Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №5-6, 2019

Актуальність. Щороку у світі реєструються спалахи особливо небезпечних інфекцій з трансмісивним шляхом передачі — гарячки Західного Нілу (ГЗН); денге; Чикунгуньї; хвороби, викликаної вірусом Зіка; іксодового кліщового бореліозу (ІКБ); кліщового вірусного енцефаліту (КВЕ) тощо, збільшується ареал їх поширеності. Розвиток авіаційного сполучення з ендемічними країнами, міжнародний туризм і трудова міграція створюють умови до потрапляння збудників і переносників на територію України. Клімато–географічні умови Харківської області сприяють виникненню та функціонуванню на її території природних осередків більшості з цих інфекцій.

Мета: оцінити епідемічний процес особливо небезпечних інфекцій з трансмісивним шляхом передачі на території Харківської області.

Матеріали та методи. Проведене обсерваційне епідеміологічне дослідження в Харківській області за 2015–2019 рр., використано дані епідеміологічного, ентомологічного моніторингу.

Результати дослідження та їх обговорення. За період, що аналізується, серед мешканців Харківської області реєструвалися тільки завізні випадки вірусних гарячок із трансмісивним шляхом передачі: випадки гарячки денге виявлено у 3 чоловіків, які повернулися з відпочинку в Таїланді. Умови для формування місцевого осередку були відсутні (холодний період року, не поширені види комарів, які виступають вектором для збудника гарячки денге). ГЗН підтверджена у жінки, яка напередодні перебувала у Греції. Відсутність реєстрації місцевих випадків ГЗН обумовлена поліморфізмом клінічної картини захворювання та відсутністю настороги у медичних працівників до даної інфекції. З міжнародного аеропорту «Харків» здійснюються прямі авіарейси до країн, ендемічних з ГЗН, співробітниками аеропорту підтверджуються випадки виявлення комарів на борту літаків, що прибувають. Тому існує можливість заносу збудника і формування місцевих осередків ГЗН. У попередні роки за результатами досліджень НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького збудник ГЗН було виявлено в комарах, яких відловлено в Чугуївському районі (смт Есхар) та м. Харкові. З 2016 р. в ДУ «Харківський лабораторний центр МОЗ України» впроваджено дослідження кліщів методом полімеразної ланцюгової реакції з одночасним визначенням збудників 4 інфекцій — КВЕ, ІКБ, ГАЛ, МЕЛ. За результатами моніторингу, при дослідженні 611 кліщів РНК збудника КВЕ не виявлено. Однак за період, що аналізується, було зареєстровано один випадок КВЕ, пацієнт інфікувався під час перебування в Алтайському краї Росії. Проте, враховуючи поширеність на території області кліщів Іxodes Ricinus — основного вектора КВЕ — та наявність осередків на прикордонних з Україною територіях Росії, існують всі передумови для формування місцевих осередків КВЕ. При дослідженні 419 кліщів, знятих з людей, виділили ДНК збудника (борелії, анаплазми, ерліхії) у 29,4 % (123) випадків, при цьому в 16 кліщах встановили мікст–інфекцію (3,8 %). За останні 2 роки намітилась тенденція щодо збільшення питомої ваги інфікованих кліщів серед усіх досліджених (з 16,5 % у 2017 р. до 47,5 % у 2019 р.). При дослідженні 192 кліщів, зібраних на прапор, з 60 пулів виявилися позитивними хоча б до одного збудника 46 (76,7 %), до 2 збудників — 2 (3,3 %). Зазначене свідчить про значну поширеність збудників у популяції кліщів. Відмічається зростання інфікованості кліщів анаплазмами, в першу чергу на території м. Харкова, з 1,1 % у 2017 р. та 7,2 % у 2018 р. до 23,5 % у 2019 р. В області природні осередки МЕЛ виявлено в 6 районах (8 територій) та м. Харкові (7 територій), ГАЛ — у 7 районах (15 територій), м. Харкові (14 територій) та м. Люботині. На всіх територіях, де виявлялися кліщі, інфіковані збудниками ГАЛ та МЕЛ, раніше була встановлена ензоотичність з ІКБ. В області виявлено 464 території, ензоотичних з ІКБ, існує значний ентомологічний потенціал осередків, про що свідчить ступінь інфікованості кліщів бореліями (12,6–18,8 %). За період, що аналізується, зареєстровано 1114 випадків ІКБ, 92,4 % захворілих інфікувалися в межах області. За межами України інфікувалися 34 захворілих (3,1 %), географія випадків розширюється, в першу чергу за рахунок трудової міграції в країни Європи. За клінічними ознаками завізні випадки не відрізнялись від місцевих, превалює на ранніх стадіях мігруюча еритема, при хронізації процесу спостерігається ураження суглобів. Проте останнім часом при місцевих випадках зростає відсоток уражень центральної нервової системи, що, можливо, свідчить про потрапляння на територію області інших видів борелій, яких виявити наявними діагностикумами неможливо. У 2018–2019 рр. в Харківській області відбулася активізація епізоотичного процесу туляремії, про що свідчать позитивні результати дослідження кліщів як одного з можливих векторів: в 2019 р. з 4 досліджених пулів (32 кліща) був один позитивний результат, у 2018 р. з 55 досліджених пулів (249 кліщів) було три позитивних результати, при цьому в попередні роки (2016–2017 рр.) при дослідженні 312 кліщів випадків інфікування збудником туляремії не виявлялось.

Висновки. Значна поширеність на території Харківської області природних осередків інфекцій, вектором яких виступають кліщі, підтримує напружену епідемічну й епізоотичну ситуацію та становить несприятливий прогноз щодо захворюваності на ці інфекції. Потепління клімату сприяє поширенню у північному напрямку переносників, що при зростанні міжнародних авіаційних транспортних потоків підвищує ризик виникнення й укорінення на території області осередків деяких трансмісивних вірусних гарячок.