Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. Гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) — найпоширеніше інфекційне захворювання у світі. Частка ГРВІ в етіологічній структурі загальної інфекційної захворюваності становить 85 %. На сьогодні відомо більше 200 вірусів, здатних викликати гостру респіраторну вірусну інфекцію, проте вчені продовжують виявляти нові збудники. У ХХІ столітті були вперше виділені метапневмовірус людини (НMPV) та бокавірус (HBoV). HMPV описала В. van den Hoogen разом зі своєю командою в 2001 році в Нідерландах і визначила, що метапневмовірус — це оболонковий несегментований одноланцюговий РНК–вмісний вірус, який належить до родини Paramyxoviridae.

Мета дослідження: встановити клінічні особливості метапневмовірусної інфекції у дорослих різних вікових груп та визначити вплив коінфекції на тяжкість перебігу.

Матеріали та методи. Для даної роботи використовувались бібліосемантичний та аналітичний методи. Проводився аналіз останніх наукових публікацій з даної теми таких електронних баз даних, як PubMed, Skopus, Cochrane.

Результати дослідження та їх обговорення. Метапневмовірус поширений на всіх континентах, на що вказують результати досліджень багатьох країн світу (Нідерланди, Німеччина, Австралія, Канада, США, Мексика, Японія та ін.). Сезонність була описана в кількох дослідженнях, причому епідеміологічний пік настає на 1–2 місяці пізніше, ніж для респіраторно–синцитіального вірусу. Захворюваність з року в рік варіює і приблизно становить 4,2–13,2 % серед дорослого населення. Хоча більшість дітей інфікуються HMPV до 5 років, проте повторна інфекція HMPV відбувається протягом усього дорослого життя. Так, HMPV був виявлений у 13 % госпіталізованих дорослих у Рочестері, штат Нью–Йорк. HMPV–інфекція здебільшого перебігає легко у здорових молодих людей, але інфікування HMPV у літньому віці, на тлі супутньої патології, призводить до збільшення тяжкості захворювання і вищої захворюваності та смертності. При HMPV–інфекції найчастіше виявляють симптоми верхніх дихальних шляхів, такі як ринорея, кашель або лихоманка. Зареєстровано випадки, що супроводжувалися кон’юнктивітом, блюванням, діарею та висипом, але вони рідкісні. Лише одне дослідження виявило HMPV у сироватці крові шляхом полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією (RT–PCR), що дозволяє припустити, що HMPV–інфекція зазвичай обмежується дихальними шляхами. Захворювання нижніх дихальних шляхів, які найчастіше спричиняються HMPV, — це бронхіоліт, пневмонія, круп і загострення астми. Коінфекція з іншими вірусними або бактеріальними патогенами може погіршити перебіг захворювання. Частота виникнення вірусної коінфекції у пацієнтів з HMPV коливається від 6 до 23 %. Проте вторинна бактеріальна пневмонія, що може виникнути, пов’язана з підвищеною смертністю.

Висновки. Завдяки сучасним досягненням вірусології стало можливим ідентифікувати нові етіологічні агенти. Так, у 2001 р. був вперше ідентифікований метапневмовірус людини. Найчастішими симптомами HMPV у дорослих є кашель, задишка, лихоманка, біль в горлі. HMPV може викликати ураження як верхніх, так і нижніх відділів дихальних шляхів. Коінфекція з іншими вірусними або бактеріальними патогенами зустрічається досить часто і погіршує симптоматику захворювання, але немає вірогідних даних, що вона завжди детермінує тяжкість захворювання. Пройшло майже 18 років з моменту виділення HMPV, і хоча за цей час було зроблено багато відкриттів щодо цього вірусу, проте все ще залишаються відкритими багато запитань (характеристика імунної відповіді при HMPV–інфекції, етіологічне лікування, особливості коінфекції з іншими збудниками), що обумовлює необхідність подальшого вивчення даної проблеми.