Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. На сьогодні кишкові інфекції достатньо поширені серед населення та посідають провідне місце в структурі інфекційної патології. Вони об’єднують понад 30 недуг бактеріальної, вірусної чи протозойної етіології.

Мета дослідження: дослідити клінічну ефективність антисекреторного препарату рацекадотрил при гострих кишкових інфекціях.

Матеріали та методи. Обстежені 40 хворих на гострі кишкові інфекції (ГКІ) середньотяжкого перебігу, які перебували на лікуванні у Сумській обласній клінічній інфекційній лікарні імені З.Й. Красовицького. ГКІ були спричинені умовно–патогенними збудниками (23 пацієнти — 57,5 %) та сальмонелами (17 пацієнтів — 42,5 %). Середній вік пацієнтів становив 37,85 ± 2,16 року. Чоловіків було 32 (80,0 %), жінок — 8 (20,0 %). Залежно від схеми лікування хворі були розподілені на 2 групи по 20 чоловік у кожній: І група отримувала стандартну (базисну) терапію — промивання шлунка і/або кишечника, регідратацію, ентеросорбенти, ферменти, пробіотики, ІІ — додатково до базисної терапії отримувала антисекреторний препарат рацекадотрил по 2 саше 2–3 рази на добу протягом 2–3 діб. Групи пацієнтів були рівнозначні за гендерним складом, ступенем тяжкості, етіологією та клінічною формою захворювання.

Результати дослідження та їх обговорення. В обстежених переважала гастроентероколітна форма (17 осіб — 42,5 %), гастроентеритна зустрічалася у 1,2 раза рідше (14,35,0 %), а ентероколітна — в 1,9 раза рідше (9,22,5 %). У пацієнтів І групи інфекція була спричинена: Salmonella enteritidis — у 9 (45,0 %) хворих, Klebsiella pneumoniae — у 11 (55,0 %). У хворих ІІ групи етіологічним чинником недуги були: Salmonella enteritidis — у 8 (40,0 %) пацієнтів, Klebsiella pneumoniae — у 7 (35,0 %), Enterobactercloaceae — в 1 (5,0 %), у 4 осіб (20,0 %) етіологія не була встановлена. На момент надходження до лікарні, до початку лікування, температура тіла підвищувалася в пацієнтів І групи до 38,14 ± 0,23 °С, в осіб ІІ групи — 37,88 ± 0,14 °С, частота випорожнень в обстежених становила 7,05 ± 0,87 раза на добу і 9,90 ± 1,20 раза на добу (відповідно І і ІІ групи). Пацієнти скаржилися: на нудоту — 50,0 і 70,0 % хворих, блювання — 40,0 і 70,0 % осіб, дискомфорт та урчання в животі — 90,0 і 70,0 % хворих, біль у животі — 85,0 і 80,0 % обстежених відповідно І і ІІ групи. Отже, за клінічними ознаками групи були зіставленими. У результаті проведеного лікування в пацієнтів І групи тривалість діареї становила 4,25 ± 0,19 доби і була довшою порівняно з хворими ІІ групи — 1,90 ± 0,14 доби (p < 0,001), урчання та дискомфорт у животі обстежені І групи відмічали 5,55 ± 0,15 доби, тоді як пацієнти ІІ групи — 3,15 ± 0,13 доби (p < 0,001). Біль у животі хворі І групи відмічали протягом 5,1 ± 0,2 доби, а пацієнти ІІ — у 2,2 раза менше — 2,30 ± 0,19 доби (p < 0,001).

Висновки. Залучення при лікуванні гострих кишкових інфекцій антисекреторного препарату рацекадотрил позитивно впливає на перебіг хвороби. Препарат сприяє швидшому зникненню поносу, больового синдрому та дискомфорту в животі, а отже, зменшує тривалість захворювання.