Журнал «Внутренняя медицина» 3(3) 2007

12 червня 2007 р. у приміщенні Міністерства охорони здоров'я України відбулося розширене засідання Вченої медичної ради МОЗ України.

Вступним словом відкрив засідання віце-президент Академії медичних наук України, член-кореспондент НАН України, академік АМН України, професор Л.Г. Розенфельд. Відмітивши, що ми переживаємо різні етапи розвитку Болонського процесу на Україні і потрібно з'ясувати та обговорити подальший його розвиток на вищому рівні, він запропонував заслухати та обговорити доповіді ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, члена-кореспондента АМН України, професора В.Ф. Москаленка; ректора Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, члена-кореспондента АМН України, професора Ю.В. Вороненка; ректора Одеського державного медичного університету, академіка АМН України, професора В.М. Запорожана; ректора Національного фармацевтичного університету, члена-кореспондента НАН України, д.фарм.наук, д.хім.н., професора В.П. Черниха.

Першим із доповіддю на тему «Вища медична освіта і Болонський процес» виступив ректор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, професор Віталій Федорович Москаленко. Свою доповідь він розпочав із визначення основних і першорядних цілей Болонського процесу: розробка єдиної системи залікових одиниць трудомісткості навчання як засобу підтримки мобільності студентів (система ECTS), системи зрозумілих і порівняльних наукових ступенів, сприяння мобільності студентів, викладачів, дослідників і адміністративного персоналу, розвиток європейського співробітництва щодо гарантії якості, розробка адекватних критеріїв і методології якості, розвиток, побудова до 2010 р. Європейського простору в сфері вищої освіти. Також були наведені законодавчі та нормативні документи України з приєднання до Болонського процесу: Указом президента України від 17.02.2004 № 199/2004 створена міжвідомча комісія для внесення пропозицій щодо приєднання України до Болонського процесу; наказом МОН України від 23.01.2004 № 48 та № 49 затверджена Програма проведення педагогічного експерименту з впровадження кредитно-модульної системи та щодо реалізації положень Болонської декларації.Також затверджені заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої медичної та фармацевтичної освіти і затверджений та введений Новий навчальний план для медичних факультетів.

Віталій Федорович ознайомив присутніх із системою ECTS (European Credit Transfer System — Європейська система перезарахування кредитів) як основним засобом розвитку співпраці між університетами Європи, що використовується з метою розширення можливостей освітнього вибору для студентів, сприяє полегшенню оцінювання за рахунок введення понять «кредити» і «оцінки». В Україні вона названа КМСОНП — кредитно-модульна система організації навчального процесу (наказ МОН України від 23.01.2004 № 48). Він повідомив, що у 24 країнах Європи (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Німеччина, Норвегія, Словенія, Туреччина, Хорватія, Франція та ін.) було проведене міжнародне соціологічне дослідження з визнання ECTS-МА як універсальної системи співпраці і взаємного визнання. Виявилося, що 46 університетів цих країн (70 %) визнають і використовують систему ECTS.

Ректор також показав, як проходить запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця: проведено 2 міжнародні наради за участю експертів ВМФО ВООЗ, працює робоча група МОЗ України з упровадження засад Болонського процесу, проведено 6 всеукраїнських нарад МОЗ України з ректорами, проректорами, керівниками навчальних закладів, відповідальними секретарями ВМ(Ф)НЗ України, організовано навчання понад 1500 викладачів ВМНЗ України і близько 1100 НМУ за програмою «Вища медична освіта і Болонський процес», створено координаційну раду та Інститут кураторів ECTS, 48 опорних кафедр НМУ очолюють роботу однопрофільних кафедр України зі створення нового інформаційного і навчально-методичного забезпечення за КМСОНП. У НМУ відбувається формування нового освітньо-виховного середовища як необхідної умови впровадження КМСОНП шляхом оновлення змісту освіти, створення нового інформаційного та навчально-методичного забезпечення, удосконалення організації навчального процесу, підвищення професійної майстерності науково-педагогічних працівників, модернізації матеріально-технічної бази забезпечення навчального процесу. В університеті помінялися критерії відповідності вимогам сучасної кадрової політики, що полягають у відмінному навчанні, позитивних рекомендаціях на стажування у вузах інших країн, активній участі в наукових студентських гуртках, наукових конференціях, олімпіадах, доброму або вільному володінні іноземними мовами, вільному володінні ком'ютерною технікою.

Відзначаються позитиви в запровадженні КМСОНП в НМУ, що проявляються у зменшенні тижневого навантаження студентів, збільшенні часу на самостійну роботу, зменшенні кількості студентів у академічній групі, повному опитуванні студентів на заняттях, зниженні середнього річного навчального навантаження викладачів, зростанні якості успішності, скороченні пропусків занять, стажуванні студентів НМУ в закордонних ВМН, стажуванні іноземних студентів в НМУ. Але поряд з позитивними моментами існує цілий ряд проблемних питань із запровадження КМСОНП у НМУ: значне зростання кількості підсумкових контрольних заходів за 2 роки, зниження абсолютної успішності, скорочення числа відмінників та призначення стипендій з державного фонду.

Отже, можна зробити висновки, що вища медична освіта в Україні зробила перші кроки в напрямку до європейського освітнього простору і реалізації ідеї: «Bringing students to Europe to all student» — «Відкрити студентів для Європи, відкрити Європу для всіх студентів» (з Берлінської конвенції, 2003). Таким чином, упровадження кредитно-модульної системи є незворотним процесом, що задекларований державою на міжнародному рівні, і його виконання передбачено чинною галузевою нормативно-правовою базою. Акредитація ВМНЗ ДАК України за найвищим ІV рівнем не забезпечує автоматичного визнання медичних університетів нашої держави Європейською мережею визнання ENIC/NARIC. Тому постає питання про необхідність створення моделі вітчизняного медичного університету, що має відповідати європейським критеріям якості. На сьогодні ми можемо оцінювати проміжні підсумки входження нашої медичної освіти до Болонського процесу. Перші кінцеві результати будуть отримані у 2010 році, що стане роком переходу від Болонського процесу до європейського простору вищої освіти.

З наступною доповіддю виступив ректор Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.  Шупика, член-кореспондент АМН України, професор Ю.В. Вороненко. Своє слово він розпочав з того, що «медицина – єдина спеціальність, у якій випускник, отримуючи диплом, не має права на самостійну практику».

Післядипломна медична освіта повинна бути стаціонарною і здійснюватися у відповідних закладах, визнаних уповноваженими владними структурами. Вона передбачає участь у повному діапазоні медичних маніпуляцій у відділі, де здійснюється навчання, включаючи чергування, теоретичну і практичну підготовку протягом повного робочого тижня та протягом року згідно з переліком процедур, визначених уповноваженими владними структурами.

Отже, що зумовило реформування вищої школи в Європі? Різке збільшення обсягів медичних знань, необхідність забезпечення вільної індивідуальної освітньої траєкторії, створення єдиного глобального медичного навчального простору, конкуренція з боку США. Складові системи безперервної медичної освіти: базова медична освіта, післядипломна медична освіта, безперервний професійний розвиток. Так, в Європі для отримання базової медичної освіти необхідно 6 років, тривалість післядипломної освіти — від 1–10 років (в залежності від спеціальності), безперервний професійний розвиток (БПР) заключається в тому, що лікарю видається ліцензія на 3–5 років. Мета БПР — збереження на належному рівні, перегляд , поглиблення і розширення знань, навичок і установок у відповідь на потреби пацієнтів. Безперервний професійний розвиток — це обов'язок лікаря протягом усього професійного життя підтримувати свою компетентність на належному рівні. Головне його гасло — «Від освіти на все життя до освіти через усе життя».

Ключові вимоги, що висуваються для БПР:

— медичне регулювання — засіб, за допомогою якого лікарі гарантують пацієнтам безпеку і якість медичної допомоги;

— структури медичних регулюючих систем включають п'ять рівнів: персональний, груповий, робочого місця, національного і міжнародного регулювання;

— функції медичних регулюючих систем включають стандарти та етику, освіту, сертифікацію і реєстрацію, гарантію практичної придатності;

— регулюючі системи повинні розвивати стандарти для лікарів: що вони мають право робити, а що ні;

— континуум медичної освіти повинен забезпечити засоби щодо підтримки високих стандартів медичної допомоги (МД) на всіх стадіях професійної кар'єри лікаря;

— повинен підтримуватися достовірний і надійний реєстр лікарів, яким дозволена практична діяльність;

— при виникненні проблем у роботі лікаря регуляторні механізми повинні бути готові втрутитися.

Ректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика Ю.В. Вороненко навів основні напрямки реформування системи ПДМО та БПР: збереження і лібералізація існуючої системи, введення системи ліцензування лікарської діяльності з обов'язковою попередньою атестацією, введення кредитної системи накопичення знань і професійних навичок лікарями та гармонізація мінімально необхідної кількості кредитів згідно з Європейськими нормами та правилами для продовження ліцензії на лікарську діяльність, розробка освітньо-кваліфікаційних характеристик за кожною лікарською спеціальністю, використання належної системи комп'ютерного тестування для оцінки знань як допуск до навчання на передатестаційних циклах, запровадження дистанційних форм комп'ютерного тестування лікарів.

Уперше в Україні в НМАПО проходить дистанційне навчання, у форматі якого проведено цикл тематичного вдосконалення лікарів, ПАЦ із стоматології, здійснена дистанційна перевірка знань керівників лікувальних закладів, розроблена типова платформа для використання телевізійних каналів передачі інформації ті забезпечення дистанційного самонавчання. Так, вже були проведені цикли тематичного вдосконалення в дистанційному форматі для викладачів Запорізького медичного університету.

У заключній частині доповідач відмітив, що можливі різні форми безперервного професійного розвитку, такі як навчання на циклах інформації та стажування, ПАЦ тривалістю 2–4 тижні, дистанційне навчання, наукова робота та публікації, стажування в клініках як в Україні, так і за кордоном, участь у з'їздах, конгресах, семінарах, конференціях, інформаційний обмін, консультації тощо, при цьому форму БПР лікар обирає за власним бажанням.

З доповіддю «Фармацевтична освіта в Україні» виступив ректор Національного фармацевтичного університету, член-кореспондент НАН України, професор В.П. Черних. Він відзначив, що фармація України – велике фармацевтичне братерство. На сьогодні наукові кадри для фармацевтичної галузі готують 20 вищих навчальних закладів України, а працює в цій галузі 350 тис. осіб. Але що ж зумовило необхідність реформування медичної та фармацевтичної освіти? Насамперед, це прогрес світової фармацевтичної та медичної освіти, глобальні зміни на європейському ринку праці, зміни у соціальному, економічному, правовому та освітянському просторі.

Як відомо, і в Україні існують різні рівні підготовки спеціалістів. Так, коледжі готують молодших спеціалістів (2 або 3 роки) та бакалаврів (3 роки) за спеціальностями: фармація, виробництво фармацевтичних препаратів, аналітичний контроль якості хімічних лікарських сполук. В університеті готують спеціалістів (5 років), магістрів (1 рік) за спеціальністю: фармація, клінічна фармація, технологія парфумерно-косметичних засобів, технологія фармацевтичних препаратів.Та постали питання: не визначено термін підготовки бакалавра (3 чи 4 роки?), на сьогодні бакалаврів готують коледжі та університети, немає чіткої системи посад для бакалавра.

Обгрунтовуючи вказане вище, В.П. Черних запропонував припинити підготовку освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» у коледжах та впровадити підготовку магістрів в університетах замість спеціалістів за досвідом медичних вищих навчальних закладів України: інтегрований магістр (5 років), інтернатура (1 р.), а коледжі готують молодшого спеціаліста з терміном навчання до 3 років. Такі зміни пов'язані зі збільшенням вимог до молодшого спеціаліста. На сьогодні пройшли серйозні зміни у триєдиній системі «лікар — пацієнт — фармацевт», суттєво змінилася роль фармацевта. Фармацевт — це передусім носій спеціалізованих знань, радник лікаря і пацієнта.

В.П. Черних відмітив, що запорукою якісної підготовки спеціалістів є інформатизація та комп'ютеризація навчально-виховного процесу, соціальна захищеність студентів, створення належних побутових умов і змістовного культурного відпочинку.

Заслухавши та обговоривши всі доповіді, що прозвучали, вчена рада МОЗ України відзначає наступне: на виконання Указів Президента України від 17.02.2004 р. № 199/2004 «Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України», від 04.07.05 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», наказу МОН України від 23.01.04 «Про затвердження заходів щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки» та відповідно до наказу МОЗ України від 22.03.2004 № 148 Міністерством охорони здоров'я України визначена масштабна, розрахована до 2011 року Програма реформування вищої медичної школи на засадах Болонської декларації.

Основними засадами Болонської декларації є 6 ключових позицій:

1. Введення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й — до одержання першого академічного ступеня (тривалість не менше 3-х і не більше 4-х років) («бакалавр»); 2-й — після його одержання. Навчання впродовж другого циклу може передбачити отримання ступеня «магістра» (через 1–2 роки) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7–8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS, зробивши її накопичувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде грунтуватись не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники.

4. Розширення мобільності. Передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на благо усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікації повинно бути спрощене.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішеним в рамках Болонського процесу, є залучення до Європи більшої кількості студентів з інших регіонів світу.

Міністерство охорони здоров'я України вже здійснило системні заходи щодо переходу підготовки лікарів на Європейські стандарти. Створена Концепція до дипломної та післядипломної медичної освіти відповідно до вимог Всесвітньої федерації медичної освіти та основних положень Болонського процесу, що дозволить різко підвищити якість підготовки студентів і лікарів та поліпшити рівень надання кваліфікованої медичної допомоги населенню.

Зазначені зміни у вітчизняній вищій медичній освіті, що проводяться еволюційно із урахуванням національних традицій та громадської думки, були схвалені на Національній нараді з реформування вищої медичної школи за участю Всесвітньої організації охорони здоров'я та Всесвітньої федерації вищої медичної освіти, що вперше проводилась в Україні у грудні 2005 року.

Міністерством охорони здоров'я України запроваджений план підготовки лікарів напряму «Медицина», побудований за принципом кредитно-модульної організації навчального процесу (ECTS) та рейтингової оцінки рівня знань студентів.

Важливим кроком до реформування післядипломної медичної освіти стане не тільки проведена модернізація інтернатури і розширення до стандартів ЄС переліку лікарських спеціальностей, але й запровадження у подальшому резидентури та системи безперервного професійного розвитку лікаря; впровадження кредитно-модульної системи навчання під час підготовки лікарів в інтернатурі, проходження передатестаційних циклів та курсів підвищення кваліфікації.

Незважаючи на інтенсивну роботу з упровадження Болонської декларації, слід відзначити ряд проблемних питань, що потребують більш ретельного опрацювання.

На цей час відзначаються протиріччя між ростом завантаженості викладачів, значним обсягом витрат навчального часу на оцінювання, якістю самостійної роботи студентів і недостатнім фінансуванням вищої медичної школи та, як наслідок, складностями у матеріально-технічному оснащенні вищих навчальних закладів і низьким рівнем оплати праці викладачів.

Значні труднощі у реалізації освітніх інновацій спричиняє відсутність необхідного фінансування з боку держави вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти щодо запровадження визначених чинним законодавством співвідношень викладач — студент (лікар — інтерн) до 1:4. Таким чином, в умовах нового навчального плану наповненість груп студентів залишається збільшеною до 9 осіб, що негативно впливає на якість навчального процесу.

Такий стан фінансування вищих медичних навчальних закладів суттєво утруднює питання подальшого реформування вищої медичної і фармацевтичної освіти, особливо в частині її євроінтеграційного спрямування, що потребує значних фінансових витрат на забезпечення навчального процесу на кредитно-модульних засадах та його інформацію, створення власних університетських клінік та їх оснащення новітньою лікувально-діагностичною апаратурою.

Отже, Вчена медична рада вирішила прийняти до відома всі озвучені доповіді і продовжити поетапне впровадження засад Болонського процесу у вищій медичній та фармацевтичній освіті з обов'язковим урахуванням вітчизняних традицій вищої медичної школи. Також погодилась розпочати підготовку до впровадження кредитно-модульної системи навчання під час підготовки лікарів в інтернатурі, проходження передатестаційних циклів та курсів підвищення кваліфікації. Вирішили забезпечити належну підготовку та перепідготовку професорсько-викладацького складу вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, забезпечити підготовку нового покоління підручників та навчальних посібників, що відповідають міжнародному досвіду кредитно-модульної організації навчального процесу, і порекомендували МОЗ України звернутися до Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України з метою забезпечення належного фінансування вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, поліпшення їхнього матеріально-технічного оснащення та забезпечення співвідношення викладач — студент (лікар — інтерн) до рівня 1 : 6, як цього вимагає європейський досвід.

Підготувала аспірант кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Г.І.  Мишанич