Международный неврологический журнал 1(17) 2008

Прочитайте уважно вступ та інструкцію користувача перед застосуванням

Вступ та інструкція користувача

Система класифікації великих моторних функцій при церебральних паралічах базується на оцінці самостійних рухів, особлива увага надається сидінню (контролю тулуба) і ходінню. При визначенні 5-рівневої системи класифікації першочерговим критерієм було створення такого поділу моторних функцій за рівнями, який би мав клінічне значення. Відмінності між рівнями базуються на функціональних обмеженнях, необхідності в допоміжному обладнанні (ходунки, милиці, палички, інвалідний візок), а також на якості рухів. До першого рівня належать діти з незначними нейромоторними порушеннями, переважно меншими, ніж характерно для церебрального паралічу, а також діти, яким зазвичай ставлять діагноз «мінімальна мозкова дисфункція» або «легка форма церебрального паралічу». Різниця між першим і другим рівнями не є такою вираженою, як між іншими рівнями, особливо в дітей до двох років.

Особлива увага в класифікації приділяється визначенню рівня, що найкраще відповідає вмінням і характеризує обмеження моторних функцій дитини на час обстеження. Акцент робиться на повсякденній активності дитини вдома, у школі, у суспільному оточенні. Тому важливо класифікувати можливості дитини на основі її стандартної поведінки (а не максимальних можливостей) і не включати суб’єктивних прогнозів. Пам’ятайте, що необхідно класифікувати стан дитини за її великими моторними функціями на момент тестування, а не оцінювати якість рухів чи потенційні можливості їх покращання.

Опис п’яти рівнів є довільним, не ставиться мета детально описати всі аспекти функціонування конкретної дитини. Наприклад, дитина з геміплегією, яка не може рачкувати (повзати на чотирьох), але за іншими параметрами відноситься до першого рівня, буде класифікована за першим рівнем. Запропонована шкала є порядковою, і відстані між рівнями не обов’язково мають бути рівномірними, крім того, не обов’язково, щоб діти із церебральним паралічем рівномірно розподілялися між п’ятьма рівнями. У кінці класифікації подаються відмінності між парами рівнів, що допоможуть правильно визначити рівень великих моторних функцій дитини на час обстеження.

Назва кожного рівня відповідає найвищому рівню мобільності, якого може досягнути дитина віком 6–12 років. Ми вважаємо, що класифікація моторних функцій залежить від віку дитини, особливо в немовлят та в ранньому дитинстві. Тому ми подаємо опис кожного рівня для дітей кількох вікових груп. Опис функціональних можливостей та обмежень для кожної вікової групи не є вичерпним, не є нормою, а служить лише загальним орієнтиром. Недоношених дітей до 2 років слід класифікувати з урахуванням їх віку.

Ми намагались більше підкреслити функціональні можливості дітей, а не їх обмеження. Загальний принцип оцінювання такий: дитина, яка виконує рухові функції, властиві певному рівню, належить до цього або вищого рівня. І навпаки, діти, які не можуть виконати рухи, подані в описі певного рівня, найімовірніше належать до цього або нижчого рівня.

Система класифікації великих моторних функцій при церебральних паралічах

До 2 років

Рівень І. Діти можуть сідати, сидіти на підлозі та лягати з сидячого положення без допомоги рук, тримаючи іграшку руками. Діти рачкують, підтягуються до стояння й роблять декілька кроків, тримаючись за меблі. У віці від 18 місяців до 2 років можуть ходити без допоміжних засобів.

Рівень ІІ. Діти можуть сидіти на підлозі, але часто спираються на щось руками для рівноваги. Повзають на животі або рачкують. Можуть підтягнутися до стояння та зробити декілька кроків, тримаючись за меблі.

Рівень ІІІ. Діти можуть сидіти на підлозі при фіксації спини. Можуть перевертатися та повзати вперед на животі.

Рівень IV. Діти можуть контролювати положення голови, але для сидіння на підлозі потрібно фіксувати їх за тулуб. Вони можуть перевертатися з живота на спину та зі спини на живіт.

Рівень V. Фізична неспроможність обмежує вольовий контроль за рухами. Лежачи на животі й сидячи, діти не можуть контролювати положення голови та тулуба й протидіяти силі тяжіння. Потребують допомоги дорослих, щоб перевернутися.

Від 2 до 4 років

Рівень I. Діти сидять на підлозі, руками можуть маніпулювати предметом. Самостійно сідають на підлогу та лягають із сидячого положення. Як основний спосіб пересування діти використовують ходіння, не потребуючи при цьому допоміжних засобів.

Рівень II. Діти можуть сидіти самостійно на підлозі, але мають проблеми з рівновагою, коли тримають предмет обома руками. Самостійно, без допомоги дорослих, сідають на підлогу та лягають із сидячого положення. Можуть підтягнутися до стояння на стійкій поверхні. Діти рачкують реципрокно, можуть пересуватися по квартирі, тримаючись за меблі. Ходіння з допоміжними засобами є основним видом пересування.

Рівень III. Можуть самостійно сидіти на підлозі, часто за типом W-сидіння (сидіння між п’ятками при внутрішньо ротованих стегнах) і переважно потребують допомоги дорослих для сідання. Можуть повзати на животі та рачкувати (часто нереципрокно), що і є основним способом пересування. Можуть підтягнутися до стояння на стійкій поверхні й пройти невелику відстань, тримаючись за предмети. Діти можуть пройти незначну відстань у приміщенні, використовуючи допоміжні засоби та допомогу дорослих для вибору напрямку ходіння та для поворотів.

Рівень IV. Діти можуть сидіти на підлозі, якщо їх посадять, проте не можуть утримати це положення без допомоги рук. Діти переважно потребують додаткового обладнання для сидіння та стояння. Можуть самі долати невеликі відстані (у межах кімнати) шляхом перевертання, повзання на животі або нереципрокного рачкування.

Рівень V. Фізична неспроможність обмежує вольовий контроль за рухами та положенням голови й тіла. Усі моторні функції обмежені. Функціональні обмеження в сидінні та стоянні не можна повністю компенсувати шляхом використання допоміжних пристроїв. Діти п’ятого рівня не можуть самостійно пересуватися, тому їх транспортують інші.

Від 4 до 6 років

Рівень I. Діти легко сідають та встають із крісла без допомоги рук. Вони встають із підлоги та з крісла, не тримаючись за предмети. Ходять у приміщенні та надворі, можуть підніматися сходами. Починають освоювати біг та стрибки.

Рівень II. Діти сидять у кріслі й можуть вільно маніпулювати предметами обома руками. Можуть встати з підлоги та з крісла, часто відштовхуючись від стійкої поверхні чи підтягуючись руками. Діти ходять без допоміжних засобів у приміщенні й можуть долати короткі відстані по рівній поверхні надворі. Піднімаються сходами, тримаючись за поруччя, але не можуть бігати й стрибати.

Рівень III. Діти сидять у звичайному кріслі, але потребують фіксації тазу або тулуба для збільшення можливості використання рук. Діти можуть самостійно сідати та вставати з крісла, підтягуючись руками та спираючись на стійку поверхню. Можуть ходити по рівній поверхні з допоміжними засобами, піднімаються сходами за допомогою дорослих. При пересуванні на довгі відстані та по нерівній поверхні дитину здебільшого транспортують у візку.

Рівень IV. Діти можуть сидіти у кріслі, але потребують спеціалізованих крісел для фіксації тулуба та збільшення можливості використання рук. Можуть сісти та встати з крісла або за допомогою дорослих, або підтягуючись руками та спираючись на стійку поверхню. Діти можуть пройти тільки декілька кроків із допоміжними засобами та під наглядом дорослих, але їм складно повертати чи втримувати рівновагу на нерівній поверхні. За межами дому їх транспортують інші особи. Можуть пересуватися самостійно за допомогою електричних інвалідних візків.

Рівень V. Фізична неспроможність обмежує вольовий контроль за рухами та положенням голови й тіла. Усі моторні функції обмежені. Функціональні обмеження в сидінні та стоянні не можна компенсувати шляхом використання адаптивного обладнання та допоміжних пристроїв. Діти п’ятого рівня не можуть самостійно пересуватися, тому їх транспортують інші. Тільки деякі досягають часткової мобільності, використовуючи високотехнологічні електричні інвалідні візки.

Від 6 до 12 років

Рівень I. Ходять у приміщенні, надворі та сходами без обмежень. Можуть бігати та підстрибувати, але швидкість, рівновага та координація знижені.

Рівень II. Ходять у приміщенні та на вулиці, піднімаються сходами, тримаючись за поруччя, але обмежені при ходінні по нерівній поверхні та схилах, а також у людних місцях чи вузьких проходах. Ці діти практично не можуть виконувати такі великі моторні функції, як біг та стрибки.

Рівень III. Діти можуть ходити в приміщенні та на вулиці по рівній поверхні з допоміжними засобами. Можуть піднятися сходами, тримаючись за поруччя. Залежно від функції верхніх кінцівок можуть самостійно пересуватися на інвалідному візку, або ж їх транспортують інші при пересуванні на великі відстані чи по нерівній поверхні.

Рівень IV. Залишаються переважно на попередньому рівні розвитку, досягнутому до 6 років, і пересуваються вдома, у школі та за їх межами на інвалідному візку. Іноді можуть автономно пересуватися за допомогою електричного інвалідного візка.

Рівень V. Фізична неспроможність обмежує вольовий контроль за рухами та положенням голови й тіла. Усі моторні функції обмежені. Функціональні обмеження в сидінні та стоянні не можна компенсувати шляхом використання адаптивного обладнання та допоміжних пристроїв. Діти п’ятого рівня не можуть самостійно пересуватися, тому їх транспортують інші. Тільки деякі досягають часткової мобільності, використовуючи високотехнологічні електричні інвалідні візки.

Відмінності між рівнями

Відмінність між I та II рівнями. Порівняно з дітьми І рівня діти II рівня обмежені в свободі пересування під час ходіння надворі та в суспільстві, їм потрібні допоміжні засоби при освоєнні ходіння. Відрізняється також якість рухів — вони практично не можуть бігати та підстрибувати.

Відмінність між II та III рівнями. Різниця полягає в ступені функціональної мобільності. Діти III рівня потребують допоміжних засобів, а також часто ортезів для ходіння, а діти II групи не потребують допоміжних засобів для ходіння після досягнення ними 4-річного віку.

Відмінність між III та IV рівнями. Різниця проявляється в основному в можливості сидіння та пересування з допоміжними засобами. Діти IIІ рівня сидять самостійно, самі пересуваються по підлозі й ходять із допоміжними засобами. Діти IV рівня можуть сидіти (переважно з підтримкою), самостійне пересування обмежене, здебільшого їх транспортують інші, або вони використовують електричний інвалідний візок.

Відмінність між IV та V рівнями. Діти V рівня не мають навіть основ антигравітаційного контролю постави. Самостійне пересування можливе лише тоді, коли дитина навчиться користуватись електричним інвалідним візком.

Назви рівнів

Рівень I – ходіння без обмежень.

Рівень II — ходіння з обмеженнями.

Рівень III — ходіння з допоміжними засобами.

Рівень IV — самостійне пересування обмежене.

Рівень V — самостійне пересування неможливе.  

© 2007 Український переклад – Міжнародна клініка відновного лікування, м. Трускавець