для фахівців загальної практики — сімейної медицини виявлення випадку підозри або хворого на ОНІ переважно ймовірне при наданні медичної допомоги за місцем проживання, в умовах поліклініки тощо. Робота в осередках ОНІ (епідеміологічне обстеження, лікувальні та протиепідемічні заходи) належить до робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, тому лікарі мають бути забезпечені спеціальним одягом, зокрема протичумними костюмами різних типів, взуттям та іншими ЗІЗ (маски, респіратори, рукавиці тощо), засобами особистої екстреної профілактики з урахуванням особливостей епідеміології ОНІ. Дотримання алгоритму роботи в осередках ОНІ є запорукою збереження здоров’я медичного працівника, осіб, які знаходяться в даному осередку і поза ним. Робота в осередках ОНІ вимагає чіткого планування і співпраці між багатьма службами, як медичними, так і немедичними (органи влади, транспорт тощо), що забезпечують територіальні комісії з техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. Регламент сповіщення про виявлення хворого чи підозру на зараження ОНІ включає питання, що мають бути доведені до персоналу ЗОЗ: хто подає інформацію; кому передається інформація у робочий і неробочий час; яким чином надається інформація. Інформацію про випадок ОНІ або підозру на нього подають телефоном за вертикаллю підпорядкованості: від медичного працівника, який виявив хворого чи підозрілого на ОНІ у медичному закладі чи за його межами, до керівника ЗОЗ і чергового станції швидкої медичної допомоги (в іншому випадку). Останні, у свою чергу, повідомляють керівників ЗОЗ, куди здійснюють госпіталізацію пацієнтів, і територіальної установи санітарно-епідеміологічного нагляду; від них інформація про підозрілий чи підтверджений випадок ОНІ надходить до керівника департаменту охорони здоров’я. Алгоритм дій сімейного лікаря при виявленні хворого на ОНІ або підозру на висококонтагіозне інфекційне захворювання за місцем проживання має бути таким: негайно ізолювати хворого у приміщенні, де він перебував у момент виявлення; зачинити вікна, кватирки, двері приміщення, вимкнути примусову вентиляційну систему і кондиціонування (крім підозри на холеру); поінформувати про випадок відповідно до схеми повідомлення; запросити епідукладку (ЗІЗ, засоби для поточної дезінфекції, препарати для термінової профілактики), укладку для відбору взірців для лабораторного дослідження (при підозрі на холеру) і лікарські засоби для надання медичної допомоги пацієнту; розпочати лікування і первинні протиепідемічні заходи (ЗІЗ, термінова профілактика, поточна дезінфекція); відібрати матеріал для лабораторного дослідження; визначити осіб, які підпали під ризик інфікування, скласти їх список; дочекатися евакуаційної бригади та супроводжувати хворого до госпітальної бази. Після госпіталізації пацієнта з ОНІ сімейний лікар проходить санітарне оброблення, вирішують питання про запровадження режимно-обмежувальних заходів, екстреної профілактики.

Висновки. Отже, алгоритм дій лікаря із загальної практики — сімейної медицини в умовах сьогодення є важливим інструментом раннього виявлення перших випадків висококонтагіозних ОНІ, локалізації та ліквідації осередків ОНІ та таким, що забезпечує їх індивідуальну та суспільну безпеку.