Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №2, 2019
Вернуться к номеру
Оцінювання вмісту вітаміну D у хворих із хронічним гепатитом С
Авторы: Мусаєв Е.Е., Мороз Л.В., Гайдук О.А.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Вірусний гепатит С входить у число соціально значимих захворювань та є однією з основних причин хронічної патології печінки. За оцінками ВООЗ, у світі більше ніж 170 млн осіб інфіковані вірусом гепатиту С. Щорічно реєструються 3–4 млн нових випадків зараження. З ХГС-інфекцією пов’язують 40 % випадків цирозу печінки в термінальній стадії та 60 % — гепатоцелюлярної карциноми. Численні дослідження в багатьох напрямках довели провідну роль вітаміну D серед хворих із ХГС, пухлинними та кардіометаболічними розладами та спонукали для подальшого проведення генетичних, клінічних та експериментальних досліджень із вивченням метаболізму та ролі вітаміну D. Збільшуються докази в різних наукових дослідженнях, що рівні вітаміну D обернено корелюють з активністю запального процесу в печінці за рівнем аланінамінотрансферази (АЛТ). В деяких дослідженнях є дані про зв’язок між рівнем сироваткового вітаміну D та 25-ОН віт. D3 із вірусним навантаженням у хворих на ХГС. Існують також дані про зв’язок вітаміну D із прогресуванням ХГС та ефективністю противірусної терапії (ПВТ).
Мета дослідження: дослідити частоту та ступінь недостатності вітаміну D у хворих на ХГС.
Матеріали та методи. Під спостереженням перебував 101 хворий на ХГС. Серед обстежених чоловіків було 70 (69,3 %), жінок — 31 (30,7 %), середній вік пацієнтів становив 43,89 ± 1,57 року. Всі хворі перебували на стаціонарному або амбулаторному лікуванні у Вінницькому міському гепатологічному центрі протягом 2016–2017 рр. Діагноз ХГС був підтверджений виявленням у сироватці крові хворих анти-HCV, HCV-RNA. Для оцінки концентрації HCV-RNA був використаний кількісний варіант ПЛР для визначення кількості вірусних частинок в 1 мл — вірусного навантаження (низьке вірусне навантаження — ≤ 800 000 МО/мл, високе вірусне навантаження — ≥ 800 000 МО/мл). Більшість пацієнтів мали низьке вірусне навантаження (62,4 % — менше 800 000 Ме/мл). Всім хворим було визначено рівні 25-гідроксихолекальциферолу (25-ОН віт. D3), вітаміну D загального в сироватці крові. Рівень 25-гідроксихолекальциферолу (25-ОН віт. D3) та вітаміну D загального оцінювався як нормальний при показниках > 30 нг/мл, недостатність — 10–30 нг/мл та дефіцит — < 10 нг/мл. Також у комплекс обстеження хворих входило визначення рівнів АЛТ, АСТ уніфікованими методами Райтмана — Френкеля. Контрольну групу становили 30 практично здорових осіб, серед яких було 14 чоловіків (46,7 %) та 16 жінок (53,3 %), середній вік становив 38,8 ± 1,9 року. Статистична обробка отриманих результатів проводилась за допомогою Statistica 5,5 із використанням параметричних і непараметричних методів оцінки отриманих результатів.
Результати та обговорення. Згідно з отриманими нами даними спостерігалися зміни рівнів 25-ОН вітаміну D3 та вітаміну D загального в сироватці крові хворих на ХГС залежно від статі. Так, у чоловіків із ХГС рівень 25-ОН вітаміну D3 знижувався в 1,88 раза порівняно зі здоровими, тоді як у жінок зниження даного показника відбувалося на рівні тенденції. Не було виявлено і вірогідної різниці між рівнями 25-ОН вітаміну D3 у сироватці крові чоловіків та жінок, хворих на ХГС. Така ж картина спостерігалася і відносно змін рівнів вітаміну D загального. Вірогідне його зниження в сироватці крові у 2,15 раза зафіксували лише серед чоловіків, хворих на ХГС. У групі хворих на ХГС жінок спостерігалося лише його незначне зниження. Також не було вірогідної різниці між рівнями вітаміну D загального у хворих на ХГС чоловіків та жінок. Статева різниця була нами виявлена лише при недостатності рівня 25-ОН вітаміну D3. Так, вона спостерігалася в переважній більшості (77,10 % — 54 особи) чоловіків, хворих на ХГС. Серед обстежених нами жінок таких було у 2,39 раза менше (32,2 % — 10 осіб). Відмінності у вікових групах були виявлені лише стосовно рівня вітаміну D загального в сироватці крові. Найнижчий рівень цього показника був зафіксований у віковій групі 40–49 років та був в 1,69 раза меншим порівняно з віковою групою ≤ 19 років. Проте не було встановлено вірогідної різниці між рівнем вітаміну D загального в сироватці крові між групами здорових осіб та хворих на ХГС залежно від віку. Також ми спостерігали вікові особливості за наявності у хворих на ХГС недостатності рівня 25-ОН вітаміну D3. Отже, більше половини хворих віком 40–49 років (64,07 % — 41 особа) мали ознаки недостатності рівня 25-ОН вітаміну D3, що було в 4,10 раза більше, ніж у групі пацієнтів 30–39 років та в 5,86 та 8,20 раза більше порівняно з віковими групами 20–29 та ≥ 50 років відповідно. Хворі на ХГС із наявністю недостатності рівня 25-ОН вітаміну D3 у 2,20 раза частіше мали підвищені біохімічні показники активності запального процесу. Серед них також в 3,02 раза частіше зустрічалися особи з високим вірусним навантаженням.
Висновки. У хворих на ХГС спостерігаються зміни в обміні вітаміну D, які мають статеву та вікову залежність. Серед хворих із недостатністю рівня 25-ОН вітаміну D3 переважають особи 40–49 років, чоловічої статі з підвищеним рівнем активності АЛТ та високим вірусним навантаженням.