Журнал «Медицина неотложных состояний» №8(103), 2019

Вступ. Використання рутинних доз опіоїдів при проведенні оперативних втручань може мати низку  небажаних побічних ефектів, таких як післяопераційна гіпералгезія, центральна депресія дихання, парез кишечника, нудота, блювання, затримка сечовиділення [1]. А хворі з уже скомпрометованою функцією нирок вимагають застосування комбінації декількох анестетиків/анальгетиків у мінімальних дозах, що діють на різних рівнях більпровідної системи, для інтраопераційної і післяопераційної аналгезії [2, 3]. Ад’юванти, такі як парацетамол, кетамін, нефопам, і внутрішньовенне введення лідокаїну можуть використовуватися для покращання періопераційного контролю болю, зменшення дози опіоїдів і запобігання можливості трансформації гострого післяопераційного болю в хронічний біль [3–5]. Лапароскопічні (ЛПС) урологічні операції сприяють зменшенню оперативної травми, ранній активізації хворих, скороченню перебування в стаціонарі й підвищенню комфорту пацієнтів. Тому дослідження ефективності й безпеки мультимодальної малоопіоїдної анестезії під час проведення ЛПС оперативних втручань на нирках є актуальною проблемою, особливо у хворих із ХХН, часто обтяженою контраст-індукованою нефропатією.

Мета роботи: визначення ефективності мультимодальної малоопіоїдної анестезії як методики анестезіологічного забезпечення при проведенні ЛПС оперативних втручань на нирках.

Матеріали та методи. У дослідження увійшло 15 пацієнтів, середній вік 48,60 ± 14,55 року, яким було виконано ЛПС операції на нирках. Середня маса тіла становила 80,41 ± 12,66 кг. Середня тривалість оперативного втручання — 115,00 ± 38,96 хв, середня тривалість анестезії — 145,00 ± 38,96 хв. Усі пацієнти оперувалися в умовах ендотрахеального наркозу. Індукція: в/в пропофол 2 мг/кг, фентаніл 1,5–2 мкг/кг, атракуріум 0,1 мг/кг. Підтримка анестезії: севофлуран (1,5–2 МАК), кетамін (0,5 мг/кг) і лідокаїн 1 мг/кг болюсно з одночасним налагодженням безперервної в/в інфузії 1,5 мг/кг/год. Середня доза фентанілу, що була використана впродовж усього часу анестезії, становила 225,0 ± 28,8 мкг (1,6 мкг/кг/год). За 30 хв до закінчення операції в/м вводився нефопам 20 мг. Після закінчення операції хворі отримували в/м ін’єкцію декскетопрофену 50 мг і в/в парацетамол 1000 мг.

Результати. Під час індукції спостерігалось зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС) на 25,0 ± 2,8 % щодо вихідних значень. На етапі інтубації трахеї відмічалось збільшення ЧСС щодо попередніх значень на 23,0 ± 2,4 %. Показники середнього артеріального тиску на етапі індукції зменшувалися на 32,3 ± 3,1 % порівняно з вихідними даними. Під час підтримки анестезії, після в/в введення субнаркотичних доз кетаміну і вищевказаних доз лідокаїну, ЧСС дорівнювала 69,0 ± 4,2 уд/хв. Показники середнього артеріального тиску були на 13,0 ± 3,3 % вищими щодо значень, зареєстрованих на попередньому етапі. При ЛПС резекціях нирки з пухлиною на етапі вилучення пухлини додавався фентаніл 50–100 мкг, при цьому реєструвалось збільшення середнього артеріального тиску на 12,0 ± 1,9 % і ЧСС — на 14,0 ± 1,7 % щодо попередніх значень. Позитивний вербальний контакт був зафіксований у середньому через 15,0 ± 2,1 хв після закінчення анестезії. Усі хворі були екстубовані в умовах операційної в середньому через 18,0 ± 3,1 хв після завершення операції. У післяопераційному періоді жоден пацієнт не потребував знеболення морфіном (рівень болю визначався за візуально аналоговою шкалою і не перевищував 4 бали). Для післяопераційного знеболення використовували в/м введення декскетопрофену 50 мг на вимогу пацієнта, не більше ніж 4 рази на добу. На наступну добу після операції всі хворі активізувалися (сідали в ліжку, ходили).

Висновки. У результаті проведення даного дослідження було встановлено, що використання мультимодальної малоопіоїдної анестезії з в/в введенням лідокаїну при проведенні лапароскопічних оперативних втручань на нирках має адекватний аналгезуючий ефект, дозволяє відмовитись від використання рутинних доз наркотичних анальгетиків, запобігає розвитку післяопераційної гіпералгезії і зменшує такі побічні прояви наркотичних анальгетиків, як центральна депресія дихання, парез кишечника, нудота, блювання, затримка сечовиділення.