Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. Бактеріальні менінгоенцефаліти (МЕ) входять у десятку основних інфекційних причин смертності населення й інвалідізації (20–50 %). Однією із сучасних особливостей бактеріальних МЕ є часте поєднання бактерій з нейротропними вірусами, зокрема герпесвірусами, з формуванням мікст–інфекції (МІ), що призводить до модифікації симптоматики, тяжкого, затяжного перебігу, підвищення летальності. Клінічні прояви даних станів недостатньо вивчені й не описані.

Мета дослідження: вивчити клінічні особливості вірусно–бактеріальних МІ порівняно з бактеріальною моноінфекцією (МоІ).

Матеріали та методи. За спеціально розробленими критеріями відбору було обстежено й проліковано 1200 пацієнтів (840 жінок, 360 чоловіків) віком від 18 до 70 років. Серед загальної кількості обстежених було 37 хворих із бактеріальними МЕ, серед яких 20 — з моноінфекцією (Бк): Stаph. аureus — 3 (15,00 %), Staph. еpidermalis — 1 (5,00 %), Str. рneumonia — 4 (20,00 %). В інших випадках (60,00 %) лабораторно ідентифікувати збудник інфекції не вдалося. У 17 (5 чоловіків, 12 жінок, Ме = 38,6 р.) — поєднання кількох патогенів: HSV + Str. рneumonia — 7 (41,18 %), HSV + Stаph. аureus — 2 (11,76 %), VZV + Stаph. аureus — 1 (5,88 %), EBV + Stаph. аureus — 1 (5,88 %), Str. рneumonia + Cryptococcus neoformans — 1 (5,88 %), Бк + Candida albicans — 1 (5,88 %), HSV + Бк — 1 (5,88 %), Бк + EBV — 1 (5,88 %).

Статистичну обробку даних проведено за програмою Statisticа 6.0 (StatSoft Inc., США).

Результати дослідження та їх обговорення. Методом ANOVA було виявлено вірогідну різницю у віці пацієнтів з МоІ та МІ. Так, вік пацієнтів із бактеріальними МоІ становив Ме = 36,4 року, тоді як пацієнти з МІ були більш старшими — Ме = 55,5 року (р = 0,0001). У пацієнтів із герпесвірусно–бактеріальною інфекцією частіше виявлено поєднання Бк із HSV (68,75 %), при цьому в 63,64 % у спинномозковій рідині (СМР) виявлено ДНК HSV (63,64 %), рідше — специфічні антитіла класу IgG HSV. У пацієнтів із МІ захворювання в усіх випадках розвивалося гостро, але на відміну від МоІ у 41,00 % хворих виникненню розгорнутої клінічної картини МЕ передувала поява рясних герпетичних висипань на шкірі обличчя, слизовій ротоглотки, у 11,76 % — герпетичний кератокон’юнктивіт. За даними первинного загальноклінічного аналізу СМР, рівень цитозу становив Ме = 569 кл/мкл, нейтрофілів Ме = 75 %, білок — Ме = 0,91 г/л, глюкоза Ме = 3,0 ммоль/л. За даними анамнезу, антибактеріальні препарати спочатку було призначено 82,35 %, противірусні — 23,53 % хворим. Ефективність проведеної терапії всі пацієнти оцінили як незначну. Після періоду клінічного покращення (Ме = 7 днів) у 13 (76,47 %) осіб було спостережено прогресування хвороби з появою нової вогнищевої неврологічної симптоматики, психопатологічного, епілептиформного синдрому, лихоманки. Санації СМР на тлі проведеної терапії в жодному випадку не було. Пацієнти надходили до відділення інтенсивної терапії ДУ «ІЕІХ НАМНУ» на Ме = 56–й день лікування. За цей період кількість курсів антибактеріальної терапії досягала Ме = 2. Тривалість одного курсу антибактеріальної терапії становила Ме = 12 днів. При надходженні до відділення інтенсивної терапії ДУ «ІЕІХ НАМНУ» стан усіх пацієнтів було розцінено як тяжкий. У групі пацієнтів із МІ частіше було визначено бульбарні порушення (52,94 % проти 65,00 % відповідно, р = 0,0001), генералізовані епінапади (5,00 % проти 29,41 %, р = 0,0001), пневмонію (15,00 % проти 88,24 % відповідно, р = 0,0004), у 2,1 раза частіше були герпетичні висипання на шкірі, слизовій ротоглотки (30,00 % проти 64,71 % відповідно, р = 0,001). За даними магнітно–резонансної томографії головного мозку в усіх пацієнтів із МЕ на тлі МІ було визначено вогнища запалення розмірами від 1,0 до 3 см із нечіткими контурами, перифокальною зоною набряку. На відміну від хворих із МоІ вогнища локалізувалися переважно (76,47 %) в субкортикальних відділах лобових, скроневих часток, стовбурі головного мозку (р = 0,0001), їх кількість була більшою Ме = 4 (р = 0,0002). У 41,18 % була визначена дислокація мозкових структур, явища вентрикуліту, у 29,41 % — ділянки крововиливів. У 76,47 % хворих вогнища накопичували контраст. До того ж у всіх пацієнтів цієї групи було виявлено процес злипання оболонок, у 70,59 % — гідроцефальний синдром.

Висновки. У хворих із бактеріальними менінгоенцефалітами неспецифічної етіології в 45,95 % випадків зареєстровано асоціації бактерій з іншими патогенами, найчастіше з герпесвірусами (76,47 %). Клінічно ця група відрізнялася стійкою лихоманкою (Ме = 25 днів), прогресуванням неврологічної симптоматики, психопатологічних порушень (100,00 %), вторинно–генералізованих епінападів (35,29 %) на тлі антибактеріальної терапії (Ме = 7–й день).