Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №2, 2019
Вернуться к номеру
Особливості клініко-лабораторних проявів деструктивного туберкульозу легень, викликаного чутливими та хіміорезистентними мікобактеріями
Авторы: Мажак К.Д.(1), Ткач О.А.(1), Голубченко Л.К.(1), Кізло Н.А.(2), Кіромасова Н.І.(2), Божко Л.Г.(2), Брода Є.П.(2)
(1) — Національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, Україна
(2) — КНП ЛОР «Центр легеневого здоров’я», м. Львів, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Негативний вплив на динаміку захворюваності на туберкульоз (ТБ) має збільшення питомої ваги хіміорезистентних форм, що, з одного боку, погіршує перебіг хвороби, а з іншого — призводить до зростання частоти рецидиву мультирезистентного туберкульозу (МРТБ). Складність трактування змін біохімічних показників, які використовуються як маркери гостроти й активності запалення, пов’язана із властивою їм поліфункціональністю, обумовленою їх різноплановими захисними функціями, мобілізація яких залежить від вираженості відповіді на інтенсивність агресії, що визначається біологічними властивостями мікобактерій туберкульозу (МБТ) і адекватністю реакції організму. Все це визначає перспективність клініко-лабораторних зіставлень для отримання інформативних прогностичних моделей, оцінки спрямованості перебігу процесу і результатів ефективності лікування ТБ.
Мета: виявити клініко-біохімічні особливості перебігу деструктивного туберкульозу легень у хворих із виділенням медикаментозно-чутливих (МЧ) і медикаментозно-стійких (МС) штамів МБТ.
Матеріали та методи. При включенні пацієнтів у дослідження оцінювали основні прояви туберкульозної інтоксикації, бронхолегеневі симптоми, ступінь вираженості інфільтративних і деструктивних змін у легеневій тканині та масивність бактеріовиділення. Обстежено 96 хворих на деструктивний ТБ легень із бактеріовиділенням МЧ МБТ (І група) і 109 хворих із МС МБТ (ІІ група), зокрема 46 осіб із мультирезистентністю віком 18–65 років (середній вік — 37,5 ± 4,7 року). Поширеність процесу визначалася за даними рентгенологічної картини: у 40 % хворих обмежувалася 2–3 сегментами, у 53 % — 3–5 (часткою) і у 7 % — легенею. Для характеристики гостроти запалення досліджували рівні в сироватці крові церулоплазміну (ЦП), гаптоглобіну (Нр), трансферину (Тф), С-реактивного білка (СРБ), α1-протеазного інгібітора (α1-ПІ), фібриногену (ФБ), альбуміну (А). Активність і тяжкість процесу оцінювали за активністю аденозиндезамінази (АДА), каталази (К), загальної оксидантної активності плазми крові (ЗОА), інтенсивності процесів перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ), рівня речовин низької і середньої молекулярної маси (МСМ), показників інтенсивності протеолізу — загальної протеолітичної активності крові. Активність ЦП визначали методом Равіна; концентрацію СРБ, Нр, ФБ, А, Тф — загальноприйнятими методами, активність α1-ПІ — з використанням синтетичного субстрату трипсину; активність АДА — методом G. Giusti. Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням комп’ютерної програми Statistica 6,0. Рівень статистичної значущості відмінностей (р) визначали за допомогою довірчого критерію Стьюдента для абсолютних і відносних величин і критерію Фішера (при числі спостережень менше 30).
Результати та обговорення. Аналіз особливостей розподілу хворих за клінічними формами виявив домінування дисемінованої форми ТБ (64,7 та 67,6 % відповідно) в І та ІІ групах хворих. За статево-віковими ознаками в обох групах переважали чоловіки (82,3 та 84,7 % відповідно), які найчастіше хворіли у продуктивно-працездатному віці (61,7 та 70,3 % відповідно). Встановлено, що коливання рівня АДА співвідносяться з тяжкістю стану хворого, клініко-рентгенологічною картиною процесу в легенях, вираженістю ендогенної інтоксикації (ЕІ) за показниками вмісту МСМ. Найбільш високі рівні АДА (понад 22,6 од. акт.) реєструвались при масивному бактеріовиділенні та поширеності деструктивних змін у легенях; найбільш високі (> 27,5 од. акт.) — у хворих із подальшим несприятливим перебігом захворювання. Встановлено, що гіперферментемія АДА в сироватці крові хворих на МРТБ легень супроводжується високим рівнем загальної оксидантної активності плазми крові (ЗОА) (r = 0,63), білків гострої фази запалення (гаптоглобіну — r = 0,73, трансферину — r = 0,71, фібриногену — r = 0,72, α-1 протеїназного інгібітора — 0,70). Виявлено середній ступінь зв’язку між активністю АДА та інтенсивністю процесів перекисного гемолізу еритроцитів (r = 0,58), високий — з рівнем МСМ (r = 0,75). Менший обсяг клініко-рентгенологічних змін супроводжується нижчими рівнями активності АДА, інтенсивності процесів ПГЕ, активності ЗОА плазми крові, рівня білків гострої фази запалення, МСМ. При зіставленні середніх значень показників в аналізованих групах з урахуванням масивності бактеріовиділення відзначено істотно більші величини окремих показників у хворих ІІ групи при масивному бактеріовиділенні: рівень ЗОА в середньому вище на 72 %, СРБ — на 43 %, ЦП — на 30 %, К — на 22 %, ФБ — на 33 %, АДА — на 44 %, МСМ — на 42 %. Це свідчить про первинно більшу тяжкість патологічного процесу в легенях. Зміни інших показників, що характеризують интенсивність протеолітичних процесів — α1-ІП, а також вираженість ЕІ за рівнем ПГЕ, концентрації загального білка, Тф були подібні і значимо не відрізнялись. Встановлена у хворих на вперше виявлений деструктивний ТБ легень з різною чутливістю збудника варіабельність показників системної запальної відповіді, процесів перекисного окиснення ліпідів, рівня ЕІ, що відображає вираженість захисних і метаболічних процесів в організмі, свідчить про різні за тяжкістю ступені ураження легень в рамках однієї клінічної форми туберкульозу і характеру бактеріовиділення.
Висновки. Вивчення клінічної картини, профілю резистентності МБТ, зрушень з боку ключових ланок біохімічних процесів у хворих на ТБ легень дає можливість науково обґрунтувати оптимальні моделі застосування індивідуальної мультидисциплінарної пацієнт-орієнтованої корекції ведення випадку, що сприятиме більш інтенсивному відновленню реактивності організму, підвищенню результативності лікування і запобігатиме розвитку рецидиву хіміорезистентного туберкульозу легень.